Рішення

від 03.12.2012 по справі 5006/17/82/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.12 р. Справа № 5006/17/82/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Тепломережа», м. Донецьк

про: стягнення 16295612,10грн. боргу, 2454216,64грн. пені, 2820902,83грн. штрафу (7%), 178964,54грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 530978,66грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Халіна А.О. - за дов.№14-351 від 16.03.2012р.,

від відповідача: Осуховська С.М. - за дов. №267 від 24.02.2012р.

У судовому засіданні оголошувалась

перерва з 29.11.2012р. до 03.12.2012р.

згідно зі ст.77 ГПК України

Суд перебував у нарадчій кімнаті

03.12.2012р. з 15.20 год. до 15.25 год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Тепломережа», м. Донецьк про стягнення 16295612,10грн. боргу, 2454216,64грн. пені, 2820902,83грн. штрафу (7%), 178964,54грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 530978,66грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір про купівлю-продаж природного газу №14/2379/11 від 30.09.2011р. з додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 11.01.2012р., №3 від 19.01.2012р., акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р., вимогу №26-4308/1.6-12 від 27.07.2012р.

До позову додає розрахунки суми пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та 7% штрафу (а.с.32-33).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- супровідним листом б/н від 16.10.2012р. - завірену копію опису вкладення від 30.07.2012р. про відправлення на адресу відповідача вимоги №26-4308/1.6.-12 від 27.07.2012р. (а.с.67);

- клопотання від 24.10.2012р. про долучення до матеріалів справи:

1) журналу-ордеру по кредиту рахунку 36-1-08 (а.с.73-74),

2) реєстру прийнятих платежів за період 29.09.2011р. - 03.08.2012р. (а.с.75),

3) банківських виписок з рахунку позивача (а.с.76-81),

4) довідки №9-280-12 від 12.10.2012р. про стан заборгованості (а.с.82).

- пояснення б/н від 24.11.2012р., в яких заперечує проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99% та просить стягнути з нього всі гарантовані позивачу на законодавчому рівні санкції (а.с.135-139).

Відповідач протягом розгляду справи надав:

- відзив №223-11/12 від 08.11.2012р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.86-87). До відзиву додав документи на підтвердження свого правового статусу (а.с.88-96) та контррозрахунки сум 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с.99-101);

- клопотання №224-11/12 від 08.11.2012р. про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% з додатками - документами на підтвердження існування та розміру державної заборгованості з різниці в тарифах, а також дебіторської заборгованості підприємств за теплопостачання (а.с.102-111);

- оригінал платіжного доручення №1 від 30.10.2012р. про оплату основної заборговаості в сумі 15589078,09грн. (а.с.114);

- копію платіжного доручення №23 від 12.10.2012р. про оплату основної заборговаості в сумі 327205,09грн. (а.с.120).

Ухвалою суду від 14.11.2012р. за клопотанням позивача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.112, 117).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено до стягнення 16295612,10грн. заборгованості за спожитий відповідачем природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, поставлений позивачем у жовтні - грудні 2011 року, січні - червні 2012 року за Договором №14/2379/11 від 30.09.2011р.

На момент подання позову заборгованість відповідача за природний газ становила 16262942,01грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р. (а.с.23-31), випискою з рахунку позивача за 16.08.2012р. (а.с.79-80) та не заперечується відповідачем у відзиві (а.с.87).

В матеріалах справи міститься довідка НАК «Нафтогаз України» №9-280-12 від 12.10.2012р., в якій зазначено, що заборгованість КП «Тепломережа» за договором від 30.09.2011р. №14/2379/11 станом на 10.10.2012р. складає 15916283,18грн. (а.с.82).

Відповідач надав платіжні доручення №1 від 30.10.2012р. на суму 15589078,09грн. (а.с.114) та №23 від 12.10.2012р. на суму 327205,09грн. (а.с.120), з яких вбачається, що відповідач у повному обсязі сплатив суму основного боргу, яка згідно з довідкою позивача залишалась несплаченою станом на 10.10.2012р.

Крім того, у судовому засіданні 29.11.2012р. сторони підтвердили факт повної оплати відповідачем основного боргу за даним позовом (протокол с/з від 29.11.2012р., а.с.140).

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що сума основного боргу погашена у повному обсязі (а.с.79-80, 82, 114, 120, 140), суд приходить до висновків, що:

1) у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 32670,09грн. слід відмовити, оскільки на момент подання позову (13.09.2012р., а.с.62) вказана заборгованість була погашена відповідачем та надійшла на рахунок позивача 16.08.2012р. (а.с.79-80);

2) провадження у справі в частині стягнення 16262942,01грн. боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).

