Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-5794/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р. Справа № 151195/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТ-ЕКО" до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання нечинною податкової консультації,-

встановив:

19.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфт- Еко" звернулося в суд з позовом до Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання недійсною податкової консультації №11888/10/15-211/443 від 29.04.2011 р., надану ДПА у Львівській області за дорученням ДПА України №1152/7/16-1517-13 від 22.04.2011 р.; та зобов'язання надати нову податкову консультацію з оскаржуваного питання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсною податкову консультацію №11888/10/15-211/443 від 29.04.2011 р., надану ДПА у Львівській області. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

ТОВ "ЛІФТ-ЕКО" 06.04.2011 року звернулося до ДПА України із запитом №96 про надання податкової консультації з питань заповнення податкової накладної (а.с.10). Суть запиту полягала в тому, що у ТОВ "ЛІФТ-ЕКО" виписку податкових накладних з податку на додану вартість здійснюють декілька працівників одночасно. Реєстрацію податкових накладних здійснює головний бухгалтер, який вручну проставляє порядковий номер податкової накладної згідно наскрізної нумерації у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у надруковану за допомогою програмного забезпечення податкову накладну. Питання позивача полягало в тому, чи не буде такий змішаний (друковано-писаний) метод заповнення податкової накладної порушенням податкового законодавства.

На вищезгаданий запит позивач одержав Податкову консультацію №11888/10/15-211/443 від 29.04.2011 року надану ДПА у Львівській області (а.с. 11-12) за дорученням ДПА України від 22.04.2011 року №1152/7/16-1517-13. У цій податковій консультації ДПА у Львівській області стверджує, що змішаний (друковано-писаний) спосіб заповнення податкової накладної є недопустимим: « … в одній податковій накладній не можуть бути одночасно окремі поля заповнені шляхом друку, а окремі поля - заповнені від руки кульковою або чорнильною ручкою».Також податковий орган стверджує, що відповідно до ст.198.6 Податкового Кодексу України суми податку сплаченого (нарахованого) згідно таких накладних на включаються до податкового кредиту.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Згідно із п. 201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В контексті наведеної статті ПК України слід звернути увагу на те, що дана правова норма не передбачає вимог щодо способу заповнення податкової накладної, а лише зазначає обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова накладна.

При цьому, згідно із п. 201.2. ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1401/18696 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", був затверджений, зокрема, Порядок заповнення податкової накладної, згідно із п. 1 якого податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції про те, що встановлюючи вимоги до методу друку форми податкової накладної, законодавство не встановлює вимог щодо форми заповнення бланку такої податкової накладної платником.

Відтак, в оскаржуваній податковій консультації зазначено положення, яке не передбачене законодавством.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У той же час, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням наведеного, оскаржувана консультація у вказаній частині щодо можливості змішаного (рукописного і друкованого) способу заповнення бланку податкової накладної не відповідає законодавству.

Аналогічну позицію підтримує і Міністерство юстиції України, що підтверджується, зокрема, листами від 01.07.2011 р. №8561-0-33-11-8.2 "Щодо надання роз'яснення", від 01.07.2011 р. № 21186-10.1 "Про незаконність Пам'ятки ДПАУ", згідно із яким, у разі встановлення листами нових правових норм, вони підлягають відкликанню з місць застосування органом, що їх видав, та скасуванню, а відтак на думку Міністерства юстиції України, лист ДПАУ від 06.04.2011 р. N 9497/7/16-1517 "Про податок на додану вартість" підлягає відкликанню з місць застосування та скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача надати нову податкову консультацію з оскаржуваного питання з врахуванням висновків суду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормативними приписами п. 53.3. ПК України визначено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, лише визнання судом недійсною податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що станом на дату звернення позивача із позовною заявою така підстава не наступила, а відтак у відповідача був відсутній обов'язок надавати нову податкову консультацію, який, відповідно, не був порушений відповідачем. З урахуванням наведеного, в частині застосування наслідку визнання недійсною податкової консультації, встановленого законом, судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 р. по справі № 2а-5794/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 11.12.2012 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик