Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-4529/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року 2а-4529/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -Лебединець С.О.,

від відповідача -Гуща О.Ю.,

від третьої особи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Боус»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Маркет»

про визнання нечинним Акта, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Боус»з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Маркет»про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0000042205, визнання нечинним Акта Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.08.2012 № 493/225/32270774 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Боус»(код за ЄДРПОУ 32270774) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Маркет»(код за ЄДРПОУ 32376081) за липень 2011 року».

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта документальної позапланової перевірки, в якому встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 року у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у ТОВ «Світ Маркет». За твердженням податкового органу укладені між позивачем та даним контрагентом угоди є нікчемними, оскільки зустрічною звіркою ТОВ «Світ Маркет»не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про нікчемність укладеної між позивачем і ТОВ «Світ Маркет»угоди є помилковим і необґрунтованим, так як правочин мав реальний характер -товар поставлений контрагентом в повному обсязі і використаний позивачем у господарській діяльності, а тому, податковий кредит сформований позивачем вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим, на думку позивача, спірне податкове повідомлення -рішення прийнято позивачем безпідставно і без з'ясування фактичних обставин справи.

Під час судового розгляду позивачем подано суду заяву від 23.10.2012, в якій позивач відмовляється від позовних вимог в частині визнання нечинним Акта перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.08.2012 № 493/225/32270774

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи, що позивач відмовився від позивних вимог в частині визнання нечинним Акта перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.08.2012 № 493/225/32270774, провадження у даній частині позовних вимог підлягає закриттю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва отримано довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «Світ Маркет»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Міжнародна Агропромислова Виставка-ярмарок»(код ЄДРПОУ 34191967) змінено назву на ПП «Торговий дім Трейд Сервіс», їх реальності і повноти відображення в обліку за липень 2011 року, згідно висновків якої за результатами звірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Світ Маркет»із даним підприємством. Крім того, як стверджує відповідача, під час перевірки ПП «Боус»позивачем не надано документи щодо транспортування придбаного товару для виробництва взуття.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явились.

Третя особа повідомлялась судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в ході судового розгляду надав суду повідомлення від 19.11.2012 № СМ-19/11-12/1 (а.с.-100), в якому директор ТОВ «Світ Маркет» повідомив, що господарські відносини підприємства з ПП «Боус»існують з 2005 року і тривають до теперішнього часу. За вказаний період ТОВ «Світ Маркет»поставляло ПП «Боус»матеріали для виробництва взуття і придбавало готове взуття для подальшого продажу на території України і за її межами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у червні 2011 року між позивачем і ТОВ «Світ Маркет»укладено договір поставки від 01.06.2011 3 0106/11, предметом якого була поставка матеріалів для виробництва взуття.

Суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного обладнання позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року.

Посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Боус»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносинах з ТОВ «Світ Маркет»»(код за ЄДРПОУ 32376081) за липень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 07.08. 2012 № 493/225/32270774 (далі -Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки (аркуш 2 Акта перевірки) в ході проведення перевірки позивача використано довідку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про результати зустрічної звірки ТОВ «Світ Маркет»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Міжнародна Агропромислова Виставка-ярмарок»(код ЄДРПОУ 34191967) змінено назву на ПП «Торговий дім Трейд Сервіс», їх реальності і повноти відображення в обліку за липень 2011 року.

Під час судового розгляду представником відповідача надано суду належним чином засвідчену копію даної довідки, з якої вбачається, що у липні 2011 року постачальником реалізованої ПП «Боус»продукції є ПП «Міжнародна Агропромислова Виставка-ярмарок»(код ЄДРПОУ 34191967) змінено назву на ПП «Торговий дім Трейд Сервіс».

Згідно з розділом «Висновок»вказаної довідки, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва зазначила, що зустрічною звіркою ТОВ «Світ Маркет»не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «Міжнародна Агропромислова Виставка-ярмарок»(код ЄДРПОУ 34191967) змінено назву на ПП «Торговий дім Трейд Сервіс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Враховуючи висновки вказаної довідки відповідач в Акті перевірки зазначив про відсутність у ТОВ «Світ Маркет»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність наміру створення правових наслідків.

Крім того, податковим органом зазначено, що сертифікатів якості придбаної продукції підприємством до перевірки не надано.

Документи щодо транспортування придбаного товару для виробництва взуття до перевірки не надано.

З врахуванням викладеного встановлено, що договір укладений між ПП «Боус»та ТОВ «Світ Маркет»за липень 2011 року згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В розділі 4 «Висновок»податковим органом вказано порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 року на загальну суму 261364,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0000042205, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 326705,00 грн., з яких 261364,00 грн. за основним платежем і 65341,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Світ Маркет», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що основним видом господарської діяльності ПП «Боус»є виробництво взуття.

Так, відповідно до даних наявної в матеріалах справи копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 00132/2006 основним видом діяльності ПП «Боус»за КВЕД є виробництво взуття, виробництво взуття спеціалізованими підприємствами за індивідуальними замовленнями населення, оптова торгівля взуттям тощо (а.с.-51).

У зв'язку із здійсненням даного виду господарської діяльності між позивачем і ТОВ «Світ Маркет»укладено договір від 01.06.2011 № 0106/11 поставки матеріалів для взуттєвого виробництва.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду належним чином засвідчені копії видаткових і податкових накладних (а.с.32-42).

Також позивачем надано суду належним чином засвідчені копії накладних на передачу матеріалів у виробництво за липень 2011 року і карток складського обліку матеріалів за липень 2011 року (а.с.102-145).

Як пояснив суду представник позивача, у подальшому виготовлена продукція реалізується покупцям, зокрема ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»і ТОВ «Фасон ММ».

На підтвердження товарності операцій позивачем надано суду засвідчені копії договору поставки товарів і надання послуг від 01.01.2010 № 21131, укладеного з ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», договору від 29.01.2010 № 3331, укладеного з ТОВ «Фасон ММ», видаткових накладних на відпуск взуття, повідомлення про відвантаження, товарні накладні (а.с. 145 -187).

Крім того, під час судового розгляду представник позивача пояснив, що отримані від ТОВ «Світ Маркет»матеріали для взуттєвого виробництва перевозились автомобілем, який належить ПП «Боус», про що надав суду копію специфікації автомобіля, видаткову накладну, оборотно-сальдову відомість по рахунку (а.с. 188-190).

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки матеріалів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Світ Маркет»нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Боус»і ПП «Світ Маркет».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Світ Маркет»правочинів лише на підставі розгляду довідки іншого податкового органу, в якій досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Світ Маркет»з іншим підприємством за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Щодо твердження позивача про відсутність у позивача сертифікатів якості придбаної продукції, слід зазначити, що дані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку на підставі яких формуються дані податкового обліку, тому суд не приймає такі твердження відповідача до уваги.

Враховуючи викладене, висновок Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Світ Маркет»правочину є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні і докази використання придбаного товару у господарській діяльності.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0000042205, підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20.08.2012 № 0000042205.

3. В частині позовних вимог про визнання нечинним Акта перевірки від 07.08.2012 № 493/225/32270774 провадження у справі закрити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Боус» судовий збір у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 листопада 2012 р.