Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-14248/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2012 року 10:10 № 2а-14248/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Хомишин М.А., Лубяниченко В.О.

від відповідача - Галика О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марвік» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування та визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 № 0007202302 та № 0007212302,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Марвік»з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про скасування та визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 р.:

- № 0007202302, відповідно до якого за порушення п. 5.1., п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 144 429 грн. (за основним платежем) та на 36 107 грн. (за штрафними санкціями),

- № 0007212302, відповідно до якого за порушення п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 115 543 грн. та на 28 886 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що спірні рішення ґрунтуються на висновках ДПІ, які сформовані за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД».

Згідно з цими висновками, як зазначає позивач, угоди із зазначеним контрагентом є одночасно і фіктивними, і нікчемними, оскільки за висновком ДПІ відносно посадових осіб іншого підприємства (ТОВ «Компанія «Кентавр»), з яким позивач не мав взаємовідносин, але з яким, за твердженням ДПІ, мав відносини контрагент позивача, було порушено кримінальну справу.

За висновком ДПІ, як зазначає позивач, наведене впливає на формування податкового кредиту та валових витрат позивача, які підлягають коригування для уникнення втрат бюджету, про що зазначено в акті перевірки.

У той же час позивач зазначає, що визнання угод, а також податкових накладних фіктивними та/або нікчемними, що має місце в даному випадку, знаходиться поза межами компетенції податкових органів. При цьому, позивач зазначає, що відповідальність має індивідуальний характер та, у разі вчинення іншою особою порушень у сфері податкового або іншого законодавства, позивач не може нести відповідальності за діяльність таких осіб, з якими навіть не вступав у взаємовідносини.

Позивач зазначає, що спірні суми валових витрат та податкового кредиту сформовані за фактом попередньої оплати , тобто за правилом «першої події»а отже формування за цими обставинами валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірним. Позивач також зазначає, що після проведення попередньої оплати спірні операції з його контрагентом (з поставки мінеральних добрив -аміачної селітри) були фактично виконані, що оформлено належним чином складеними первинними документами, іншими документами (у т.ч. щодо зберігання продукції), які зазвичай супроводжують такого роду операції.

В контексті наведеного позивач також наголошує, що відсутні будь-які висновки експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних та звітних документах за його взаємовідносинами з контрагентом, відсутні будь-які судові рішення про визнання правочинів фіктивними, недійсними.

По суті, як вважає позивач, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень доводи ДПІ не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на наведене позивач зазначає про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає рішення законним та обґрунтованим.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Марвік»(код з ЄДР 35745315; адреса: 03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Заболотного, 150-А, офіс 51) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.10.2011 р. № 2112/23-02/35745315 (далі -Акт перевірки). Перевірка проводилась ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку з перебуванням позивача на час проведення перевірки на податковому обліку у цій ДПІ.

Згідно з Актом перевірки позивач зареєстрований платником податків 05.03.2008 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 18.03.2008 р.

Згідно з п. 3.1.1. Акту перевірки за операціями з продажу мінеральних добрив не встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг), чим по суті визнається здійснення позивачем у перевірений період операцій з реалізації мінеральних добрив, які, відповідно, можуть бути здійснені за наявності (придбання) такої продукції.

У той же час, у п. 3.1.2. Акту перевірки ДПІ зазначає про завищення валових витрат на 577 717 грн., у т.ч. за 1 кв. 2009 р. на 169 917 грн. та за 3 кв. 2009 р. на 407 800 грн.

В контексті наведеного перевіркою встановлено взаємовідносини позивача (в якості покупця) з ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД»(в якості продавця) за договором № 1 від 24.03.2009 р., згідно якого та додаткової угоди № 1 від 24.03.2009 р. контрагент зобов'язався поставити позивачу аміачну селітру в мішках по 50 кг.

