Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-12690/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2012 р. 0 10:18 Справа №2а-12690/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участі:

представника позивача - Харманська Д.О.,

представника відповідача - Мирошніченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008422204 від 01.11.2012 року про донарахування податку на прибуток в сумі 1080621 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за правовідносинами з ТОВ «Олвін-Ойл».

Ухвалами суду від 09.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що постачальник позивача ТОВ «Олвін-Ойл» є «транзитером» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 33131378, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (а.с.16-17,161).

Предметом діяльності позивача за КВЕД оптова та роздрібна торгівля паливом.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Олвін-Ойл» за січень, лютий,квітень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 11.10.2012 року №7412/22-3/33131378 (далі-Акт), (а.с.9-15).

За висновками даного акту встановлено порушення п.п.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Коде ксу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 1080621,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 594609,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 486012,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0008422204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1080622,00 грн., у тому числі за основним платежем -1080621,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.(а.с.7).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Перевірка проведена на підставі даних, зазначених у актах ДПІ у м. Сімферополі:

- від 05.04.2011 року №3800/23-4/33131378 «Про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень 2011 року»;

- від 20.07.2011 року №9056/23-4/33131378 «Про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Олівін Ойл» ЄДРПОУ 33098638 за квітень 2011 р.», на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2012 року №0008662301 про збільшення позивачеві ПДВ в сумі 364678,00 грн., яке скасовано рішенням ДПС в АРКрим від 13.09.2011 року;

- від 25.01.2012 року №614/23-4/33131378 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Олвін Ойл» ЄДРПОУ 33098638 за лютий, серпень 2011 року».

- інформації з наявних в інспекції інформаційних баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП" та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України") вибірковим методом.

Відповідно до зазначених актів, податковими органами зазначено, що позивач у січні, лютому, квітні, серпні 2011 року мав взаємовідносини з ТОВ «Олвін Ойл», який має стан «9» - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», за рахунок якого отримав податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ. Виявлено ознаки нікчемності угод між цими контрагентами, оскільки неможливо встановити наявність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Олвін Ойл», основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

В Акті також зазначено, що перевірками встановлено не підтвердження господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, що свідчить про відсутність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд зазначає, що відповідачем в Акті зазначено про проведення перевірки формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Олівін Ойл» за січень, лютий, квітень, 2011 року.

Однак, фактично, всупереч наказу №2403 від 25.09.2012 року про проведення документальної позапланової перевірки позивача за період січень, лютий, квітень 2011 року та повідомленню №916/22-3 від 26.09.2012 року перевіркою також охоплено серпень 2011 року (а.с.24,25).

Враховуючи порушення, викладені в зазначених вище актах перевірки, встановлено завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 4491530,00 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року у сумі - 2378435,00 грн., у 3 кварталі 2011 року - 2113095,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1080621,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 594609,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 486012,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення відповідача №0003122301від 12.04.2011 року про донарахування позивачу ПДВ у сумі 165876,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1,00грн. (за актом №3800/23-4/33131378 від 05.04.2011 року за січень 2011 року), від 09.02.2012 року №0014552301 про нарахування позивачу ПДВ за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301, про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн. (за актом №614/23-4/33131378 від 25.01.12 року за лютий, серпень 2011 року), які стали підставою для висновків в Акті про заниження податку на прибуток та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду АРКрим від 09.07.2012 року у справі №2а-2027/12/0170/12, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2012 року №0014552301 про нарахування позивачу ПДВ за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301, про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн.

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Окружного адміністративного суду АРКрим від 19.12.2012 року у справі №2а-11206/11/0170/09, що залишена в силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі №11206/11/0170/09, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0003122301 від 12.04.2011 року про донарахування позивачу ПДВ у сумі 165876,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.

Під час розгляду справи №2а-11206/11/0170/09 суд дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось позивачем правомірно, повністю підтверджено сплату податку на додану вартість у розмірі 165876,00 грн. у вартості товарів, придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Олвін Оіл".

Отже, на час проведення перевірки позивача, складання Акту перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення позивачу було достеменно відомо про наслідки зазначеного вище рішення суду.

