Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-12704/12/0170/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12704/12/0170/13

02.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 06.12.12 у справі № 2а-12704/12/0170/13

за позовом Військового санаторію "Ялта" Черноморського флоту Російської Федерації (вул. Севастопольська 12/43, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98635)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0005052301,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 року, позовні вимоги Військового санаторію "Ялта" Черноморського флоту Російської Федерації до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0005052301 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 року № 0005052301.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 08.10.2012 на підставі наказу від 04.10.2012 №760 та згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Екоблоккрим" (ЄДРПОУ 37626554) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки був вкладений акт від 15.10.2012 №1995/22-01/24868275/199, в якому встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 41250,00 грн., а саме у грудні 2011 року на суму 41250,00 грн.

На підставі акту перевірки 29 жовтня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005052301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51560,00 грн.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, у випадку підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою формування податкового кредиту Військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації встановлено його декларування у грудні 2011 року у сумі 122789,00 грн., та його завищення у сумі 41250,34 по взаємовідносинах з ПП "Екоблоккрим".

Військовий санаторій "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації 21.02.1995 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради АРК як юридичну особу, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №410344, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ААБ №397784.

Згідно статуту Військовий санаторій "Ялта" є закладом та власністю Чорноморського флоту Російської Федерації. Майно військового санаторію складають основні та оборотні засоби, фонди та резерви, а також інші цінності, які є власністю Російської Федерації і без дозволу власника не можуть бути передані іншим власникам.

Основними видами господарської діяльності позивача, що здійснювалась у період, що підлягав перевірки є діяльність санаторно-курортних закладів, на підставі ліцензії Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2006 №300488 з терміном дії до 22.09.2011.

Відповідно до Федерального Закону Російської Федерації від 21.07.2005 №94-ФЗ "Про розміщення замовлень на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг для державних і муніципальних потреб"з метою укладення цивільно-правових договорів на постачання товарів, робіт послуг для державних органів (у тому числі органів державної влади), органів управління державними позабюджетними фондами, органів місцевого самоврядування, казенних установ і інших одержувачів коштів федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації або місцевих бюджетів розміщуються замовлення шляхом проведення відкритого аукціону в електронній формі.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2011 було опубліковано сповіщення про проведення запиту котирування на постачання постільної білизни для потреб Південного військового округу. До Міністерства оборони Російської Федерації надійшли заявки від трьох учасників розміщення замовлення: ОСОБА_1, ПП "Екоблоккрим" ОСОБА_2, яки були допущені до участі. Згідно протоколу розгляду та оцінки котируваних замовлень від 14.12.2011 переможцем визначений ПП "Екоблоккрим".

Згідно статті 11 Федерального Закону від 21.07.2005 №94-ФЗ обов'язковою вимогою для участі у розміщенні замовлення до учасника є, зокрема, відсутність у учасника заборгованості по нарахованих податках, зборах і інших обов'язкових платежах до бюджетів будь-якого рівня або державні позабюджетні фонди за минулий календарний рік, розмір якої перевищує двадцять п'ять відсотків балансової вартості активів учасника розміщення замовлення за даними бухгалтерської звітності за останній завершений звітний період.

Не дотримання зазначеної вимоги є підставою для відмови учаснику у допуску до участі у розміщенні замовлення.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "Екоблоккрим" зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради (ідентифікаційний номер 37626554), основними видами діяльності є у тому числі посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, організація перевезення вантажів. 16.05.2011 підприємство взято на податковий облік у ДПІ в м. Керчі, 09.11.2011 зареєстроване платником податку на додану вартість за номером 376265501062. Для участі у замовлені ПП "Екоблоккрим" була отримана довідка ДПІ у м.Керчі від 12.12.2011 №26452/10 про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

За результатами конкурсу 22.12.2011 між ПП "Екоблоккрим" та Федеральним казенним закладом "Об'єднане стратегічне командування Південного військового округу" в особі начальника військового санаторію "Ялта" Чорноморського флоту Російської Федерації був укладений державний контракт №9/1 на постачання постільної білизни, рушників, тканини.

Таким чином, військовим санаторієм "Ялта" укладений договір з належним суб'єктом відповідного виду господарської діяльності, з визначеною і офіційно підтвердженою уповноваженим органом податковою добросовісністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

На підтвердження проведення господарських операцій платнику податків видані видаткові накладні від 22.12.2011 №РН-61/12 на суму 125000,00 грн. та від 23.12.2011 №РН-65/12 на суму 122502,00 грн.

Оплата за виконані роботи була проведена у повному обсязі безготівковим шляхом, платіжними дорученнями від 22.12.2011 №1985 на суму 125000,00 грн., від 23.12.2011 №2000 на суму 122502,00 грн., що не заперечується сторонами.

23.12.2011 сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків за яким не встановлено наявності заборгованості за постачанням або оплатою.

Отримання товару з боку позивача підтверджено копією журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, де за 22.12.2011 зареєстрована довіреність №663989 на отримання товару від ПП "Екоблоккрим" за накладними №РН-61/12, 65/12.

Наступне використання товару в господарський діяльності позивача підтверджено накопичувальною відомістю по рахунку №10505, звітами по господарськими операціями з 01.12.2011 по 31.12.2011, картками обліку матеріальних засобів №№167, 172, 170, 104, 103, 102, 101, 96, 97, вимогами-накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей №№30, 101, 144, 154, 155, 156, 157, 384, 65/1, звітом по господарських операціях з 01.12.2011 по 30.09.2012.

22.12.2011 на адресу позивача була виписана податкова накладна №62 на суму ПДВ 20833,34 грн., 23.12.2011 податкова накладна №66 на суму ПДВ 20417,00 грн.

Позивачем до складу податкового кредиту грудня 2011 року включено у графі 31 додатку №5 декларації з ПДВ 363000,30 грн. за операціями з ПП "Екоблоккрим", та до розділу "Операції з придбання з ПДВ, які не надають права формування податкового кредиту" у графі 31 - 4950,04 грн. за операціями з ПП "Екоблоккрим".

Згідно інформаційної бази ДПА України на момент постачання товарів від ПП "Екоблоккрим" на користь військового санаторію "Ялта" постачальник був зареєстрований платником податку на додану вартість до 10.07.2012, моменту анулювання свідоцтва за ініціативою податкового органу.

Таким чином на момент видання податкових накладних постачальник був платником податку на додану вартість та Військовий санаторій "Ялта" правомірно включило вказані суми до складу податкового кредиту відповідних періодів.

На підставі вказаного, відповідачем робиться висновок, що операції купівлі-продажу товарів між позивачем та його постачальником ПП "Екоблоккрим" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки ПП "Екоблоккрим" має ознаки фіктивного підприємства.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин неможливості проведення господарських операцій між позивача та ПП "Екоблоккрим" саме у грудні 2011 року, надані відомості про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації датовані лютим 2012 року, тобто не відносяться до перевіряємого періоду.

Щодо не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу податкового кредиту, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Дана позиція викладена в постановах Вищого адміністративного Суду України по справі К-15247/07, К-55094/09.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №00005052301 є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 06.12.12 у справі № 2а-12704/12/0170/13 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 06.12.12 у справі № 2а-12704/12/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян