Постанова

від 10.12.2012 по справі 5011-51/3182-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 5011-51/3182-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Лідвінський Г.В.;

відповідача: Власенко І.І.;

третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.08.2012р.

у справі №5011-51/3182-2012 (головуючий суддя Пригунова А.Б., судді: Любченко М.О., Гончаров С.А.)

за позовом Київської міської організації Товариства сприяння обороні України

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ "Фортуна"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Київська міська організація Товариство сприяння обороні України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки №79-6-00211 від 25.06.2004р., укладеного між позивачем і відповідачем, для експлуатації і обслуговування адміністративно-учбових будівель та споруд у пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі м. Києва, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди земельної ділянки №79-6-00211 від 25.06.2004р. у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, до іншої особи. Однак відповідач жодних дій, спрямованих на розірвання договору оренди, не вчинив, що й зумовило звернення позивача до суду.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що ст. 123 Земельного кодексу України, якою передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, що на цій землі розташований, поза межами встановленої законом процедури. Враховуючи, що користування земельною ділянкою на умовах правовідносин оренди із власником землі у нового власника об'єкта нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці, не виникло, відсутні і правові підстави для припинення у позивача права користування спірною земельною ділянкою відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ "Фортуна" (далі - третя особа).

Третя особа підтримала позов, зазначаючи про те, що вона є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, і фактично користується цією земельною ділянкою. Між позивачем та відповідачем договірні відносини існують лише формально, земельною ділянкою позивач не користується, що в свою чергу є перешкодою для оформлення права користування вказаною земельною ділянкою за третьою особою у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-51/3182-2012 позов було задоволено повністю, розірвано договір оренди земельної ділянки від 25.06.2004р. №79-6-00211, укладений між позивачем та відповідачем, для експлуатації і обслуговування адміністративно-учбових будівель та споруд у пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі міста Києва; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-51/3182-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи;

- нормами ст. 32 Закону України „Про оренду землі" передбачено сплату орендодавцю орендної плати за рік у разі дострокового припинення договору;

- наслідком дострокового припинення спірного договору буде недоотримання коштів дохідною частиною міського бюджету і відповідно соціальними та економічними програмами міста Києва;

- ст. 123 Земельного кодексу України не містить прямої вказівки (імперативної норми) щодо обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладення договору оренди з особою, яка отримала право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, поза межами процедури, визначеної Земельним кодексом України;

- на розгляд до відповідача не надходив від Головного управління земельних відносин проект рішення Київради про розірвання спірного договору;

- згода зі сторони відповідача як на укладання, так і на розірвання договору оренди оформлюється у вигляді рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2012р.

10.12.2012р. через Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив суд залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та непідтверджену належними доказами.

10.12.2012р. через Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2012р. просив залучити до матеріалів справи довідку про зарахування до Державного бюджету України судового збору у сумі 536,50 грн., сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №779 від 04.09.2012р.

Вказане клопотання було задоволено судом і довідку залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.12.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-51/3182-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 10.12.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник третьої особи в судове засідання 10.12.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін і третьої особи в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін і третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Рішенням відповідача №549/709 від 26.06.2003р. „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" вирішено (пункт 21):

- затвердити проект відведення земельної ділянки Київській міській організації Товариства сприяння обороні України (позивачу) для експлуатації і обслуговування адміністративно-учбових будівель та споруд у пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі м. Києва;

- передати позивачу, за умови виконання п.21.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,43 га для експлуатації і обслуговування адміністративно-учбових будівель та споруд у пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 06.07.1965р. №1132 „Про відвод земельної ділянки Московському районному комітету Добровільного товариства сприяння армії авіації і флоту СРСР під будівництво стрілкового тиру" (площею 0,18 га) та за рахунок земель міської забудови (площею 0,25 га), у зв'язку з передачею на баланс будівель та споруд (наказ комітету Київської міської організації ТСО України від 21.01.1999р. №06, акт приймання-передачі від 25.12.1999р.);

- позивача зобов'язано: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки; майново-правові питання вирішувати в установленому порядку; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003р. №271/431 „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; виконати вимоги, викладені у листі Головного управління містобудування та архітектури від 20.02.2003р. №18-501. Позивача попереджено про те, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

25.06.2004р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (розділи 1, 2) орендодавець, на підставі п.21 рішення Київської міської ради від 26.06.2003р. №549/709, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором (том справи - 1, аркуші справи - 11-18).

Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування: пров. Моторний, 3 у Голосіївському районі міста Києва;

- розмір: 4 349 кв. м.;

- цільове призначення: для експлуатації і обслуговування адміністративно-учбових будівель та споруд;

- кадастровий номер: 8000000000:82:414:0013.

Згідно з п.3 Договору оренди останній укладено на 15 років.

В п.п.11.3, 11.4 Договору оренди передбачено, що договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи - орендаря, а також в інших випадках, передбачених законом. Договір може бути розірваний, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вищевказаний Договір оренди був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що вчинено запис від 09.07.2004р. за №79-6-0021 (том справи - 1, аркуш справи - 17 на звороті).

07.04.2006р. між позивачем та третьою особою було укладено договір міни транспортних засобів на нерухоме майно (далі - Договір міни), за умовами якого (п.п.1.1-1.3) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність нежилі приміщення в обмін на два автомобілі (далі - майно). Міна проводиться без грошової доплати. У власність третьої особи надходять нежилі приміщення №3 (групи приміщень №1), №1 (групи приміщень №3), з №3 по №7 (групи приміщень №4), з №2 по №16 (групи приміщень №9), №1 (групи приміщень №13) в літері "А", загальною площею 432,40 кв. м., які розташовані в місті Києві по провулку Моторному, 3. У власність позивача надходять два автомобілі, а саме: автомобіль Mitsubishi, модель Lancer 2.0 Sport, 2006 року випуску, номер кузова JMBSNCS9A6U000961, номер двигуна 4G63LQ8628, опціон SA3; автомобіль OPEL, модель АSTRA, 2002 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) №W0L0TGF6925181641, седан, об'єм двигуна 1389 куб. см. (том справи - 1, аркуші справи - 22-23).

Відповідно до п.4.5 Договору міни право власності на нежилі приміщення, що набувається за цим договором, виникає з моменту проведення державної реєстрації договору згідно з ч.4 ст. 334, ч.4 ст. 715 Цивільного кодексу України. Право власності на автомобілі, що набувається за цим договором, виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору згідно з ч.3 ст. 334 Цивільного кодексу України.

Договір міни був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сурган Я.О., про що 07.04.2006р. до державного реєстру правочинів внесено реєстраційний запис №1242093.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2006р. у справі №43/366 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Фортуна" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на об'єкти нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "СВТ "Фортуна" (том справи - 1, аркуші справи - 100-102) позов було задоволено, а саме:

- визнано право власності на нежитлові приміщення: №1, 2 (групи приміщень №16) підвалу в літері "А", загальною площею 17,5 кв. м.; нежитлові приміщення №1, 2 (групи приміщень №1), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №2), нежитлові приміщення №1, 2 (групи приміщень №4), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №5), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №6), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №7), нежитлові приміщення №1, 2 (групи приміщень №8) нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №9), нежитлові приміщення №1, 2, 3 (групи приміщень №10), нежитлові приміщення №1, 2 (групи приміщень №11), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №12), нежитлові приміщення №1, 2 (групи приміщень №14) першого поверху в літері "А", загальною площею 1 236,2 кв. м.; нежитлові приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №15) надбудови в літері "А" загальною площею 342,4 кв. м.; нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №1), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №2) першого поверху в літері "Б" загальною площею 94,4 кв. м., нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №1), нежитлове приміщення №1 (групи приміщень №2), нежитлові приміщення №1, 2 (групи приміщень №3) першого поверху в літері "В" загальною площею 182,6 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Моторний, 3;

- зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "СВТ "Фортуна" право власності на вищезазначене майно.

В апеляційному та касаційному порядку вказане судове рішення не оскаржувалось і відповідно до довідки-характеристики №1288838 від 01.11.2007р. та реєстраційного посвідчення №026900 (том справи - 1, аркуші справи - 104-106) Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" виконало рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2006р. у справі №43/366.

