Ухвала

від 06.12.2012 по справі 1570/2191/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 р.Справа № 1570/2191/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармнатур" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармнатур" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що по взаємовідносинам з ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», ним були виконані всі вимоги чинного законодавства. По господарським операціям, проведеним з вказаним контрагентом, були оформлені всі первинні документи, необхідні для ведення бухгалтерського та податкового обліку. Під час укладення господарських операцій, ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»мало повну господарську правосуб'єктність - було зареєстровано в установленому законом порядку та взято на податковий облік в органах державної податкової служби. А також позивач зазначає, що твердження податкового органу, щодо відсутності первинної документації по взаємовідносинам з ПП «ОТГ-ГРУП»за 1 квартал 2011 року на загальну суму 29013 грн. не відповідають дійсності, оскільки первинна документація існує, та була надана під час перевірки для ознайомлення. З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 року позов задоволено. Визнано противоправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000522301 від 01 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМНАТУР»засноване згідно з рішенням засновників від 04.12.1997 року № 1 шляхом перетворення Одеської фармацевтичної фабрики та зареєстровано Ленінським райвиконкомом м. Одеси 23.12.1997 року.

ТОВ «ФАРМНАТУР»взято на податковий облік в органах державної податкової служби до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 26.12.1991 року за реєстраційним номером № 8938, станом на час перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

В період з 17.01.2012 р. по 13.02.2012 р., ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФАРМНАТУР»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.011 р., про що було складено акт перевірки № 704/23-6/05485433 від 20.02.2012 року.

На підставі акту перевірки № 704/23-6/05485433 від 20.02.2012 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.03.2012 року № 0001522301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 88 719 грн., з яких 72 610 грн. - за основним платежем, 16 109 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З урахуванням зазначених обставин, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, за результатами проведеної перевірки, встановило, що в порушення п. 5.3 п.п. 5.3.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «ФАРМНАТУР»включило до складу валових витрат суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), що придбавалися платником податку для виробничого або невиробничого використання від постачальників - контрагентів по яким, правочини, здійснені ТОВ «ФАРМНАТУР» з контрагентом - постачальником ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та по постачальникам - контрагентів по яким згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України існують розбіжності по податку на додану вартість у зв'язку з на задекларованими податковими зобов'язаннями у контрагентів - продавців, у зв'язку з чим укладені між ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»та ТОВ «ФАРМНАТУР»правочини податковим органом визнані такими, що не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Також, за результатами перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, було зроблено висновки, про порушення ТОВ «ФАРМНАТУР»п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме включення товариством до складу валових витрат в 1-му кварталі 2011 року, витрати по взаємовідносинам з ПП «ОТГ-Груп»на загальну суму 29013 грн. які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами первинними документами.

Вирішуючи справу по суті судом першої інстанції було вірно застосовано норми Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», а також норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі наголошував на тому, що суд першої інстанції не звернув свою увагу на той факт, що ТОВ «ФАРМНАТУР»за допомогою контрагентів штучно формувало суму податкового кредиту, оскільки відносини між позивачем та його контрагентами не вчинялися з метою отримання реальних прибутків від господарської діяльності.

Втім судова колегія не приймає до уваги доводів апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів, а не податкових органів, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції судом було встановлено, що жодний із правочинів зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того під час розгляду справи судом перевірялась товарність операцій з контрагентами та встановлені наступні обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2010 року між ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»та ТОВ «ФАРМНАТУР»було укладено договір купівлі - продажу, згідно положень якого продавець у особі ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»зобов'язаний був поставити покупцю будівельні матеріали, обладнання, металопластикові конструкції, броньовані двері, а покупець прийняти зазначений твар та сплатити його вартість.

Згідно наданого до суду витягу, по рахунку ТОВ «ФАРМНАТУР» № 260002310988501: за 09.08.2010 року встановлено перерахування коштів на рахунок ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»за будівельні матеріали, згідно договору від 01.07.2010 р. в сумі 50 000 грн.; за 14.09.2010 року - встановлено перерахування коштів на рахунок ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»за будівельні матеріали, згідно договору від 01.07.2010 р. в сумі 45 098.00 грн.; за 23.09.2010 р. - встановлено «перерахування коштів на рахунок ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»за будівельні матеріали, згідно договору від 01.07.2010 р. в сумі 26 416 грн.

Отримання товару ТОВ «ФАРМНАТУР»підтверджується наданими до суду видатковими накладними № 5224 від 01.11.2010 року, № 3764 від 08.09.2010 р., № 3765 від 08.09.2010 р., № 4172 від 20.09.2010 р. , № 2841 від 09.08.2841, № 2917 від 12.08.2010 р., № 2935 від 13.08.2010 р., № 2952 від 14.08.2010 р., № 2225 від 05.07.2010 р.; № 2382 від 16.07.2010 р.; № 2443 від 19.07.2010 р.

Факт перевезення товару підтверджується наданими до суду товарно -транспортними накладними.

В підтвердження товарності проведених господарських операцій, проведених між ТОВ «ФАРМНАТУР»та ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»були надані податкові накладні податкові накладні оформлені за формою затвердженою Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Взаємовідносини з ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»були відображені ТОВ «ФАРМНАТУР»в податковій звітності, а саме в податкових деклараціях з податку на додану вартість за: липень, серпень, вересень, листопад 2010 року, в Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту розрізі контрагентів»в розділі «Операції з придбання з ПДВ, які не надають права формування податкового кредиту», був зазначений контрагент позивача ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»(ІПН 343196415534).

Згідно наданої до суду Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16.07.2012 року, станом на час виникнення господарських правовідносин з ТОВ «ФАМНАТУР», ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»було зареєстровано за адресою вул. Новосельського, 106, другий поверх, офіс 20, та станом на

04.10.2010 року державним реєстратором Одеського міськвиконкому було проведено реєстраційну дію, щодо підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, судом встановлено, що на момент вчинення господарських операцій у контрагента позивача - ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»була повна податкова правосуб'єктність, підприємство було зареєстрованим, знаходилось на податковому обліку.

Відповідачем, в ході розгляду справи не було доведено, що позивач був обізнаним у дефекті правового статусу його контрагенту, а саме у визнанні його податковими органами вигодо транспортуючим суб'єктом, та навмисно скористався його послугами з метою штучного створення податкового кредиту.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.