cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2012 р.Справа № 5023/4914/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Алгол-2003", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек", м. Харків про стягнення 362 911,59 грн. за участю представників сторін:
позивача - Кузьменко Н.В. (дов. № 17/12 від 22.10.2012 р.)
відповідача - не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне підприємство "Алгол-2003", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек" (надалі - Відповідач) суму у розмірі 362 911,59 грн. та покладення на Відповідача судового збору.
Представник Позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
03 листопада 2008 року між Приватним підприємством "АЛГОЛ-2003" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек" укладено договір № 73 на виконання підрядних робіт.
Згідно п.1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати повний комплекс робіт по виготовленню та монтажу металопластикових вікон та дверей згідно Специфікації загальною площею 740,86 м.кв. на об'єкті: "Будівництво Торгівельно-розважального комплексу "Магелан" за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4А".
Склад та обсяги робіт визначені Кошторисом, який міститься в Додатку № 1 до Договору та є невід'ємною частиною Договору ( п. 1.2. Договору).
Відповідно до п.п. 2.1.-2.3. Договору Підрядник виконує роботи в строк і в терміни, передбачені Договором та календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2 до Договору) (далі по тексту- Календарний графік), який є невід'ємною частиною Договору. Дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт передбачені Календарним графіком. Датою закінчення всіх робіт вважається дата їх прийняття Замовником.
Відповідно до п.п. 6.1.-6.3. Договору, Передача підрядником виконаних робіт і приймання їх Замовником здійснюється за Актом приймання виконаних підрядних робіт, який Підрядник щомісячно, але не пізніше 26-го числа місяця надає Замовнику.
Відповідно до п. 5.4. Договору Підрядник зобов'язаний виконати роботи, передбачені Договором з використанням власних ресурсів відповідно до проектної та кошторисної документації, умов Договору та у встановлені Календарним графіком строки.
Згідно з п. 2.1. Договору та Додатком № 2 до Договору "Календарний графік виконання робіт на об'єкті" всі роботи повинні були виконані Підрядником до 19.12.2008 року.
Відповідачем було проведено лише частину робіт з виготовлення, доставки та монтажу металопластикових вікон та дверей, що підтверджується Атом виконаних підрядних робіт за червень 2009 року від 22.06.2009 року на суму 137 088 (сто тридцять сім тисяч вісімдесят вісім) грн. 41 коп.
Відповідно до ст. 11 Договору строк дії Договору складає 12 (дванадцять) календарних місяців, закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). При цьому, договором, який укладений між сторонами, не передбачено такої підстави для припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Отже, закінчення строку дії договору № 73 на виконання підрядних робіт від 03.11.2008 року не є підставою для припинення зобов'язань сторін за договором і закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Правовідносини які регулює ст. 1212 ЦК України є позадоговірними, а гроші отримані відповідачем на відповідній правовій підставі - договорі який не визнаний у встановленому законом порядку недійсним і до нього не застосовані наслідки нікчемності, а тому твердження позивача про припинення правової підстави отримання грошових коштів за договором є безпідставним і спростовується матеріалами справи.
Тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог на підставі ст.. 1212 ЦК України позивачеві слід відмовити, оскільки припинення строку дії договору не звільняє сторони від виконання умов останнього і даний факт не є припиненням правової підстави отримання грошових коштів відповідачем.
Суд також наголошує на тому, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання особа має право на відшкодування збитків в порядку встановленому діючим законодавством України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки цивільні права та обов'язки (зобов'язання) між Приватним підприємством "АЛГОЛ-2003" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек" виникли на підставі договору № 73 на виконання підрядних робіт від 03.11.2008 року і зобов'язання за цим договором не припинились, то відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості -є однією з основних засад судочинства.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимоги судові витрати покладаються на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 598, 599, 626, 629, 627, 631, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 173, 174, 179, 193, ГК України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 07.12.2012 р.
Суддя (підпис) Жигалкін І.П.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2012 |
Оприлюднено | 14.12.2012 |
Номер документу | 27990482 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Жигалкін І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні