Рішення

від 10.12.2012 по справі 5/5014/2627/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.12 Справа № 5/5014/2627/2012

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований торгівельний дім «Лисичанський завод ГТВ», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 1 603 грн. 55 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Кириченко Є.А., представник за довіреністю від 03.09.2012 № 03/09-11/155б;

від відповідача - Рижков А.О., представник за довіреності від 10.12.2012 № б/н.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 443 грн. 50 коп., пені в сумі 110 грн. 34 коп. та 3% річних в сумі 49 грн. 71 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати транспортних послуг в сумі 1 443 грн. 50 коп. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 110 грн. 34 коп. та 3 % річних в сумі 49 грн. 71 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач, як виконавець, виставив відповідачу, як замовнику, рахунок на оплату № 905 від 08.08.2011 на оплату транспортних послуг 1 443 грн. 50 коп.

На підтвердження надання транспортних послуг сторонами підписано акт надання послуг від 08.09.2011 № 914 на суму 1 443 грн. 50 коп.

Отже, з вказаних документів вбачається, що відповідач виразив своє волевиявлення щодо отримання послуг з перевезення.

У зв'язку з невстановленням сторонами у письмовому вигляді строку виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати транспортних послуг, позивач 07.09.2012 № 993 направив відповідачу вимогу, оформлену претензією, про оплату наданих послуг.

Відповідач не оплатив надані позивачем послуги, вказані у рахунку.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у рахунку-фактурі, з урахуванням наданих позивачем послуг, вказаних в рахунку, направлення письмової вимоги про виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Строк виконання обов'язку відповідача оплатити надані транспортні послуги при оформленні правовідносин письмово визначено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи пред'явлення позивачем письмової вимоги щодо виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, вказаних в рахунку, строк виконання даного зобов'язання на момент подачі позову наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт надання відповідачу транспортних послуг та не оплату відповідачем вказаних послуг на даний час підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу за транспортні послуги у сумі 1 443 грн. 50 коп. підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем в установлений договором строк своїх зобов'язань, та виходячи з пред'явлення позивачем вимоги про оплату наданих послуг, у відповідача виникло вказане грошове зобов'язання, яке не було ним виконане.

Так, заявлені позивачем вимога по стягненню 3% річних у сумі

49 грн. 71 коп. за період з 09.08.2011 по 30.09.2012 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до п. 2.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, національний оператор поштового зв'язку організовує виймання простих листів та поштових карток із поштових скриньок у строки, що забезпечують їх обробку та відправку за призначенням у день виймання (крім вихідних та святкових днів): у містах обласного підпорядкування, районних центрах - не менше п'яти днів на тиждень.

Згідно із п. 4.1.1 вказаних нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

За п. 4.2 цих нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи пред'явлення позивачем письмової вимоги щодо виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, вказаних в рахунку, строк виконання даного зобов'язання на момент подачі позову наступив, проте не був виконаний відповідачем.

При цьому, прострочення виконання зобов'язань починається з 18.09.2012 (дата направлення вимоги 07.09.2012 + 3 днів поштовий перебіг + 7 календарних днів за ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних за період з 18.09.2012 по 30.09.2012) підлягають задоволенню частково в сумі 1 грн. 54 коп.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 110 грн. 34 коп., не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі .

Договір не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та відповідно її розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Нарахування заявленої до стягнення пені представник позивача мотивує нормою п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач невірно тлумачить зміст норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим його доводи з обґрунтування стягнення штрафних санкцій відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно даної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, за змістом даної норми, сторони за господарськими договорами мають визначати штрафні санкції виходячи з облікової ставки Національного банку України, якщо законом або сторонами у договорі не передбачено інший розмір відсотків. Тому, тлумачення норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, як визначення на законодавчому рівні нарахування штрафних санкцій у розмірі однієї облікової ставки є неправильним.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню грошові кошти в сумі 1 443 грн. 50 коп., 3% річних у сумі

1 грн. 54 коп. (Всього -1 445 грн. 04 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 450 грн. 48 коп.

У судовому засіданні 10.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований торгівельний дім «Лисичанський завод ГТВ», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, б. 128, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37088887, на користь Відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Орджонікідзе, б. 128, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 053689942: заборгованість за транспортні послуги в сумі 1 443 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 1 грн. 54 коп., судовий збір в сумі

1 450 грн. 48 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 10.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 12.12.2012.

СуддяС.В.Вінніков