Рішення

від 05.12.2012 по справі 5017/3086/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2012 р.Справа № 5017/3086/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннакайлас»

про стягнення 122 514 грн. 46 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Закутій О.М. (довіреність №01/03/2012 від 01.03.2012 р.);

від відповідача : не з'явився;

Суддя Зайцев Ю.О.

Суть спору: 22.10.2012 р. до господарського суду Одеської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармпланета»з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннакайлас»про стягнення 122 514,46 грн. заборгованості за договором поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що 01.06.2012 р. між ТОВ «Фармпланета»та ТОВ «Аннакайлас» було укладено договір поставки лікарських засобів та виробів медичного призначення. Відповідач зобов'язався оплатити поставлений товар, проте остаточні розрахунки не здійснив, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість в сумі 122 514 грн. 46 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/3086/2012 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 21.11.2012 р. представником позивача подано клопотання про забезпечення позову, відповідно до змісту якого позивач просить забезпечити позовні вимоги про стягнення суми заборгованості шляхом накладення арешту на всі грошові суми, що належать відповідачеві -ТОВ «АННАКАЙЛАС»в банку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірність позовним вимогам та яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову,не надано, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Також, за клопотанням позивача (вх. №35316/2012) 21.11.2012 р. до матеріалів справи залучено довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації відповідача ТОВ «АННАКАЙЛАС», картку субконтро по розрахунках з ТОВ «АННАКАЙЛАС»та детальний розрахунок боргу.

Відповідно до вимог ст.77 ГПК України ухвалою суду від 21.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 05.12.2012 р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №15074781 від 08.11.2012 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за №15074781 від 08.11.2012 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

05.12.2012 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

01.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармпланета»та Товариством з обмеженою «АННАКАЙЛАС»було укладено договір поставки №443п, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у накладних, які є його невід'ємною частиною.

П. 2.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок; у п. 2.2 сторони обумовили, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних накладних на передачу товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - лікарські засоби та вироби медичного призначення за накладними на загальну суму 136 000 грн. 22 коп.

В підтвердження виконання зобов'язань з поставки товару позивачем надані видаткові накладні №5037100 від 18.06.2012 р. на суму 57 546 грн. 72 коп., №5037101 від 18.06.2012 на суму 78 453 грн. 50 коп. Вказані видаткові накладні складено належним чином та підписано вповноваженими особами, що підтверджує акт отримання відповідачем товару.

Відповідно до п. 5.1, 5.3 договору ціна за одиницю товару на кожну окрему поставку товару визначається відповідною накладною і є незмінною, а розрахунки за договором здійснюються сторонами національній валюті України.

У п. 5.4, 5.5 сторони обумовили, що оплата покупцем товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу, та у випадку здійснення покупцем оплати товару з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, вказується постачальником у накладній, при цьому перебіг строку починається від дати поставки.

Відповідно до видаткових накладних №5037100, №5037101 сторони встановили датою остаточного розрахунку 02.07.2012 р.

Проте в порушення зобов'язань за договором відповідач ТОВ «АННАКАЙЛАС»не здійснило остаточний розрахунок та оплатило лише 19 300 грн.

З наведених підстав позивач звернувся з до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «АННАКАЙЛАС» суми основного боргу в розмірі 116 700 грн. 22 коп., втрат від інфляції в розмірі 116,70 грн., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахування 3% річних -949,60 грн. та пені в розмірі 4 747, 94 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судом встановлено наявність продажу позивачем відповідачу товару та підтверджено факт його поставки та прийняття відповідачем, встановлено існування заборгованості за поставлену продукцію, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 116 700 грн. 22 коп. є обґрунтованою.

Матеріали справи свідчать, що термін виконання Відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості по договору від 01.06.2012р. настав 02.07.2012 р., відповідачем зобов'язання не виконані.

Приписами ч. 1 ст. 612 610 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 116,70 грн., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахування 3% річних -949,60 грн. та пені в розмірі 4 747, 94 грн. а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору, а також по сплаті витрат на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннакайлас» - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аннакайлас» (65011, м. Одеса, вул. Єврейська 24, код ЕДРПОУ 38016958, р/р 26000360481 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, код 36852896, п/р №26008001355952 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) заборгованість в розмірі 122 517 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот сімнадцять) грн. 46 коп., що складається з 116 700 (сто шістнадцять тисяч сімсот) грн. 22 коп., втрат від інфляції в розмірі 116 (сто шістнадцять) 70 грн., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахування 3% річних -949 (дев'ятсот сорок дев'ять) 60 грн. та пені в розмірі 4 747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) 94 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 28 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 10.12.2012 року.

Суддя Зайцев Ю.О.