Постанова

від 27.11.2012 по справі 2а-14417/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2012 року 17:44 № 2а-14417/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Петлицького Я.А., Матяш С.В., відповідача - Кириленка М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № 0001972250/8307, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 жовтня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»(далі -ТОВ «АЛОНА», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № 0001972250/8307.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-14417/12/2670 призначено до судового розгляду на 14 листопада 2012 року.

В судовому засіданні 14 листопада 2012 року оголошувалась перерва до 27 листопада 2012 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»(код за ЄДРПОУ 33993821) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 23 січня 2006 року за № 10651020000005531 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 125099). Вказане товариство розташоване за адресою: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б.

ТОВ «АЛОНА»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24 січня 2006 року за № 206-06 та перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 38840774 від 02 лютого 2006 року ТОВ «АЛОНА» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 339938226511).

До видів діяльності ТОВ «АЛОНА»за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

В період з 30 січня 2012 року по 30 січня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»(код ЄДРПОУ 33993821) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Росар-Трейд»(код ЄДРПОУ 37194012) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт № 3353/2205/33993821 від 13 липня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, всього на суму 205 806,00 грн.;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АЛОНА»із контрагентом, зазначеним у акті перевірки.

27 липня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 3353/2205/33993821 від 13 липня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0001972250/8307 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 257 257,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 205 806 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -51 451,5 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 25 вересня 2012 року № 6061/10/12-314 та від 19 жовтня 2012 року № 3932/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті від 13.07.2012 року № 3353/2205/33993821, на думку позивача, доводи ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, порушення контрагентами платника податків та контрагентами контрагентів платника податків вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-третє, самі по собі пояснення, які були відібрані органами податкової міліції (ВПМ ДПІ у Московському районі м. Харкова та ВПМ Феодосійської МДПІ) у посадових осіб контрагента ТОВ «Росар-Трейд»не мають доказової сили, по-четверте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів.

Крім того, як зазначає позивач, відсутні жодні докази порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Росар-Трейд»або його контрагентів, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України.

Також, позивач зазначає, що на момент підписання відповідних видаткових та податкових накладних, ТОВ «Росар-Трейд»не було припинене, а навпаки, було зареєстроване в установленому порядку платником податку на додану вартість, існує на даний момент, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, не має.

Таким чином, позивач вважає, що правочини між ТОВ «АЛОНА»та ТОВ «Росар-Трейд»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «АЛОНА»та ТОВ «Росар-Трейд»умислу на укладення вказаних домовленостей з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, органами ДПС не доведено, натомість підтверджено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Враховуючи викладене, формування ТОВ «АЛОНА»податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Росар-Трейд»податкових накладних, на думку позивача, є правомірним та повністю відповідає вимогам законодавства, в зв'язку з чим викладений в Акті № 3353/2205/33993821 від 13 липня 2012 року висновок ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «АЛОНА»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

В своєму позові ТОВ «АЛОНА»просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № 0001972250/8307.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що діяльність ТОВ «АЛОНА»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом -постачальником, а саме ТОВ «Росар-Трейд», яке не виконувало своїх податкових зобов'язань.

Таким чином, на думку відповідача, в результаті порушення контрагентом - ТОВ «Росар-Трейд»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), договір, укладений з ТОВ «АЛОНА»на виконання робіт має протиправний характер.

А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «АЛОНА»по суті протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемним.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що оскільки у ТОВ «Росар-Трейд»відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, у ТОВ «АЛОНА»відсутнє право на нарахування податкового кредиту.

Як наслідок, в своїх запереченнях ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС зазначає, що позовні вимоги ТОВ «АЛОНА»є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, а дії відповідача є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, 01 березня 2011 року між ТОВ «Росар-Трейд»(Продавець), з однієї сторони, та ТОВ «АЛОНА»(Покупець), з другої сторони, був укладений Договір поставки № 036 (далі -Договір № 036).

По умовам Договору № 036, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний Товар (взуття) на умовах даного Договору. Перелік Товару, що поставляється в кожній партії, згідно виданим рахункам-фактурам (п. 1.1 Договору № 036).

На виконання умов Договору № 036, Продавцем в вересні 2011 року були виписані рахунки фактури: № 0841 від 02.09.2011 року, № 0844 від 05.09.2011 року, № 0851 від 07.09.2011 року.

На їх підставі, ТОВ «Росар-Трейд»були виписані видаткові накладні: № 0901 від 02.09.2011 року на суму 425 916,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 70 986,00 грн.; № 0904 від 05.09.2011 року на суму 416 898,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 69 483,00 грн.; № 0906 від 07.09.2011 року на суму 392 022,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 65 337,00 грн. та податкові накладні: № 7 від 02.09.2011 року на суму 425 916,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 70 986,00 грн.; № 8 від 05.09.2011 року на суму 416 898,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 69 483,00 грн.; № 9 від 07.09.2011 року на суму 392 022,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 65 337,00 грн.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договір № 036 від імені ТОВ «Росар-Трейд»підписаний директором Потьомкіним О.С., а від імені ТОВ «АЛОНА» - директором ОСОБА_5

Відповідно до Витягу з ЄДРЮО та ФОП, керівником ТОВ «АЛОНА»являється ОСОБА_6.

Також, дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Також, підтвердженням того, що ТОВ «Росар-Трейд»дійсно поставляло взуття позивачу є те, що весь обсяг взуття був у подальшому поставлений ТОВ «АЛОНА»торгівельній мережі ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується наявними в матеріалах справи: Договором поставки товарів та надання послуг № 21887 від 01.01.2010 року з додатками, товарними накладними, податковими накладними та транспортними накладними.

При чому, транспортування, зберігання даного взуття здійснювалося на підставі, наявного в матеріалах справи, Договору про надання комплексних логістичних послуг № 021-09 від 01.06.2009 року, укладеного між ТОВ «АЛОНА»та ТОВ «УВК Україна».

Про виконання домовленостей досягнутих у вказаному договорі, свідчать: картка Клієнта за вересень 2011 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000006088 від 30.09.2011 року, рахунок-фактура № 3612 від 30.09.2011 року, платіжне доручення № 198 від 25.10.2011 року та Виписка по рахунках за період з 25.10.2011 року по 25.10.2011 року.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних, контрагент позивача за Договором № 036 був зареєстрований як платник податку, про що свідчать: Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 650391, з якого вбачається, що ТОВ «Росар-Трейд»(код ЄДРПОУ 37194012) зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.07.2010 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100293570, з якого вбачається, що ТОВ «Росар-Трейд»зареєстровано платником податку на додану вартість 16.07.2010 року (індивідуальний податковий номер 371940126556).

Отже, контрагент позивача, в момент підписання Договору поставки № 036 від 01.03.2011 року, був наділений цивільною правосуб'єктністю.

Зазначене вище дає суду підстави стверджувати, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «Росар-Трейд»податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таких вироків відповідачем не надано.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Росар-Трейд»нікчемними в Акті позапланової документальної невиїзної перевірки № 3353/2205/33993821 від 13 липня 2012 року є висновки Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росар-Трейд»(код ЄДРПОУ 37194012) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 року 31.10.2011 року»від 26.03.2012 року № 437/22-3/37194012, щодо того, що ТОВ «Росар-Трейд»у вересні 2011 року мало взаємовідносини з ПП «СОЧІ-М»(код за ЄДРПОУ 35587325), фінансово-господарська діяльність якого, згідно даних Акту ДПІ у Московському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «СОЧІ-М»(код за ЄДРПОУ 35587325) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2011 року»від 24.11.2011 року № 148/18/35587325, здійснюється за межами правового поля.

Згідно даних Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росар-Трейд»(код ЄДРПОУ 37194012) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.09.2011 року 31.10.2011 року»від 26.03.2012 року № 437/22-3/37194012, ДПІ у Печерському районі м. Києва не мала можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Росар-Трейд»за період з 01.09.2011 року 31.10.2011 року, в зв'язку з тим, що згідно даних АІС «РПП», стан підприємства ТОВ «Росар-Трейд»«прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)».

Таким чином, під час перевірки контрагента позивача, ДПІ у Печерському районі м. Києва була використана лише інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Оцінивши вказані висновки податкових органів, які лягли в основу висновку відповідача в Акті позапланової документальної невиїзної перевірки № 3353/2205/33993821 від 13 липня 2012 року, суд зазначає, що позивач не здійснював жодних операцій з ПП «СОЧІ-М», а тому порушення цим контрагентом податкового законодавства жодним чином не впливає на формування ТОВ «АЛОНА»податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Росар-Трейд»виконані свої зобов'язання по поставці позивачу товару (взуття), що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентом (ТОВ «Росар-Трейд»), ні контрагентом по ланцюгу вчинення правочинів (ПП «СОЧІ-М»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «АЛОНА»з його контрагентом ТОВ «Росар-Трейд»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № 0001972250/8307, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 27 липня 2012 року № 0001972250/8307.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.12.2012 р.