Постанова

від 24.01.2013 по справі 5017/3086/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р.Справа № 5017/3086/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Закутій О.М., за довіреністю №16/01/2013 від 16.01.2013р.

від відповідача: Кузнєцова Л.В., за довіреністю від 10.12.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас"

на рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2012 року

по справі №5017/3086/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармпланета"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас"

про стягнення 122514,46 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фармпланета" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас" про стягнення 122514,46 грн., з яких: 116700,22 грн. основної заборгованості, 4747,94 грн. пені, 116,70 грн. інфляційних та 949,60 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05 грудня 2012 року у справі №5017/3086/2012 (суддя Зайцев Ю.О.) позов ТОВ „Фармпланета" задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 122517,46 грн., з яких: 116700,22 грн. основної заборгованості, 4747,94 грн. пені, 116,70 грн. інфляційних та 949,60 грн. 3% річних та 2450,28 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на підтвердження матеріалами справи факту продажу позивачем відповідачу товару та підтвердження факту поставки товару і його прийняття відповідачем, встановлення існування заборгованості за поставлену продукцію. Окрім того місцевий господарський суд визнав такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення пеня, 3% річних та інфляційних.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „Аннакайлас") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Фармпланета" відмовити, з посиланням при цьому на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм процесуального права, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Фармпланета") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Аннакайлас", просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу вх.№3715/12/Д1 від 24.01.2013р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи 01.06.2012р. між ТОВ „Фармпланета" (позивач, постачальник) та ТОВ „Аннакайлас" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №443п (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - товар), асортимент, кількість та ціна якого зазначені у накладних, які є його невід'ємною частиною.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних накладних на передачу товару.

Згідно із п.3.1.2 заявка на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв'язку, або телефоном.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3 договору ціна за одиницю товару на кожну окрему поставку товару визначається відповідною накладною і є незмінною, а розрахунки за договором здійснюються сторонами в національній валюті України.

Приписами п.п.5.4, 5.5 договору встановлено, що оплата покупцем товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. У випадку здійснення покупцем оплати товару з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар, вказується постачальником у накладній, при цьому перебіг строку починається від дати поставки.

Вказаний договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар - лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 136000,22 грн., що в свою чергу підтверджується видатковою накладною №5037100 від 18.06.2012р. на суму 57546,72 грн., видатковою накладною №5037101 від 18.06.2012р. на суму 78453,50 грн., які в свою чергу підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками підприємств, та довіреністю 12ААГ №140651 від 20.06.2012р. виданої відповідачем Горобець О.В. для отримання від позивача товару на суму 136000,22 грн., вказана довіреність підписана представником відповідача та скріплена печаткою підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаних вище видаткових накладних сторони погодили датою остаточного розрахунку 02.07.2012 р.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 19300 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та карткою випискою по банківському рахунку позивача ( т.1, а.с. 40-45, 47-48).

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 265 ГК за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи факт поставки позивачем товару на суму 136000,22 грн., який підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними підписаними представником позивача та відповідача за довіреністю на отримання вказаного товару, приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем вказаного товару, та беручи до уваги норми чинного законодавства та умови договору поставки №443п від 01.06.2012р., у відповідача виник обов'язок сплатити вказану суму до 02.07.2012р., таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних доказів у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 116700,22 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Фармпланета" в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 116700,22 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 949,60 грн. 3 % річних та 116,70 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок інфляційних витрат апеляційний господарський суд приймає, як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 949,60 грн., нарахованих на суму заборгованості, апеляційний господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

116700,22 грн. (сума заборгованості) х 3% х 99 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 949,99 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 949,99 грн. 3% річних та 116,70 грн. інфляційних.

Щодо стягнення з відповідача 4747,94 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства:

116700,22 грн. (сума заборгованості) х подвійну ставку НБУ х 99 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у поточному році) = 4734,97 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Фармпланета" в частині стягнення пені у розмірі 4734,97 грн.

Щодо тверджень скаржника стосовно порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм процесуального права, а саме: порушення господарським судом першої інстанції ст. 22 ГПК України в частині порушення процесуальних прав відповідача через не відкладення розгляду справи на підставі клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, яке відповідач аргументує хворобою директора відповідача - Горобець О.В.; порушення ст. 64 ГПК України у зв'язку із неотриманням відповідачем ухвали про порушення провадження по даній справі; порушення ст. 87 ГПК в частині несвоєчасного відправлення відповідачу ухвали про відкладення розгляду справи від 21.11.2012р.; порушення ст. 104 ГПК України, оскільки, на думку відповідача, справу розглянуто за відсутністю сторони, не повідомленої про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу на його юридичну адресу, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням від 26.10.2012р. (т.1, а.с. 24), юридична адреса відповідача, в свою чергу, підтверджується витягом з ЄДРПОУ (т.1, а.с. 51-52).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом при відправці сторонам копії ухвали про порушення провадження у справі не було порушено приписи ст. 64 ГПК України, а відповідач належним чином повідомлений про порушення провадження у справі.

Згідно зі ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам , прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкладення розгляду справи була винесена 21.11.2012р., та враховуючи триденний строк наданий законодавцем ст. 87 ГПК України на надсилання ухвал, перебіг строку надсилання, у даному випадку, закінчується 26.11.2012р., водночас, як вбачається з відмітки канцелярії господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. про відправку копії ухвали про відкладення розгляду справи від 21.11.2012р., яка зроблена у встановленому порядку на першому примірнику вказаної ухвали, дана ухвала надсилалась сторонам саме 26.11.2012р.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника щодо наявності порушень господарським судом першої інстанції приписів ст. 87 ГПК, оскільки матеріалами справи встановлено, що місцевий господарський судом було вчасно направлено сторонам копії ухвали про відкладення розгляду справи від 21.11.2012р.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку господарського суду першої інстанції ст. 22 ГПК України в частині порушення процесуальних прав відповідача через не відкладення розгляду справи на підставі клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, яке відповідач аргументує хворобою директора відповідача - Горобець О.В., оскільки у клопотанні відповідача вх.№36892/2012 від 05.12.2012р. відповідачем не надано жодних доказів, що у ТОВ „Аннакайлас" відсутні інші представники, які можуть представляти інтереси відповідача у місцевому господарському суді.

Статтею 104 ГПК України встановлено, зокрема, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вже було вказано вище, місцевим господарським судом під час розгляду даної справи було додержано вимоги ст. ст. 64, 87 ГПК України в частині повідомлення сторін про час, дату і місце розгляду справи, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи поштові повідомлення від 26.10.2012р. та від 27.11.2012р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ТОВ „Аннакайлас" повідомлялось належним чином про час, дату та місце розгляду справи у місцевому господарському суді, а отже, місцевим господарським судом не було порушено приписи ст. 104 ГПК України в частині розгляду справи за відсутністю не повідомленого належним чином відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення по процесуальним підставам.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 122501,88 грн., з яких: 116700,22 грн. основної заборгованості, 4734,97 грн. пені, 949,99 грн. 3% річних та 116,70 грн. інфляційних.

Таким чином, рішенням господарського суду Одеської області від 05 грудня 2012 року у справі №5017/3086/2012 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас" - частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 05 грудня 2012 року у справі №5017/3086/2012 частково скасувати, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармпланета" задовольнити частково:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас" (65011, м. Одеса, вул. Єврейська 24, код ЄДРПОУ 38016958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармпланета" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, код ЄДРПОУ 36852896) 122501 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот один) грн. 88 коп., що складається з: 116700 (сто шістнадцять тисяч сімсот) грн. 22 коп. основної заборгованості, 116 (сто шістнадцять) грн 70 коп. втрат від інфляції, 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 99 коп. 3% річних, 4734 (чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 97 коп. пені та 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 16 коп. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити."

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармпланета" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2, код ЄДРПОУ 36852896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аннакайлас" (65011, м. Одеса, вул. Єврейська 24, код ЄДРПОУ 38016958) 12 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 28 січня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош