Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-13965/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2012 року 10:56 № 2а-13965/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2012р., за участю:

позивача -Волинська В.І.

відповідача - Сметанюк І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Операторські технології»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2012р. №0000432210.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки є необгрунтованими та суперечать діючому законодавству України, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології»за результатами якої 12.09.2012р. складено акт №687/22-123/31361300 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «Операторські технології»(код за ЄДРПОУ 31361300) з ТОВ «А.НЕТ»(код за ЄДРПОУ 32621457) та ТОВ «Блоксоюз»(код за ЄДРПОУ 37617560) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, пп. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2 177 636грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 313 780грн., вересень 2011 року в сумі 638 778грн., жовтень 2011 року в сумі 903780грн. та листопад 2011 року в сумі 148873грн.

Позивач на підставі п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України подав до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС письмові заперечення, які за результатами розгляду залишені без задоволення, а висновки за результатами розгляду заперечень на підставі акту від 12.09.2012р. №687/22-123/31361300 без змін.

На підставі встановленого порушення відповідачем 05.10.2012р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000432210, яким за порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, пп. 4.6.8 Порядку складання та подання податкової звітності з ПДВ позивачу збільшено ПДВ в розмірі 2 722 045грн., в тому числі 2 177 636грн. -основний платіж та 544 409грн. -штрафні санкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Операторські технології»(суборендар) та ТОВ «А.НЕТ»(орендар) укладено договір суборенди обладнання №01062011-1 від 01.06.2011р., відповідно до якого суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання для проведення операторських робіт по теле - та кінозйомці та зобов'язується сплатити орендареві орендну плату. Метою суборенди є використання майна, що орендується, відповідно до його цільового призначення, а саме: проведення операторських робіт по фото - та кінозйомці.

На виконання умов договору контрагентом виписані податкові накладні, що підтверджується матеріалами справи (Том 2 ст. 13-177).

Суми ПДВ згідно податкових накладних включено позивачем до складу податкового кредиту у сумі 1606396грн., в тому числі по періодам:

серпень 2011 року в сумі 313780грн.;

вересень 2011 року в сумі 228098грн.;

жовтень 2011 року в сумі 743220грн.;

листопада 2011 року в сумі 148873грн.;

грудень 2011 року в сумі 172425грн.

З Акту перевірки судом вбачається, що листом СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 26.07.2012 року №75-00202/05 передано копію постанови про порушення кримінальної справи від 24.07.2012 року порушеної в м. Київ старшим слідчим СВ ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС капітаном податкової міліції Старуновим С.О., прийнятої до свого провадження, беручи до уваги, що в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України за фактом фіктивного підприємництва при перереєстрації ТОВ «А.НЕТ».

Крім того, до податкового органу надійшов висновок експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управлінні МВС в м. Києві капітана міліції Шульги Є.С. за №722 від 15.08.2012 року в якому зазначається, що досудовим слідством було встановлено, на прохання малознайомих осіб громадянин ОСОБА_5 прийняв участь у перереєстрації на своє ім'я ТОВ «А.НЕТ»з метою прикриття протиправної діяльності невстановлених досудовим слідством осіб, за грошову винагороду.

За результатами почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на первинних документах, які начебто належать директору ТОВ «А.НЕТ»ОСОБА_5 наданих експерту до перевірки, виконані іншою особою.

В ході перевірки встановлено,що у періоді, який перевірявся позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Блоксоюз».

Під час перевірки податковим органом було використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №266/22-20/37617560 від 08.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Блоксоюз»(код за ЄДРПОУ 37617560) що підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень 2011 року.

Також, згідно отриманої від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва податкової інформації щодо ТОВ «Блоксоюз»від 14.02.2012 року № 896/ДПІ/26-10/3, за результатами проведених заходів опитано директора та головного бухгалтера ТОВ «Блоксоюз»ОСОБА_6, яка згідно з поясненнями не має жодного відношення до здійснення діяльності ТОВ «Блоксоюз».

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Податковий орган зробив висновок, що правочини, нібито укладені між ТОВ «Операторські технології»та ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз»не спричинили реального настання юридичних наслідків.

На підставі вищевикладеного відповідач дійшов висновку, що так як ТОВ «Операторські технології»мало взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме:

ТОВ «А.НЕТ»зареєстроване за грошову винагороду гр. ОСОБА_5, який не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства;

Засновник, директор та головний бухгалтер гр. ОСОБА_6 немає жодного відношення до здійснення діяльності ТОВ «Блоксоюз», та угоди укладені між ТОВ «Операторські технології»та ТОВ «А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз»є нікчемними, тому не можуть приймати участь у визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 2 177 636грн.

Податковий орган встановив, що ТОВ «Операторські технології»неправомірно включило до складу податкового кредиту суму 2 177 636грн., що призвело до завищення податкового кредиту на 2 177 636грн., в тому числі за серпень-грудень 2011 року.

З даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення угод ТОВ ««А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз»були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальними витягами (Том 1 ст. 100-103).

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України , підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями .

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ ««А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз»були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичні особи, що підтверджується спеціальними витягами (Том 1 ст. 100-103).

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «А.НЕТ», оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 205 КК України було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Також, в матеріалах справи міститься постанова від 08.11.2012 року про відмову у відкритті кримінальної справи по відношенню посадових осіб ТОВ «Блоксоюз»за відсутністю ознак злочину передбаченого ст. 205 КК України.

Водночас, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ««А.НЕТ», ТОВ «Блоксоюз», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000432210 від 05.10.2012 року є безпідставним та неправомірним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Операторські технології» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432210 від 05.10.2012р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2012р.

Суддя В.В. Амельохін