Крім того, судом перевірено правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» "№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за ІІ та ІІІ квартал 2011 року нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону №334, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 Закону №334. Відповідно до п.5.11 Закону №334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що відмічені в цьому Законі, не дозволяється.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334 в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток у сумі 1080621,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 594609,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 486012,00 грн. в результаті завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 4491530,00 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2011 року у сумі - 2378435,00 грн., у 3 кварталі 2011 року - 2113095,00 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення з Актом у сумі 4491530,00 грн. в сторону збільшення позивачем валових витрат та відхилення податку на прибуток у розмірі 1080621,00 грн. виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу валових витрат витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ТОВ «Олівін Ойл».

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Олвін Ойл" було укладено договора купівлі-продажу за №О-67-2009 від 05.01.2009 року, №О-94-2010 від 15.12.2010 року та додаткові угоди від 04.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 25.03.2011 року до договору №О-67-2009 від 05.01.2009 року, предметом яких є купівля-продаж нафтопродуктів та від 22.08.2011 року, від 25.08.2011 року, від 18.08.2011 року до договору №О-94-2010 від 15.12.2010 року (а.с.54-57,77),

У 1-му кварталі 2011 року (січень-лютий 2011 року) на адресу позивача було здійснено відвантаження продукції на загальну суму 2378435,00 грн. без ПДВ.

У 3-му кварталі 2011 року (серпень 2011 року) на адресу позивача було здійснено відвантаження продукції на загальну суму 2113095,00 грн. без ПДВ.

За наслідками здійснення господарських операцій складені відповідні документи, що свідчать про передачу цих товарів (нафтопродуктів), їх транспортування а саме, поставка та передача товарів за період січень-лютий, серпень 2011 року підтверджується:

видатковими накладними, наданими ТОВ "Олвін Ойл" №РН-0001017 від 13.01.2011 року, №РН-0001018 від 14.01.2011 року, №РН-0001019 від 14.01.2011 року, №РН-0001020 від 15.01.2011 року; №РН-0001024 від 02.02.2011 року, №РН-0001025від 03.02.2011 року;

актами приймання-передачі №1031 від 14.02.11 року, №1033 від 26.02.11 року, №1167 від 24.08.11 року, №1168 від 26.08.11 року №1170 від 28.08.11 року;

товарно-транспортними накладними ТОВ "Манго Трейд", відповідно до яких, зазначені нафтопродукти зберігались у ТОВ "Манго Трейд", вантажними накладними ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", яке є виробником вказаних нафтопродуктів.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що у даному випадку транспортувальниками є ТОВ "Манго Трейд"та ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", у яких зберігались зазначені нафтопродукти до отримання їх позивачем.

Отриманий товар оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства.

Використання у власній господарський діяльності позивача нафтопродуктів , отриманих від ТОВ "Олвін Ойл" підтверджено звітами по реалізації паливно-мастильних матеріалів за період з 14.01.2011 року по 08.05.2012 року, денними звітами про продаж нафтопродуктів.

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України, Закону №334.

Отже, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств на загальну суму 4491530,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року (по правовідносинам з ТОВ "Олвін Ойл" у січні, лютому 2011 року) на суму 2378435,00 грн.,за 3 квартал 2011 року (по правовідносинам з ТОВ "Олвін Ойл" у серпні 2011 року) підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток у сумі 1080621,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року в сумі 594609,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 486012,00 грн.є безпідставними.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нікчемності укладених правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в частині другій статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи щодо відсутності у контрагента позивача основних фондів та виробничих активів, необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Олвін Ойл", доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача про відсутність реального наміру та можливості поставок товарів позивачу позбавлені належного обґрунтування.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Враховуючи зазначене вище, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні, а на час розгляду справи висновки щодо нікчемності правочину за січень 2011 року взагалі спростовані під час судового розгляду між тими самими сторонами.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення - рішення №0008422204 від 01.11.2012 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1080622,00 грн., у тому числі за основним платежем -1080621,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146,00 грн.

В судовому засіданні 06.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 11.12.2012 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0008422204 від 01.11.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (ідентифікаційний код 33131378) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1080622,00 грн., у тому числі за основним платежем -1080621,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (ідентифікаційний код 33131378) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби ).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю.Циганова