Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-15512/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2012 року 14:26 № 2а-15512/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Альянс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006892230 від 30.08.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» (далі по тексту - позивача) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківського районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30 серпня 2012 року № 0006892230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1551212/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 листопада 2012 року, яке відклалось на 27 листопада 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 27 листопада 2012 року представник позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив суд задовольнити його. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія».

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» було зареєстровано як юридична особа та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 27 листопада 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях та висловлені у судовому засіданні співпадають з висновками акту перевірки від 14 серпня 2012 року № 1122/22-30/36176123 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» за вересень 2011 року.

Вивчивши додані до справи матеріали, з урахуванням всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 серпня 2012 року № 0006892230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.2, 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 66 293, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 53034,00 грн., за штрафними санкціями - 13259,00 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення винесене на підставі висновків акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 серпня 2012 року № 1122/22-30/36176123 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» за вересень 2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

В акті перевірки встановлено, що згідно «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язання у розрізі контрагентів» за вересень 2011 року, наявна розбіжність між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Асгільдія» та сумою податкового кредиту ТОВ «ТБК «Альянс», а саме сума відхилення складає 53 034, 30 грн.

Такий висновок зроблено податковим органом на підставі акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 13 червня 2012 року № 576/2240/37617576 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» (код за ЄДПРОУ 37617576) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро класс трейд» (код за ЄДПРОУ 36068723) за періоди вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року в якому встановлено наступне: завищення податкового кредиту у розмірі 11 850 326,00 грн., в т.ч. по періодах за вересень 2011 на суму 5 828 664 грн., за жовтень 2011 на суму 3 388 306 грн., за листопад 2011 на суму 1 965 970 грн., за січень 2012 року на суму 650 405 грн., за лютий 2012 року на суму 0 грн.

Крім цього, у вищезазначеному акті перевірки зазначено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що платник та посадові особи підприємства ТОВ «Асгільдія» не знаходяться за юридичною та фактичною адресою: місто Київ, вул. Тургенівська 825/а про що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано висновок (службова записка від 05.06.2012 № 908/ДПІ/02-10/3) ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Асгільдія». За результатами проведених заходів встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Асгільдія» є громадянин ОСОБА_2, який згідно пояснення від 01 лютого 2012 року наданого о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківського району м. Києва лейтенанту податкової міліції Кравцю Є.М. зазначив, що немає відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання.

Відповідач стверджує, що правочини, здійснені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» у вересні 2011 року є нікчемними.

За таких обставин, як висновок проведеної перевірки, встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.2, 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України ТОВ «ТБК «Альянс» по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» за вересень 2011 року, завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 53034,30 грн.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» (ідентифікаційний код 36176123) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 06 жовтня 2008 року за № 1 074 102 0000 031518 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 304408 та копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» містяться в матеріалах справи).

Відповідно до свідоцтва № 100279599 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» (Виконавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» (Замовник за Договором) укладено Договір про надання послуг № 01/08-11 від 01 серпня 2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе наступні зобов'язання: надання експедиторських послуг при здійсненні вантажних перевезень на території України.

Пунктом 3.1. Договір про надання послуг № 01/08-11 від 01 серпня 2011 року визначено, що після надання послуг, передбачених цим Договором, Виконавець надає Замовнику акт прийому - передачі наданих послуг.

Строки надання послуг по цьому Договору встановлюються: початок надання послуг 02 серпня 2011 року; закінчення надання послуг 30 серпня 2011 року (пункт 4.1. Договору про надання послуг № 01/08-11 від 01 серпня 2011 року).

Відповідно до пункту 5 цього ж Договору за зазначені послуги Замовник здійснює Виконавцю оплату відповідно до цього договору або акт наданих робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30-ти календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт. Вартість послуг складає: 229 129, 80 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи містяться копії податкової накладної від 29 вересня 2011 року № 34 із відповідними підписами уповноважених осіб закріпленими печатками товариств; акту здачі-прийняття робіт від 29 вересня 2011 року; платіжних доручень від 03 жовтня 2011 року № 130, 20 жовтня 2011 року № 182 із відмітками банку.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід зазначити, що представником відповідача не спростовано, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Суд звертає увагу, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія» за вересень 2011 року та зроблено висновок про порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.2, 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України на підставі акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 13 червня 2012 року № 576/2240/37617576 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» (код за ЄДПРОУ 37617576) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро класс трейд» (код за ЄДПРОУ 36068723) за періоди вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, під час складання якого податковим органом не досліджувалась первинна документації Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгільдія», укладені договори із контрагентами, стан юридичної особи, тощо, оскільки фактично перевірки не була здійснена, про що складений відповідний акт, тому надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає висновки відповідача про віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» до складу податкового кредиту сум ПДВ за нікчемними угодами необґрунтованими та документально не підтвердженими.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг з надання експедиторських послуг при здійсненні вантажних перевезень на території України, суд звертає увагу, що згідно Довідки серії АА № 192303 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» за КВЕД відносяться організація перевезення вантажів (63.40.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0.), будівництво будівель (45.21.1.), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2.), оптова торгівля автомобільними деталями та приладами (50.30.1.), надання інших комерційних послуг (74.78.0.), а на підтвердження оплати отриманих послуг в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень із відміткою банку про проведення такого платежу.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарська операція між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» здійснена в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгільдія» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд не бере до уваги посилання позивача про порушення порядку проведення перевірки та заперечення до акту, оскільки суд розглядаючи справу до суті виходить з аналізу правомірності здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит, по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгільдія», а висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14, пунктів 198.2, 198.3., 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 серпня 2012 року № 0006892230.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Аверкова