Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-12704/12/0170/13

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2012 р. Справа №2а-12704/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Летаніна Н.О. довіреність №952 від 31.10.12, представника відповідача- Кірюшкіна К.О. довіреність №3476/9/10-00 від 25.09.12, адміністративну справу

за позовом Військового санаторію "Ялта" Черноморського флоту Російської Федерації

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0005052301,

Обставини справи: Військовий санаторій "Ялта" Черноморського флоту Російської Федерації звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0005052301.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пункту 75.1, 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

08.10.2012 на підставі наказу від 04.10.2012 №760 та згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Екоблоккрим"(ЄДРПОУ 37626554) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки був вкладений акт від 15.10.2012 №1995/22-01/24868275/199, в якому встановлено порушення пунктів 198.1., 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 41250,00 грн., а саме у грудні 2011 року на суму 41250,00 грн.

На підставі акту перевірки 29 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005052301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51560,00 грн.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, у випадку підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою формування податкового кредиту Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації встановлено його декларування у грудні 2011 року у сумі 122789,00 грн., та його завищення у сумі 41250,34 по взаємовідносинах з ПП "Екоблоккрим".

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та встановлено наступне.

Згідно Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997, ратифікованою Законом України від 24.03.1999 №547-ХІУ, Чорноморський флот Російської Федерації використовує такі пункти базування і місця дислокації, зокрема, військовий санаторій "Ялта" - у м. Ялта.

Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації 21.02.1995 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради АРК як юридичну особу, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №410344, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ААБ №397784.

Згідно статуту Військовий санаторій "Ялта" є закладом та власністю Чорноморського флоту Російської Федерації. Майно військового санаторію складають основні та оборотні засоби, фонди та резерви, а також інші цінності, які є власністю Російської Федерації і без дозволу власника не можуть бути передані іншим власникам.

Основними видами господарської діяльності позивача, що здійснювалась у період, що підлягав перевірки є діяльність санаторно-курортних закладів, на підставі ліцензії Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2006 №300488 з терміном дії до 22.09.2011.

Відповідно до Федерального Закону Російської Федерації від 21.07.2005 №94-ФЗ "Про розміщення замовлень на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг для державних і муніципальних потреб"з метою укладення цивільно-правових договорів на постачання товарів, робіт послуг для державних органів (у тому числі органів державної влади), органів управління державними позабюджетними фондами, органів місцевого самоврядування, казенних установ і інших одержувачів коштів федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації або місцевих бюджетів розміщуються замовлення шляхом проведення відкритого аукціону в електронній формі.

Судом за допомогою офіційного сайту Російської Федерації для розміщення інформації про розміщення замовлень (http://zakupki.gov.ru/wps/portal/base/topmain/home) встановлено, що 02.12.2011 було опубліковано сповіщення про проведення запиту котирування на постачання постільної білизни для потреб Південного військового округу. До Міністерства оборони Російської Федерації надійшли заявки від трьох учасників розміщення замовлення: ОСОБА_2, ПП "Екоблоккрим" Гемба І.В., яки були допущені до участі. Згідно протоколу розгляду та оцінки котируваних замовлень від 14.12.2011 переможцем визначений ПП "Екоблоккрим".

Згідно статті 11 Федерального Закону від 21.07.2005 №94-ФЗ обов'язковою вимогою для участі у розміщенні замовлення до учасника є, зокрема, відсутність у учасника заборгованості по нарахованих податках, зборах і інших обов'язкових платежах до бюджетів будь-якого рівня або державні позабюджетні фонди за минулий календарний рік, розмір якої перевищує двадцять п'ять відсотків балансової вартості активів учасника розміщення замовлення за даними бухгалтерської звітності за останній завершений звітний період.

Не дотримання зазначеної вимоги є підставою для відмови учаснику у допуску до участі у розміщенні замовлення.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Екоблоккрим" зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради (ідентифікаційний номер 37626554), основними видами діяльності є у тому числі посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, організація перевезення вантажів. 16.05.2011 підприємство взято на податковий облік у ДПІ в м. Керчі, 09.11.2011 зареєстроване платником податку на додану вартість за номером 376265501062. Для участі у замовлені ПП "Екоблоккрим" була отримана довідка ДПІ у м.Керчі від 12.12.2011 №26452/10 про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

На підставі наведеного суд робить висновок, що на момент подання документів для участі у замовлені на розміщення ПП "Екоблоккрим" був добросовісним платником податків, та в позивача були відсутні підстави для сумніву в його статусі.

