Ухвала

від 27.02.2013 по справі 2а-14248/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14248/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Міщука М.С.

Денісова А.О.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвік» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Марвік» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 21.10.2011 р. № 0007202302 та № 0007212302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Марвік»(код з ЄДР 35745315; адреса: 03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Заболотного, 150-А, офіс 51) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.10.2011 р. № 2112/23-02/35745315 (далі -Акт перевірки). Перевірка проводилась ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у зв'язку з перебуванням позивача на час проведення перевірки на податковому обліку у цій ДПІ.

Згідно з Актом перевірки позивач зареєстрований платником податків 05.03.2008 р., є платником ПДВ згідно свідоцтва від 18.03.2008 р.

Згідно з п. 3.1.1. Акту перевірки за операціями з продажу мінеральних добрив не встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг), чим по суті визнається здійснення позивачем у перевірений період операцій з реалізації мінеральних добрив, які, відповідно, можуть бути здійснені за наявності (придбання) такої продукції.

У той же час, у п. 3.1.2. Акту перевірки ДПІ зазначає про завищення валових витрат на 577 717 грн., у т.ч. за 1 кв. 2009 р. на 169 917 грн. та за 3 кв. 2009 р. на 407 800 грн.

В контексті наведеного перевіркою встановлено взаємовідносини позивача (в якості покупця) з ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД»(в якості продавця) за договором № 1 від 24.03.2009 р., згідно якого та додаткової угоди № 1 від 24.03.2009 р. контрагент зобов'язався поставити позивачу аміачну селітру в мішках по 50 кг.

Як зазначає ДПІ в Акті перевірки, на виконання умов договору позивачем здійснено перерахування коштів на користь контрагента згідно пл./дор. № 61 від 24.03.2009 р. на суму 500 000 грн. з ПДВ та пл./дор. № 417 від 22.09.2009 р. на суму 1 200 000 грн. з ПДВ.

В Акті перевірки зазначається, що у контрагента, який зареєстрований платником податків в ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно декларації з податку на прибуток основні засоби відсутні, амортизація не нараховувалась. На підприємстві відсутні власні або орендовані складські приміщення та власний чи орендований транспорт. Відповідно до баз даних на підприємстві працює одна особа.

Як також зазначено в Акті перевірки, відсутність показників залишку товарів на складах (згідно даних рядків 01.2. «приріст ТМЦ»та 04.2. «убуток ТМЦ»декларацій на прибуток), є ознаками того, що дана операція не має економічної суті та свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських операцій по поставці товарів, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

У той же час, в Акту перевірки відносно контрагента позивача зазначено, що одним із основних постачальників контрагента позивача є ТОВ «Компанія «Кентавр»(40,78 %).

В Акті не зазначається зміст і суть операцій між цими особами, не визначаються і предмети постачання.

У той же час, як зазначається в Акті перевірки, інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів згідно з останньою декларацією з податку на прибуток - основні засоби на підприємстві не обліковуються. Остання звітність з ПДВ подана у серпні 2009 року. В Акті перевірки позивача зазначається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт перевірки ТОВ «Компанія «Кентавр» від 27.09.2010 р. за січень - вересень 2009 року і в цьому акті встановлено, що СВ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 80-0224 від 11.08.2010 р. стосовно директора (засновника) ТОВ «Компанія «Кентавр».

Надалі, в Акті перевірки зазначено про відсутність у зазначеної компанії ресурсів, необхідних для здійснення діяльності.

З урахуванням наведеного в Акті перевірки зазначено, що «Тому враховуючи вищевикладене встановлено, що такі угоди носять фіктивний характер, та впливають на формування податкового кредиту ТОВ «Марвік». Тому зважаючи на дані обставини податковий кредит ТОВ «Марвік» підлягає коригуванню у відсотковому співвідношенні, а саме 40,78% для уникнення втрат бюджету».

Тобто, без визначення правових підстав щодо «відсоткового зменшення» податкових вигод, валові витрати не визнаються саме у такому розмірі.

Надалі зазначається також про нікчемність правочинів.

З урахуванням викладеного, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що викладене свідчить про відсутність у ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД» та ТОВ «Компанія «Кентавр» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, як зазначає ДПІ, у свою чергу свідчить про відсутність наміру у зазначених підприємств створення правових наслідків.

ДПІ також в Акті перевірки зазначає, що відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Використання вказаного ланцюгу придбання ТМЦ, як зазначає ДПІ, призвело до завищення валових витрат у наведених вище розмірах.

У п. 3.2.2. Акту перевірки з посиланням на вищенаведене ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у березні 2009 р. на 33983 грн. та у вересні 2009 року на 81560 грн.