Як зазначає ДПІ в Акті перевірки, на виконання умов договору позивачем здійснено перерахування коштів на користь контрагента згідно пл./дор. № 61 від 24.03.2009 р. на суму 500 000 грн. з ПДВ та пл./дор. № 417 від 22.09.2009 р. на суму 1 200 000 грн. з ПДВ.

В Акті перевірки зазначається, що у контрагента, який зареєстрований платником податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно декларації з податку на прибуток основні засоби відсутні, амортизація не нараховувалась. На підприємстві відсутні власні або орендовані складські приміщення та власний чи орендований транспорт. Відповідно до баз даних на підприємстві працює одна особа.

Як також зазначено в Акті перевірки, відсутність показників залишку товарів на складах (згідно даних рядків 01.2. «приріст ТМЦ»та 04.2. «убуток ТМЦ»декларацій на прибуток), є ознаками того, що дана операція не має економічної суті та свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських операцій по поставці товарів, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

У той же час, в Акту перевірки відносно контрагента позивача зазначено, що одним із основних постачальників контрагента позивача є ТОВ «Компанія «Кентавр» (40,78 %).

В Акті не зазначається зміст і суть операцій між цими особами, не визначаються і предмети постачання.

У той же час, як зазначається в Акті перевірки, інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів згідно з останньою декларацією з податку на прибуток - основні засоби на підприємстві не обліковуються. Остання звітність з ПДВ подана у серпні 2009 року. В Акті перевірки позивача зазначається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт перевірки ТОВ «Компанія «Кентавр»від 27.09.2010 р. за січень -вересень 2009 року і в цьому акті встановлено, що СВ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 80-0224 від 11.08.2010 р. стосовно директора (засновника) ТОВ «Компанія «Кентавр».

Надалі, в Акті перевірки зазначено про відсутність у зазначеної компанії ресурсів, необхідних для здійснення діяльності.

З урахуванням наведеного в Акті перевірки зазначено, що «Тому враховуючи вищевикладене встановлено, що такі угоди носять фіктивний характер, та впливають на формування податкового кредиту ТОВ «Марвік». Тому зважаючи на дані обставини податковий кредит ТОВ «Марвік»підлягає коригуванню у відсотковому співвідношенні, а саме 40,78% для уникнення втрат бюджету».

Тобто, без визначення правових підстав щодо «відсоткового зменшення»податкових вигод, валові витрати не визнаються саме у такому розмірі.

Надалі зазначається також про нікчемність правочинів.

З урахуванням викладеного, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що викладене свідчить про відсутність у ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД»та ТОВ «Компанія «Кентавр»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, як зазначає ДПІ, у свою чергу свідчить про відсутність наміру у зазначених підприємств створення правових наслідків.

ДПІ також в Акті перевірки зазначає, що відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Використання вказаного ланцюгу придбання ТМЦ, як зазначає ДПІ, призвело до завищення валових витрат у наведених вище розмірах.

У п. 3.2.2. Акту перевірки з посиланням на вищенаведене ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у березні 2009 р. на 33983 грн. та у вересні 2009 року на 81560 грн.

Зазначені суми ПДВ, на які, як вважає ДПІ, позивачем завищено податковий кредит, вирахувані ДПІ шляхом зменшення на 40,78% сум ПДВ , зазначених у податкових накладних від 24.03.2009 р. № 9 (ПДВ - 83 333,33 грн.) та від 22.09.2009 року № 21 (ПДВ - 200 000 грн.), які видані контрагентом на вищевказані дати попередньої оплати , тобто за правилом «першої події».

Остаточно у розділі 4 акту перевірки («Висновок») ДПІ формулює такий висновок: встановлено порушення позивачем п. 5.1., п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 1 кв. 2009р. на 42 479 грн. та за 3 кв. 2009 р. - на 101 950 грн.