За результатами конкурсу 22.12.2011 між ПП "Екоблоккрим" та Федеральним казенним закладом "Об'єднане стратегічне командування Південного військового округу" в особі начальника військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації був укладений державний контракт №9/1 на постачання постільної білизни, рушників, тканини.

Таким чином військовим санаторієм "Ялта" укладений договір з належним суб'єктом відповідного виду господарської діяльності, з визначеною і офіційно підтвердженою уповноваженим органом податковою добросовісністю.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у пунктах 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 у відповідності з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

-посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видані видаткові накладні від 22.12.2011 №РН-61/12 на суму 125000,00 грн. та від 23.12.2011 №РН-65/12 на суму 122502,00 грн.

Оплата за виконані роботи була проведена у повному обсязі безготівковим шляхом, платіжними дорученнями від 22.12.2011 №1985 на суму 125000,00 грн., від 23.12.2011 №2000 на суму 122502,00 грн., що не заперечується сторонами.

23.12.2011 сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків за яким не встановлено наявності заборгованості за постачанням або оплатою.

Отримання товару з боку позивача підтверджено копією журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, де за 22.12.2011 зареєстрована довіреність №663989 на отримання товару від ПП "Екоблоккрим" за накладними №РН-61/12, 65/12.

Наступне використання товару в господарський діяльності позивача підтверджено накопичувальною відомістю по рахунку №10505, звітами по господарськими операціями з 01.12.2011 по 31.12.2011, картками обліку матеріальних засобів №№167, 172, 170, 104, 103, 102, 101, 96, 97, вимогами-накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей №№30, 101, 144, 154, 155, 156, 157, 384, 65/1, звітом по господарських операціях з 01.12.2011 по 30.09.2012.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Заперечення щодо невідповідності перелічених документів вимогам, що передбачені для первинних документів бухгалтерського обліку відповідачем не наведено, судом не встановлено.

На підставі вказаних документів суд робить висновок про обґрунтований зв'язок здійснених господарських операції з основною діяльністю позивача та використанням отриманих результатів наданих послуг в господарському обороті Військового санаторію "Ялта".

22.12.2011 на адресу позивача була виписана податкова накладна №62 на суму ПДВ 20833,34 грн., 23.12.2011 податкова накладна №66 на суму ПДВ 20417,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011 року включено у графі 31 додатку №5 декларації з ПДВ 363000,30 грн. за операціями з ПП "Екоблоккрим", та до розділу "Операції з придбання з ПДВ, які не надають права формування податкового кредиту" у графі 31 -4950,04 грн. за операціями з ПП "Екоблоккрим".

Згідно інформаційної бази ДПА України (http://sts.gov.ua/anulir) на момент постачання товарів від ПП "Екоблоккрим" на користь військового санаторію "Ялта" постачальник був зареєстрований платником податку на додану вартість до 10.07.2012, моменту анулювання свідоцтва за ініціативою податкового органу.

Таким чином на момент видання податкових накладних постачальник був платником податку на додану вартість та Військовий санаторій "Ялта" правомірно включило вказані суми до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Податковий орган застосовує матеріали позапланової невиїзної перевірки ПП "Екоблоккрим" від 13.04.2012, в якому зазначено, що відповідно довідки ВПМ ДПІ в м. Керчі про встановлення місцезнаходження платника від 16.02.2012, представники ДПІ в м. Керчі 09.02.2012 виходили за місцем реєстрації юридичної особи, проте ПП "Екоблоккрим" за вказаною адресою: м. Керч, вул. Будьоного, 24, оф.1 не знаходиться. Разом з тим актом перевірки встановлено декларування у грудні 2011 року ПП "Екоблоккрим" податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 563371,00 грн.

На підставі вказаного відповідачем робиться висновок що операції купівлі-продажу товарів між позивачем та його постачальником ПП "Екоблоккрим" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки ПП "Екоблоккрим" має ознаки фіктивного підприємства.

Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 статті 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин неможливості проведення господарських операцій між позивача та ПП "Екоблоккрим" саме у грудні 2011 року, надані відомості про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації датовані лютим 2012 року, тобто не відносяться до перевіряємого періоду.

Щодо не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу податкового кредиту, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Дана позиція викладена в постановах Вищого адміністративного Суду України по справі К-15247/07, К-55094/09.

Крім того, податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №00005052301 є такими, що прийнято державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 13.12.2012.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС від 29.10.2012 №0005052301.

3.Стягнути на користь Військового санаторію "Ялта" Черноморського флоту Російської Федерації судовий збір у розмірі 515,63 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.