Листом №7/01 від 05.01.2011р. позивач повідомив відповідача про відчуження будівель та споруд на спірній земельній ділянці і просив його дати доручення Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати проект рішення про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004р. №79-6-00211, укладеного між позивачем та відповідачем (том справи - 1, аркуш справи - 26). Однак відповіді на звернення позивача від відповідача не надійшло.

13.01.2011р. позивач звернувся до голови Київської міської державної адміністрації з листом №1/09, в якому просив прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою по пров. Моторному, 3 для позивача (том справи - 1, аркуш справи - 27).

Листом №05-584/7082 від 16.03.2011р. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило позивача про те, що за дорученням заступника міського голови - секретаря Київради від 06.01.2011р. №332 розглянуто лист позивача від 05.01.2011р. №7/01 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі від 09.07.2004р. №79-6-00211. Позивача повідомили про те, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготовлено проект рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством сприяння обороні України для експлуатації і обслуговування адміністративно-учбових будівель та спору у пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі м. Києва", який буде в установленому порядку направлено на розгляд до Київської міської ради (том справи - 1, аркуш справи - 28).

До тепер відповідачем так і не було прийнято рішення про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004р. №79-6-00211, укладеного з позивачем, що й зумовило звернення позивача до суду з позовом про розірвання вищевказаного договору відповідно до ст. ст. 377, 651 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 120, п.п.„а", „е" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 32 Закону України „Про оренду землі".

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В п.п. "а" - "в" ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про розірвання Договору оренди, обумовлені набуттям третьою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, та добровільною відмовою позивача від права користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 3, 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Спірна земельна ділянка була надана позивачу в орендне (строкове платне) користування.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Право власності на адміністративно-учбові будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по пров. Моторному, 3 у Голосіївському районі м. Києва, належить третій особі на підставі договору міни від 07.04.2006р.

В ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач повідомляв відповідача про зміну власника будівель, розміщених та спірній земельній ділянці, та просив достроково розірвати Договір оренди земельної ділянки, добровільно відмовившись від права користування цією земельною ділянкою.

Натомість відповідачем не було повідомлено позивача про свою згоду розірвати договір оренди або відмову від розірвання договору.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Оскільки між позивачем і відповідачем не було досягнуто згоди щодо припинення договірних відносин, позивач набув права передати питання відносно розірвання договору на вирішення суду.

Умовами Договору оренди (п.11.4) передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Як уже зазначалось вище, фактичним користувачем спірної земельної ділянки є третя особа, яка є новим власником будівель і споруд, розміщених на вказаній земельній ділянці.

Позивач повідомив відповідача про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, але у встановленому порядку і строки відповідь на свою пропозицію достроково розірвати Договір оренди від відповідача не отримав, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законодавством інтересів позивача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення.

Враховуючи наведені обставини справи в її сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.06.2004р., укладеного між позивачем і відповідачем.

Посилання відповідача на ст. 123 Земельного кодексу України правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки норми вказаної статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Предметом розгляду у даній справі є вимоги про дострокове розірвання договору оренди та припинення права користування позивача на земельну ділянку. Натомість питання про право користування земельною ділянкою третьою особою, як новим власником об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, не є предметом даного спору.

До того ж, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт (об'єкти) нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувану - права власності або права користування (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 06.06.2011р. у справі №11/227).

Твердження відповідача про те, що внаслідок дострокового розірвання укладеного з позивачем договору буде недоотримання коштів дохідною частиною міського бюджету і відповідно соціальними та економічними програмами міста Києва, не приймається судом до уваги, оскільки умовами спірного договору та діючим законодавством передбачено право дострокового розірвання договору.

Посилання в апеляційній скарзі на ст. 32 Закону України „Про оренду землі", якою передбачено сплату орендодавцю орендної плати за рік у разі дострокового припинення договору, також є безпідставним, оскільки на пропозицію позивача достроково припинити дію договору оренди відповідач відповіді не надіслав, жодних вимог про сплату орендних платежів в порядку, передбаченому ст. 32 Закону України „Про оренду землі" також не надходило.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва міста Києва від 15.08.2012р. у справі №5011-51/3182-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-51/3182-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.