Зазначені суми ПДВ, на які, як вважає ДПІ, позивачем завищено податковий кредит, вирахувані ДПІ шляхом зменшення на 40,78% сум ПДВ, зазначених у податкових накладних від 24.03.2009 р. № 9 (ПДВ - 83 333,33 грн.) та від 22.09.2009 року № 21 (ПДВ - 200 000 грн.), які видані контрагентом на вищевказані дати попередньої оплати, тобто за правилом «першої події».

Остаточно у розділі 4 акту перевірки («Висновок») ДПІ формулює такий висновок: встановлено порушення позивачем п. 5.1., п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 1 кв. 2009р. на 42 479 грн. та за 3 кв. 2009 р. - на 101 950 грн.

Окрім того, ДПІ встановлено, що позивачем порушено п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело, на думку ДПІ, до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за березень 2009 р. на 33 983 грн., за вересень 2009 р. на 81560 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Таким чином, взявши на себе функції суду, ДПІ визнає правочин за відносинами позивача з його контрагентом недійсним та, беручи до уваги невизнання податкових вигод особи, з якою позивач не вступав у відносини, приходить до висновку про невизнання по «ланцюгу постачання» податкових вигод позивача тільки у тій частині (пропорції), яка вирахувана ДПІ виходячи з того, що ТОВ «Компанія «Кентавр» мала відносини з контрагентом позивача, частка участі якої у господарських операціях з останнім складала 40,78 %.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 р. № 0007202302 та № 0007212302, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що між позивачем (покупець) та його контрагентом «ТОВ «Агроконсалтинг ЛТД» (продавець), укладено договір від 24.03.2-09 р. № 1 купівлі-продажу (оптової партії товару).

Предметом поставки є аміачна селітра (в біг-бегах, в мішках по 50 кг., насипом), амофос, нітроамофоска (16:16:16) в мішках по 50 кг. Виробник - Росія, Білорусь, Україна.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 24.03.2009 р. обумовлено постачання селітри аміачної в мішках по 50 кг. Кількість 1600 тн., ціна -1950 грн./тн. (у т.ч. ПДВ).

З банківської виписки вбачається, що 24.03.2009 р. на підставі зазначеного вище договору позивачем здійснено попередню оплату на користь контрагента у сумі 500 000 грн. з ПДВ -83333,33 грн.

За цим же договором 22.09.2009 р. позивачем на користь контрагента також здійснено попередню оплату у сумі 1 200 000 грн. з ПДВ - 200 000 грн., що підтверджується банківською випискою та, власне, ДПІ в Акті перевірки.

За фактом попередньо оплати позивачу видано податкові накладні: № 9 від 24.03.2009 р. на суму 500000 грн. з ПДВ -83333,33 грн. та № 21 від 22.09.2009 р. на суму 1200000 грн. з ПДВ -200 000 грн.

Після попередньої оплати, товар «аміачна селітра в мішках» кількістю 871,795 т. на загальну суму з ПДВ 1700000 грн., у т.ч. ПДВ 283 333,33 грн. переданий позивачу за видатковою накладною № РН-0000001 від 03.11.2011 р.

Відносини, пов'язані з обліком та зберіганням товару, технічним забезпеченням поставки товару, а також щодо наявності у позивача ресурсів, необхідних для фактичної поставки товару, підтверджується балансовою довідкою, договором зберігання від 01.07.2011 р., укладеним з ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД», щодо зберігання товару на складі у м. Полонне та актами до нього від 04.12.2011від 16.12.2011 р. щодо зберігання 134 т. аміачної селітри, договором від 01.04.2012 р. № 1/04-12 з актом щодо оренди ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» зазначених складських приміщень, договором від 31.03.2010 р. № 01/03/10 щодо забезпечення зазначеного підприємства послугами по фасуванню продукції, а також іншими договорами та первинними документами (ТТН, залізничними накладними) щодо забезпечення діяльності зазначеного підприємства у сфері постачання мінеральних добрив.

В період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ).

Відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за правилом «першої події» - по факту оплати коштів за товар (в якості попередньої оплати).

Попередня оплата здійснена з метою придбання товару, про що зазначено у платіжних документах та, відповідно, з метою використання товару у господарській діяльності позивача, що не спростовано відповідачем та підтверджується наступним отримання продукції («друга подія»), а отже є наявним зв'язок здійсненої передоплати з господарською діяльністю позивача, а відтак і наявність підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Податкові накладні видані контрагентом позивача, який, як визнається ДПІ, був зареєстрований платником ПДВ. Податкові накладні видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними платіжних документів, а відтак, видача цих податкових накладних за правилом «першої події» - попередньої оплати, є правомірною.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень від 21.10.2011 р. № 0007202302 та № 0007212302.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 28.02.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді: М.С. Міщук А.О. Денісов

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.