Предметом позовних вимог у даній справі є також стягнення 2454216,64грн. пені, 2820902,83грн. штрафу (7%), 178964,54грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 530978,66грн.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Комунальним підприємством «Тепломережа» (Покупець, відповідач) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2379/11 (далі - Договір) (а.с.10-15).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Відповідно до п.п.6.1., 6.3. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у Покупця заборгованості за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в поряду календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Подавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №2 від 11.01.2012р., №3 від 19.01.2012р. (а.с.16-18) сторони вносили зміни до Договору.

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р. 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р. (а.с.23-31) вбачається, що Відповідач прийняв від позивача у жовтні - грудні 2011р., січні - червні 2012р. імпортований природний газ на підставі Договору в обсязі 33470,023тис.куб.м. на загальну суму 43818954,10грн.

Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у жовтні - грудні 2011р., січні - червні 2012р. виконав належним чином, що відповідачем не заперечується. Вартість поставленого газу відповідач на момент подачі позову сплатив частково та з порушенням встановлених Договором термінів.

На підставі наявних у справі документів (а.с.73-82) суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені, штрафу (7%), річних та інфляційних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цих кодексів та інших правових актів.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, а також на вимогу №26-4308/1.6-12 від 27.07.2012р. (а.с.19, 67), позивач просить суд стягнути з відповідача: 2820902,83грн. штрафу (7%) та 2454216,64грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.32-33), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, є арифметично вірним.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 2454216,64грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 35283,40грн. за період 15.11.2011р. - 25.01.2012р.;

- за листопад 2011 року - у сумі 524196,28грн. за період 15.12.2011р. - 14.06.2012р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 522324,40грн. за період 15.01.2012р. - 14.07.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 367561,09грн. за період 15.02.2012р. - 31.07.2012р.;

- за лютий 2012 року - у сумі 579400,27грн. за період 15.03.2012р. - 15.08.2012р.;

- за березень 2012 року - у сумі 356844,11грн. за період 15.04.2012р. - 15.08.2012р.;

- за квітень 2012 року - у сумі 62055,29грн. за період 15.05.2012р. - 15.08.2012р.;

- за травень 2012 року - у сумі 4399,57грн. за період 15.06.2012р. - 15.08.2012р.;

- за червень 2012 року - у сумі 2152,24грн. за період 15.07.2012р. - 15.08.2012р.

Стягненню на користь позивача також підлягає вірно розрахована сума штрафу (7%) у розмірі 2820902,83грн., нарахованого на прострочену понад тридцять днів заборгованість за поставлений природний газ за період жовтень - грудень 2011р., січень - червень 2012р.

Відповідачем надане клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99% (а.с.102-104). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що КП «Тепломережа» є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення безперебійного надання послуг населенню та бюджетним установам (а.с.90). Бюджетна заборгованість з різниці в тарифах на послуги теплопостачання у 2011 році склала 61535557грн., у І кварталі 2012 року - 49181786грн, що разом складає 147031456грн. станом на 01.04.2012р. (а.с.105). Дебіторська заборгованість підприємств перед КП «Тепломережа» станом на 01.10.2012р. складає 4035649,12грн., у тому числі бюджетних організацій - 1130126,83грн. (а.с.111). Дебіторська заборгованість населення перед КП «Тепломережа» станом на 01.10.2012р. складає17501300грн. (а.с.119). Як наслідок, підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.

В матеріалах справи наявні докази вжиття відповідачем заходів, направлених на вирішення проблеми компенсації державою різниці в тарифах на теплову енергію (а.с.106-110), а також доказ постійного збільшення розміру збитків, які несе підприємство відповідача (а.с.120).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), то пеня і штраф мають компенсаційний характер та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суж вважає, що в даному випадку розмір заявлених до стягнення пені (2454216,64грн.) та штрафу (2820902,83грн.) не відповідають наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірно великими порівняно з розміром суми основного боргу (16295612,10грн.), а саме: розмір пені складає близько 1/7, а розмір штрафу - близько 1/6 від суми боргу.

Суд бере до уваги, що КП «Тепломережа» є дотаційним підприємством, а допомогу від бюджету отримує несвоєчасно, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії. До того ж згідно з п.п.1.1., 1.2. Договору, на підставі якого заявлено позов, споживачами теплової енергії є релігійні організації та населення, яке у зв'язку з низьким матеріальним становищем своєчасно не розраховується за тепло, а виконавчі листі у своїй більшості повертаються без виконання.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи: мету діяльності відповідача; повну оплату відповідачем основного боргу станом на момент винесення рішення; надмірно високий розмір штрафних санкцій порявняно з боргом; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій на 80%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 490843,33грн. та штраф в розмірі 564180,57грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 178964,54грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 530978,66грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3 % річних (а.с.32-33) містить арифметичні помилки.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 511823грн., нарахована на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 6813,95грн. за період 15.11.2011р. - 25.01.2012р.;

- за листопад 2011 року - у сумі 118660,37грн. за період 15.12.2011р. - 31.07.2012р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 112797,13грн. за період 15.01.2012р. - 31.07.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 72811,61грн. за період 15.02.2012р. - 31.07.2012р.;

- за лютий 2012 року - у сумі 115649,70грн. за період 15.03.2012р. - 15.08.2012р.;

- за березень 2012 року - у сумі 71368,82грн. за період 15.04.2012р. - 15.08.2012р.;

- за квітень 2012 року - у сумі 12411,06грн. за період 15.05.2012р. - 15.08.2012р.;

- за травень 2012 року - у сумі 879,91грн. за період 15.06.2012р. - 15.08.2012р.;

- за червень 2012 року - у сумі 430,45грн. за період 15.07.2012р. - 15.08.2012р.

