Постанова

від 31.01.2013 по справі 5/5014/2627/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.01.2013 р. справа №5/5014/2627/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований торгівельний дім «Лисичанський завод ГТВ», м. Лисичанськ на рішення господарського судуЛуганської області від 10.12.2012 р. по справі№ 5/5014/2627/2012 (суддя: Вінніков С.В.) за позовомВідкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований торгівельний дім «Лисичанський завод ГТВ», м. Лисичанськ простягнення 1' 603,55 грн.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Лисичанський завод гумових технічних виробів», м. Лисичанськ (далі по тексту - «Позивач») звернулось до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований торгівельний дім «Лисичанський завод ГТВ», м. Лисичанськ (далі по тексту - «Відповідач») 1' 603,55 грн., яка складається з:1' 443,50 грн. основного боргу, 110,34 грн. - пені та 49,71 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2012 року у справі № 5/5014/2627/2012 позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: стягнуто з відповідача 1' 443,50 грн. основного боргу та 1,54 грн. - 3% річних. В іншій частині позову - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існували відносини на підставі усної домовленості, що підтверджується актом про надання послуг та рахунку на його оплату, який на день звернення з позовними вимогами відповідачем сплачений не був. Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань призвело до настання правових наслідків у вигляді стягнення 3% річних з урахуванням статті 530 Цивільного кодексу («ЦК») України. Відмовляючи в решті позовних вимог суд послався на приписів ст. ст 546, 547,611 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Скаржник наполягає, що відносини, які склалися між сторонами, виникли на підставі укладеного між ними договору № 115-юр від 26.07.2011р., зобов'язання по якому, відносно спірного акту про надання послуг № 914 від 08.08.2011р. на суму 1' 443,50 грн., виконано, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 30.08.2011р.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, причин не явки не повідомили.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Фіксація судового процесу технічними засобами, відповідно до ст.81-1 ГПК України, здійснена не була, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивач надав відповідачу транспортні послуги, що підтверджується підписаним сторонами актом про надання послуг від 08.09.2011р. № 914 на суму 1' 443 грн. 50 коп..

На оплату зазначених послуг позивач пред'явив відповідачу, як замовнику, рахунок № 905 від 08.08.2011р. на оплату на суму 1' 443 грн. 50 коп., який на день звернення останнім сплачений не був.

У відповіді на претензію відповідач відмовився оплачувати суму у розмірі 1' 443 грн. 50 коп. за рахунком № 905 від 08.08.2011р., у зв'язку з тим, що ця сума була ним оплачена відповідно до п.4.5 договору № 115-юр від 26.07.2011р., що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 30.08.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приписами ст.6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правовідносини між сторонами, у відповідності до статті 11 ЦК України, можуть виникати не лише на підставі договорів, а і на підставі, зокрема, інших юридичних фактів, таких, як: двосторонніх специфікацій, акті виконаних робіт і т.п., що приводить до настання зобов'язань та правових наслідків їх невиконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 26.07.2011р. був укладений договір «про проведення послуг по закінченню технологічного циклу ВАТ «Лисичанський завод ГТВ» за № 115-юр, предметом якого є послуги по проведенню закінчення технологічного циклу ВАТ «Лисичанський завод ГТВ» шляхом реалізації «Продукції», якою за договором є гумовотехнічні вироби.

Виходячи з п. 1.3 цього Договору позивач зобов'язався поставляти відповідачу Продукцію , а останній - прийняти її та оплатити її вартість за цінами, обумовленими у специфікації до Договору.

Зі спірного акту та рахунку вбачається, що позивачем відповідачу були надані транспортні послуги на суму 1' 443,50 грн. з ПДВ.

Тобто, визначений в акті та рахунку об'єкт оплати (транспортні послуги) ніяким чином не стосується об'єкту, визначеного у Договорі № 115-юр

Відтак, твердження скаржника про те, що спірна сума виникла у зв'язку з виконанням сторонами умов саме Договору № 115-юр від 26.07.2011р. не ґрунтується на зібраних у справі доказах. У зв'язку з чим - обґрунтовано не було прийнято місцевим судом до уваги.

Колегія апеляційного господарського суду вважає цілком обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що правовідношення, про які йдеться у позові, виникли з іншого ніж зазначений договір правочину.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та -відсутність правових підстав для нарахування і стягнення з останнього пені.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відтак, на думку колегія суду, обґрунтованим є висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача окрім суми основного боргу також 3% річних у розмірі 1,54 грн..

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований торгівельний дім «Лисичанський завод ГТВ», м. Лисичанськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2012 року у справі № 5/5014/2627/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В.Зубченко О.О.Радіонова Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСЛО; 1-ДАГС