Окрім того, ДПІ встановлено, що позивачем порушено п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело, на думку ДПІ, до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за березень 2009 р. на 33 983 грн., за вересень 2009 р. на 81560 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Таким чином , взявши на себе функції суду, ДПІ визнає правочин за відносинами позивача з його контрагентом недійсним та, беручи до уваги невизнання податкових вигод особи, з якою позивач не вступав у відносини, приходить до висновку про невизнання по «ланцюгу постачання»податкових вигод позивача тільки у тій частині (пропорції), яка вирахувана ДПІ виходячи з того, що ТОВ «Компанія «Кентавр»мала відносини з контрагентом позивача, частка участі якої у господарських операціях з останнім складала 40,78 %.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо характеру, змісту та обсягів спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між позивачем (покупець) та його контрагентом «ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД»(продавець), укладено договір від 24.03.2-09 р. № 1 купівлі-продажу (оптової партії товару).

Предметом поставки є аміачна селітра (в біг-бегах, в мішках по 50 кг., насипом), амофос, нітроамофоска (16:16:16) в мішках по 50 кг. Виробник -Росія, Білорусь, Україна.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 24.03.2009 р. обумовлено постачання селітри аміачної в мішках по 50 кг. Кількість 1600 тн., ціна -1950 грн./тн. (у т.ч. ПДВ).

Як вбачається з банківської виписки, 24.03.2009 р. на підставі зазначеного вище договору позивачем здійснено попередню оплату на користь контрагента у сумі 500 000 грн. з ПДВ -83333,33 грн.

Окрім того, за цим же договором 22.09.2009 р. позивачем на користь контрагента також здійснено попередню оплату у сумі 1 200 000 грн. з ПДВ -200 000 грн., що також підтверджується банківською випискою та, власне, ДПІ в Акті перевірки.

За фактом попередньо оплати позивачу видано податкові накладні: № 9 від 24.03.2009 р. на суму 500000 грн. з ПДВ -83333,33 грн. та № 21 від 22.09.2009 р. на суму 1200000 грн. з ПДВ -200 000 грн.

Після попередньої оплати, товар «аміачна селітра в мішках»кількістю 871,795 т. на загальну суму з ПДВ 1700000 грн., у т.ч. ПДВ 283 333,33 грн. переданий позивачу за видатковою накладною № РН-0000001 від 03.11.2011 р.

Щодо відносин, пов'язаних з обліком та зберіганням товару, технічним забезпеченням поставки товару, а також щодо наявності у позивача ресурсів, необхідних для фактичної поставки товару, позивачем надано балансові довідки, договір зберігання від 01.07.2011 р., укладений з ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД», щодо зберігання товару на складі у м. Полонне та акти до нього від 04.12.2011від 16.12.2011 р. до нього щодо зберігання 134 т. аміачної селітри. Крім того, надано договори: від 01.04.2012 р. № 1/04-12 з актом щодо оренди ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»зазначених складських приміщень, договір від 31.03.2010 р. № 01/03/10 щодо забезпечення зазначеного підприємства послугами по фасуванню продукції, а також низка інших договорів та первинних документів (ТТН, залізничних накладних) щодо забезпечення діяльності зазначеного підприємства у сфері постачання мінеральних добрив.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, виходячи при цьому з підстав прийняття вищенаведених рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формування податкового кредиту з ПДВ , зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з вищенаведених положень законодавства , є правомірним формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за правилом «першої події»- по факту оплати коштів за товар (в якості попередньої оплати ).

При цьому, сукупність наведених вище норм податкового законодавства визначає також окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

Вирішуючи спір по суті та у взаємозв'язку з вищенаведеним , суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ВАС України.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , враховуючи документальне підтвердження платіжними документами здійснення позивачем попередньої оплати та наявність у позивача, у т.ч. на час перевірки, вищезгаданих податкових накладних, формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по факту попередньої оплати , відповідає наведеним вище вимогам законодавства та в силу вищенаведених законодавчих приписів відсутні підстави для невизнання прав позивача на вищенаведені податкові вигоди.

При цьому судом враховується, що попередня оплата здійснена з метою придбання товару, про що зазначено у платіжних документах та, відповідно, з метою використання товару у господарській діяльності позивача, що не спростовано відповідачем та підтверджується наступним отримання продукції («друга подія»), а отже є наявним зв'язок здійсненої передоплати з господарською діяльністю позивача, а відтак і наявність підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Слід додати, що вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача, який, як визнається ДПІ, був зареєстрований платником ПДВ. Податкові накладні видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними платіжних документів, а відтак, видача цих податкових накладних за правилом «першої події»- попередньої оплати, є правомірною.

В контексті доводів ДПІ, викладених в акті перевірки, та положень ч. 1 ст. 72 КАС України, слід зазначити, що ДПІ під час розгляду справи не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, або контрагентів контрагента позивача, їх посадових осіб, з якого б вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, або ж встановлювались би обставини протиправної діяльності посадових осіб позивача, як і надано навіть постанов про порушення кримінальних справ, протоколів допитів відповідних осіб.

Вищевикладена позиція ДПІ щодо пропорційного зменшення по ланцюгу податкових вигод взагалі знаходиться поза межами законодавчого регулювання відносин з формування валових витрат та податкового кредиту, нормами якого такий порядок коригування/ зменшення податкових вигод «по ланцюгу»не передбачений.

При цьому, в порушення п/п. 75.1.2. ПК України, Акт перевірки не містить аналізу первинних документів за відносинами контрагента із ТОВ «Компанія «Кентавр», аналізу та визначення характеру операцій за взаємовідносинами контрагента із зазначеною особою та не містить документально підтверджених відомостей, що за операціями між цими особами після передоплати поставлялася та сама продукція, що і за відносинами позивача з його контрагентом на чому, по суті, ґрунтуються доводи ДПІ .

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність спірних операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, ще ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.10.2012 р. судом у ДПІ витребовувались всі матеріали, що були або мали бути взяті відповідачем до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень.

Проте, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано наведених документів, актів перевірок інших осіб, інших матеріалів на які міститься посилання в Акті перевірки, податкової звітності контрагента та контрагентів контрагента, та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів до суду, які, як вбачається з акту перевірки були наявні у ДПІ під час перевірки, що зумовлює розгляд справи відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів ДПІ про недостатність у контрагента ресурсів для здійснення спірних операцій, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка на його думку була необхідна для організації виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для організації виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд враховує у зв'язку з цим, що умовами договору поставки з урахуванням договору зберігання, а також наявної у справі балансової довідки, передбачалася поставка продукції на умовах франко-склад (EXW) , що не передбачає навантаження та перевезення продукції, а отже, враховуючи те, що операції (після передоплати ) носили характер продажу продукції на складі, що не заборонено законодавством, проведення такого роду операцій, не передбачало наявності значного штату працівників. При цьому, фактичне здійснення цих операцій шляхом постачання продукції («друга подія») підтверджується документально згідно вищезгаданих документів.

Суд, крім іншого, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, а тим більше, з боку контрагентів контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за фактом попередньої оплати .

В контексті наведеного та доводів ДПІ в обґрунтування спірних рішень, слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо визнання судом фіктивними правочину, укладеного між позивачем з його контрагентом, або ж з контрагентами контрагентів позивача, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, або ж з контрагентами контрагентів позивача, недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, або ж визнання угоди між позивачем та контрагентом недійсною на підставі ст. 227 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій або ж операцій контрагентів позивача з їх контрагентами з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також осіб, які були контрагентами контрагента позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

При цьому, ДПІ під час розгляду справи не надала висновків експерта у кримінальній справі або ж висновків експертизи, проведеної в порядку ст. 84 ПК України, відносно можливої підробки підписів на первинних документах за взаємовідносинами позивача з його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 статті 71 КАС України, відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 та п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, а саме - шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвік»(код з ЄДР 35745315; адреса: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, 150-А, офіс 51) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 21.10.2011 р. № 0007202302 та № 0007212302.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.12 р.