2) у позовній заяві позивач не зазначив, за який період ним здійснені інфляційні нарахування на заборгованість за газ, заявивши до стягнення суму 178964,54грн. До позовної заяви додано документ з назвою «КП «Тепломережа», договір №14/2379/11 від 30.09.2011р., станом на 15.08.2012», який серед іншого містить розрахунок інфляційних нарахувань в загальній сумі 178964,54грн. із зазначенням періодів з листопада 2011 року по липень 2012 року включно, наведенням сум боргу та індексів інфляції за всі вказані періоди (а.с.33). На підставі викладеного суд доходить висновку, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснювався позивачем за період листопад 2011 року - липень 2012 року.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично невірним з огляду на таке. В розрахунку інфляційних за період листопад 2011 року - квітень 2012 року позивачем суму інфляційних за кожний попередній період неправомірно включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період, що фактично є застосуванням індексу споживчих цін у відносинах між юридичними особами. Крім того, в розрахунку інфляційних взагалі не враховано дефляцію за період травень 2011 року - липень 2012 року.

Так, за повідомленнями Державної служби статистики України індекс інфляції складав: у травні 2012р. - 99,7%, червні 2012р. - 99,7%, липні 2012р. - 99,8%, а отже, у зазначених періодах мала місце дефляція.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За результатами здійсненої за наведеними правилами перевірки заявлених до стягнення сум інфляційних, нарахованих на борг за травень 2011 року - липень 2012 року, судом встановлено, що з урахуванням дефляції сума інфляційних нарахувань на борг складає (- 113804,61), а саме інфляційні, нараховані на заборгованість:

- за жовтень 2011 року - у сумі 2620,19грн. за період листопад 2011 року;

- за листопад 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 17202,59грн. за період грудень 2011 року;

- за грудень 2011 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 28298,08грн. за період січень 2012 року;

- за січень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 4207,92грн. за період лютий 2012 року;

- за лютий 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 88349,23грн. за період березень 2012 року;

- за березень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі 00,00грн. за період квітень 2012 року;

- за квітень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 110831,26грн.) за період травень 2012 року;

- за травень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 109169,17грн.) за період червень 2012 року;

- за червень 2012 року (з наростаючим підсумком) - у сумі (- 72353,47грн.) за період липень 2012 року.

Таким чином, у періоді існування заборгованості за поставлений природний газ в окремих місяцях мала місце дефляція, з огляду на що в рамках всього часу прострочення відповідача знецінення коштів позивача не відбулось.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 178964,54грн.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем контррозрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

На підставі аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що в Договорі на купівлю-продаж природного газу №14/2379/11 від 30.09.2011р. сторонами було узгоджено саме термін здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ - «до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу» (п.6.1. Договору, а.с.13). Отже, приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України (щодо дня закінчення строку) до правовідносин сторін за Договором №14/2379/11 від 30.09.2011р. застосовуватись не можуть.

Всупереч викладеному контррозрахунок 3% річних (а.с.98-99) у періодах грудень 2011р., березень 2012р., червень 2012р. містить нарахування, проведені не з дня, наступного за терміном, узгодженим сторонами в Договорі (14 число кожного місяця).

Контррозрахунок інфляційних (а.с.100-101) відповідачем зроблено з застосуванням сукупного індексу інфляції, що є неприпустимим у разі, коли сума боргу, на яку здійснюються нарахування, щомісяця змінюється.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст.6, 251, 252, 254, 258, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80 (п.1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Тепломережа», м. Донецьк про: стягнення 16295612,10грн. боргу, 2454216,64грн. пені, 2820902,83грн. штрафу (7%), 178964,54грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 530978,66грн. - задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 16262942,01грн. боргу припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 490843,33грн.

Розмір стягуваної суми штрафу зменшити до 564180,57грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Тепломережа», м. Донецьк (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 109; ЄДРПОУ 05473192) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720, п/р 260053012609 в ГОУ ПАТ «Промінвестбанк України», МФО 300012) 490843,33грн. пені, 564180,57грн. штрафу, 511823грн. - 3% річних, 63710,45грн. - судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.12.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2012р.

Суддя Шилова О.М.