Постанова

від 11.12.2012 по справі 5017/2398/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.Справа № 5017/2398/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Головань О.М.

за участю представників :

ТОВ "СІД-АГРО" -Сапіга В.В. (за дорученням),

ТОВ "ТД "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" -Попов В.В. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ"

на рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2012 р.

у справі № 5017/2398/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-АГРО";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ";

про стягнення 103 480 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

14.08.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СІД-АГРО" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" (далі - відповідач) про стягнення з останнього 103 480 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про оренду майна з умовами про викуп № 26/0412 від 20.04.2012 р. (далі договір) між сторонами не укладений, а тому грошові кошти отримані відповідачем, безпідставно і підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України (а.с. 2-3)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с. 1).

11.09.2012 р. відповідачем надано відзив на позов в якому, він з позовом не погоджується та вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, відсутній предмет спору, по-друге, грошові кошти відповідачем були отримані на законних підставах, по-третє, договір було укладено урахуванням норм чинного законодавства України. ( а.с.23-26).

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2012р.(повний текст якого підписано суддею Никифорчуком М.І. 22.10.2012р.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача, безпідставно отримані кошти в сумі 103 480 грн., а також судовий збір в сумі 2069, 60 грн.

Рішення суду вмотивоване тим, що відповідачем не надано доказів надання позивачу вказаного у договорі контейнеру в оренду, тобто не надано доказів виконання умов договору та з посилання на норми чинного законодавства України. (а.с. 48-51)

Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог, відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначив, що10.07.2012 р. між сторонами було укладено угоду про розірвання договору (далі угода), відповідачем було виконано умови договору, що підтверджується зазначеною угодою та телеграмами, договір було укладено відповідно до вимог ст. 181 ГК України та норм статей ЦК України та посилання господарського суду на п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України є безпідставним.

Крім того, відповідачем до апеляційної скарги надано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Заява обґрунтована тим, що повне рішення було складено судом 22.10.201 р., а видано скаржнику 23.10.2012 р..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. заяву скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, задоволено, поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2012 р. об 10:00 год., про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені в порядку ст. 98 ГПК України.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача ) в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити скаргу в повному обсягу.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив відмовити в задоволенні скарги.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників сторін , обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши та оцінивши обставини справи і наявні в ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2012 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди майна з умовами про викуп № 26/0412 від 20.04.2012 р. (далі Договір)

З п. 1 розділу 1 Договору вбачається, що за його умовами відповідач (орендодавець) зобов'язувався надати позивачу (орендарю) в строкове користування майно, а позивач зобов'язаний сплатити відповідачу орендну плату, а по закінченню строку дії договору повернути зазначено майно або викупити його.

Згідно п. 1.2 розділу 1 договору майно, яке є предметом договору, це 1 (один) 20-ти футовий рефрижераторний контейнер стандарту ISO, №№SUDU 1011708.

У пункті 2.1. сторони визначили, що:

- орендна ставка за кожну добу оренди контейнера складає 280 грн. (в т.ч. ПДВ);

- залогова вартість контейнеру складає 77 000,00 грн. (без ПДВ);

- вартість доставки контейнера до місця оренди визначеного у пункті п.5. 2. Договору та назад складає 8000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ)

Згідно п. 5.1 строк оренди встановлюється з 10 травня по 15 липня 2012 р. і за бажанням орендаря строк може бути продовжено.

Умовами Договору сторони також визначили порядок доставки контейнеру до місця оренди, саме місце оренди, куди орендодавець (відповідач) повинен був доставити контейнер, а орендар (позивач) прийняти його.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок та строки оплати оренди контейнеру його залогової вартості та доставки.

З пункту 9.1 договору вбачається, що сторони визначили, що факсимільні або передані іншим шляхом копії мають юридичну силу до моменту передачі оригіналів даного документа. Оригінали підписаних документів Сторони зобов'язуються передати протягом 14 календарних днів з моменту підписання документа. Тобто до передачі сторонами один одному оригіналів цього договору цей договір має юридичну силу у факсимільній копії.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що доводи позивача стосовно того, що договір вважається не укладеним, оскільки сторони не обмінялись оригіналами примірників договору до 05.05.2012 р., не може бути прийнято до уваги, оскільки вони суперечать умовам договору та ст. 181 ГК України. Крім того з наявного у матеріалах справи договору вбачається, що договір підписаний сторонами та скріплений печатками, а відтак доводи зазначені у позові (стосовно не укладання договору) є хибними та суперечать нормам статей чинного законодавства України.

Колегія суддів також звертає увагу на наступне.

Пунктом 3.1 встановлено, що орендар сплачує залогову вартість майна, встановлену в п. 2.2 на підставі рахунку орендодавця, в продовж 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору, проте не пізніше ніж за 10 календарних днів до моменту початку оренди згідно п. 5.1.

З наявного у матеріалах справи рахунку-фактури № 14/0512 від 20.04.2012 р., вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було виставлено позивачу до сплати загальну суму у розмірі 103 480,00 грн. (в т ч.: 77 000,00 грн. - залогової вартості; 8000,00 грн. -вартість доставки: 18 480 грн. оренда плата).

Також колегія суддів встановила, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення, якими позивач в свою чергу на виконання договору перерахував відповідачу 103 480 грн., а саме платіжними дорученнями № 3438 від 08.05.2012 р. на суму 40 000,00 грн. та № 3466 від 11.05.2012 р. на загальну суму 63 480,00 грн.

Зазначені докази також безумовно свідчать, що сторонами частково виконувались умови договору, а саме п. 3.2 договору, тобто фактично вони (в т.ч. позивач ) визнавали факт, що зазначений договір є укладеним.

З наявної у матеріалах справи копії телеграми, вбачається, що відповідач (орендодавець) на виконання умов договору просив позивача прийняти 20 ти футовий контейнер 24.05.2012 р. об 15 год., у місці оренди, а з наявної у справі копії другої телеграми вбачається, що відповідач належним чином виконав умови договору поставив у визначене договором місце оренди контейнер, однак позивач не прибув для прийняття його, тобто не виконав умови Договору в цієї частині.

Водночас у матеріалах справи наявна копія угоди від 10.07.2012р. про розірвання Договору, підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, з якої вбачається, що сторони дійшли згоди про розірвання Договору розірвали його та визначили , що :

1). вважаються виконаними орендодавцем умови договору в частині доставки орендарю контейнеру вартістю 8000,00 грн.

2). орендодавець повертає орендарю сплачені останнім грошові суми за виключенням 8000,00 грн., що складає 95480,00 грн. в наступному порядку :

45480 грн. не пізніше двох тижнів з моменту підписання цієї угоди ;

50 000 грн. не пізніше чотирьох тижнів з моменту підписання цієї угоди .

Згідно умов ч. 1. ст. 659 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Викладене свідчить, що сторони у відповідності до приписів чинного законодавства сторони розірвали Договір визнавши при цьому виконання орендодавцем (відповідачем) його умов в частині доставки контейнеру та визначивши порядок та строки повернення отриманих орендодавцем (відповідачем) від орендаря (позивача) грошових сум за виключенням вартості доставки контейнеру, тобто повернення 95480,00 грн.

З огляду на зміст зазначеної угоди можливо зробити висновок, що між сторонами замість зобов'язань за Договором виникли нові зобов'язання, а саме грошові зобов'язання по поверненню відповідачем позивачу 95480,00 грн. у визначеному в угоді порядку та розмірі, тобто правовою підставою для стягнення вказаної грошової суми може бути вищезазначена угода (точніше невиконання її умов -взятих за нею зобов'язань), а не умови Договору та ст. 1212 ЦК України, на які послався місцевий суд у рішенні задовольняючи позов.

Місцевий суд у порушення приписів ст.ст. 43 та 82 ГПК України не надав оцінки вищезазначеній угоді ( взагалі не звернув на неї уваги), не врахував її змісту та суті і як наслідок дійшов помилкового, тобто такого що не відповідає фактичним обставинам та наявним у справі доказам, висновку , щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення 103 480, 00 грн. на підставі умов договору та ст. 1212 ЦК України.

Повертаючись до умов вищезазначеної угоди колегія суддів встановила наступне.

Згідно умов угоди відповідач повинен був повернути позивачу зазначені у ній грошові суми у наступні строки:

45480 грн. не пізніше 24.07.2012р.

50 000 грн. не пізніше 08.08.2012р.

Позивач звернувся до суду з позовом 14.08.2012р., тобто після настання вищезазначених строків.

Докази виконання своїх зобов'язань за вказаною угодою, а саме по поверненню вищезазначених грошових коштів у визначені строки, а також на час звернення позивача до суду з цим позовом і ухвалення місцевий судом рішення по цієї справі, відповідач не надав і в матеріалах справи таки докази відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) , а згідно ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Враховуючи викладені обставини, в т.ч. умови вищезазначеної угоди та вищевказані правові норми, а також приписи ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 1 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що позивач мав підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 95480,00 грн. і його вимоги в цієї частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Та обставина , що позивач у позові послався на як на правову підставу своєї вимоги на ст. 1212 ЦК України , яку не можливо застосовувати до спірних відносин, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки статтею 82 ГПК України визначено, що при прийнятті рішення суд обирає правову норму що підлягає застосуванню до спірних відносин, а згідно роз'яснень наданих у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання господарського суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Водночас вимога позивача про стягнення решти суми (8000, 00 грн.), вираховуючи умови вищезазначеної угоди , є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню .

Враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду зміні, а позов частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позов і апеляційна скарга задовольняються лише частково понесені сторонами витрати по сплаті судового збору при поданні позову та апеляційної скарги відлягають відшкодуванню, згідно приписів ст. 49 ГПК України, у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України,

колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" задовольнити частково.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2012 р. у справі №5017/2398/2012 змінити, виклавши його в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-АГРО":

- 95 480 (дев'яносто п'ять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. - боргу ;

- 1 909 (тисяча дев'ятсот дев'ять) грн. 60 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору при поданні позову.

В решті позову відмовити."

3). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-АГРО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ" - 79 (сімдесят дев'ять ) грн. 67 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4). Доручити господарському суду Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена, у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2012 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.