Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-14417/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14417/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алона»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 року № 0001972250/8307 -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алона»звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати від 27.07.2012 року № 0001972250/8307.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї , колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»(код за ЄДРПОУ 33993821) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 23 січня 2006 року за № 10651020000005531 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 125099).

ТОВ «АЛОНА»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24 січня 2006 року за № 206-06 та згідно Свідоцтва № 38840774 від 02 лютого 2006 року ТОВ «АЛОНА»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 339938226511).

До видів діяльності ТОВ «АЛОНА»за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

В період з 30 січня 2012 року по 30 січня 2012 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛОНА»(код ЄДРПОУ 33993821) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Росар-Трейд»(код ЄДРПОУ 37194012) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 3353/2205/33993821 від 13 липня 2012 року, який містить висновки про порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, всього на суму 205 806,00 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АЛОНА»із контрагентом, зазначеним у акті перевірки.

На підставі акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0001972250/8307, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 257 257,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 205 806 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -51 451,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року № 0001972250/8307, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2011 року між ТОВ «Росар-Трейд»(Продавець), з однієї сторони, та ТОВ «АЛОНА»(Покупець), з другої сторони, був укладений Договір поставки № 036 (далі -Договір № 036).

По умовам Договору № 036, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний Товар (взуття) на умовах даного Договору. Перелік Товару, що поставляється в кожній партії, згідно виданим рахункам-фактурам (п. 1.1 Договору № 036).

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: рахунки-фактури виписані на виконання умов договору, відповідні видаткові та податкові накладні.

Крім того, про реальність вчинення господарських операцій свідчить те, що ТОВ «Росар-Трейд»дійсно поставляло взуття позивачу є те, що весь обсяг взуття був у подальшому поставлений ТОВ «АЛОНА»торгівельній мережі ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», що підтверджується наявними в матеріалах справи: Договором поставки товарів та надання послуг № 21887 від 01.01.2010 року з додатками, товарними накладними, податковими накладними та транспортними накладними.

При чому, транспортування, зберігання даного взуття здійснювалося на підставі, наявного в матеріалах справи Договору про надання комплексних логістичних послуг № 021-09 від 01.06.2009 року, укладеного між ТОВ «АЛОНА»та ТОВ «УВК Україна».

Про виконання домовленостей досягнутих у вказаному договорі, свідчать: картка Клієнта за вересень 2011 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УВЦ-0000006088 від 30.09.2011 року, рахунок-фактура № 3612 від 30.09.2011 року, платіжне доручення № 198 від 25.10.2011 року та Виписка по рахунках за період з 25.10.2011 року по 25.10.2011 року.

Що свідчить про використання позивачем придбаного у ТОВ «Росар-Трейд»товару в подальшій господарській діяльності.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ ТОВ «Росар-Трейд» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.