Постанова

від 04.12.2012 по справі 0870/9573/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року 11 год. 07 хв. Справа № 0870/9573/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання - Гайдай А.В.

за участю:

представника позивача: Тягушева Д.О.

представників відповідача: Харламової О.О., Соболь Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платними податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.09.2012 №0000880028 та №0000890028

ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платними податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.09.2012 №0000880028 та №0000890028.

Ухвалою суду від 08.10.2012 відкрито провадження в адміністративній справі №0870/9573/12, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 23.10.2012. Розгляд справи відкладався до 01.11.2012 у зв'язку з неявкою відповідача. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.11.2012.

Ухвалою суду від 07.11.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням сторін до 20.11.2012 для надання додаткових доказів.

20.11.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.11.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 04.12.2012 для надання додаткових доказів.

04.12.2012 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 04.12.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначає, що всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також підтверджують його право на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні тощо) є в наявності та були досліджені податковим органом під час перевірки. Жодних обґрунтованих підстав, які б свідчили про нікчемність договорів, якладених між позивачем та його контрагентами акт перевірки не містить. Вважає висновки відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 та п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству, а спірні податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Просить позов задовольнити.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях. Зазначив, що позивачем порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 та п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 1 275 554 грн. та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2010 року розмірі 4 570 грн., яке було враховано у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові періоди). Вважає висновки акта перевірки обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 16.07.2012 по 17.08.2012, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказів відповідача від 07.07.2012 №249 та від 03.08.2012 №303 «про продовження невиїзної перевірки», Соболь Юлією Олександрівною - головним податковим державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу та житлово - комунального господарства, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами БВП «Строитель-Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за листопад - грудень 2010 року, квітень-жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (код ЄДРПОУ 37573356) за серпень 2011 року, ТОВ НВФ «Промкомплект» (код ЄДРПОУ 30289982) за вересень 2011 року, ТОВ НВФ «Еолла» (код ЄДРПОУ 31334737) за червень-жовтень, грудень 2009 року, лютий-березень, червень, серпень, листопад-грудень 2010 року, березень-червень 2011 року, Фірмою «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815) за червень, серпень, жовтень, грудень 2009 року, червень-вересень 2010 року, листопад 2010 року, січень, травень, грудень 2011 року, ТОВ «Соліт - Буд» ( код за ЄДРПОУ 36911500) за червень, серпень, листопад 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №316/28-0/00130926 від 27.08.2012.

В розділі «Висновок» акту перевірки встановлено порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго»:

1 - п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2.10 п.5.2, п.5.9 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 845 049 грн., в тому числі по періодах: за 2009 рік на суму 256 782 грн., за 2010 рік на суму 364 375 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 223 892 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 1 квартал 2011 року у сумі 243 259 грн.;

2 - п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями та п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 280 124 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2009 року - на суму 38 664 грн., за вересень 2009 року - на суму 26 929 грн., за жовтень 2009 року - на суму 4 498 грн., за листопад 2009 року - на суму 19 469 грн., за грудень 2009 року - на суму 90 413 грн., за січень 2010 року - на суму 4570 грн., за лютий 2010 року - на суму 12538 грн., за березень 2010 року - на суму 2 912 грн., за червень 2010 року - на суму 175 928 грн., за липень 2010 року - на суму 137 500 грн., за серпень 2010 року - на суму 194 308 грн., за вересень 2010 року - на суму 1 354 грн., за жовтень 2010 року - на суму 40 079 грн., за листопад 2010 року - на суму 270 334 грн., за грудень 2010 року - на суму 71 161 грн., за січень 2011 року - на суму 6 854 грн., за березень 2011 року - на суму 42 982 грн., за квітень 2011 року - на суму 44 344 грн., за травень 2011 року - на суму 44 111 грн., за червень 2011 року - на суму 21 471 грн., за липень 2011 року - на суму 4 967 грн., за серпень 2011 року - на суму 1 467 грн., за вересень 2011 року - на суму 3 750 грн., за жовтень 2011 року - на суму 2 000 грн., за грудень 2011 року - на суму 17 521 грн.

При розгляді заперечень ВАТ «Запоріжжяобленерго» до акту перевірки встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року (№704 від 22.02.2010) та уточнюючого розрахунку за січень 2010 року (№1129 від 22.03.2010) ВАТ «Запоріжжяобленерго» було задекларовано від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 2 403 663 грн., яке було враховано у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові періоди).

Тому, з урахуванням вищенаведеного, висновки акту перевірки від 27.08.2012 №516/28-0/00130926 щодо повноти визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: БВП «Строитель-Плюс», ТОВ НВФ «Еолла», Фірмою - «Капітель Плюс», ТОВ «Соліт - Буд» змінено наступним чином:

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 1 275 554 грн. та завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2010 року розмірі 4 570 грн., яке було враховано у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові періоди).

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем, зокрема, винесені:

- податкове повідомлення-рішення №0000880028 від 12.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1 275 554 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 278 949 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000890028 від 12.09.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 4 570 грн. та застосовані штрафні (фінансової) санкції на суму 1 142 грн. 50 коп.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами: БВП «Строитель-Плюс», ТОВ НВФ «Еолла», Фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «Соліт- Буд», встановлено порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго» п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2., п.198.3. ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за різні податкові періоди (місяці) в період часу з серпня 2009 року по грудень 2011 року на загальну суму 1 280 124 грн.

Зазначений висновок податкового органу, в свою чергу, ґрунтується на висновках про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

1.Щодо взаємовідносин з ТОВ «Соліт-Буд».

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивачем за червень, серпень, листопад та грудень 2010 року на загальну суму 515 575 грн.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ «Соліт-Буд» (підрядник) були укладені наступні підрядні договори на виконання робіт з капітального ремонту обладнання замовника: № 017 від 28.05.2010; № 018 від 28.05.2010; №019 від 28.05.2010; №021 від 18.08.2010; №071 від 20.09.2010; №072 від 20.09.2010; №073 від 20.09.2010 та договір на виконання підрядних робіт по впровадженню автоматичної системи комерційного обліку електроенергії №708 від 07.07.2010.

Основними аргументами податкового органу на підтвердження того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Соліт-Буд», є те, що, з точку зору відповідача, фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг безпосередньо у ТОВ «Соліт-Буд» не було. Відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Зазначений висновок ґрунтується на результатах документальної невиїзної перевірки ТОВ «Соліт-Буд», яка була проведена ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя (акт перевірки від 02.02.2012) та якою, зокрема, було встановлено, що всі правочини, здійснені ТОВ «Соліт-Буд» за період з 04.02.2010 по 20.01.2012, відповідно до ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків; починаючи з квітня 2011 року ТОВ «Соліт-Буд» не подаються податкові декларації.

Крім того, в акті перевірки зазначено наступне: згідно звітності форми 1-ДФ на підприємстві працювало 5 осіб; підприємство не подавало звітність органам статистики; за підприємством не було зареєстровано право власності на нерухоме майно; постановою господарського суду Донецької області від 04.05.2011 ТОВ «Соліт-Буд» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура; 29.07.2011 державна реєстрація ТОВ «Соліт-Буд» припинена в зв'язку із визнанням його банкрутом; згідно отриманої від ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя інформації, свідоцтво ТОВ «Соліт- Буд» як платника податку на додану вартість було анульоване 21.03.2011 на підставі п.п. ж) п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладені обставини відповідач вважає, що первинні документи, на підставі яких позивачем відображені в податковому обліку вартість нібито наданих ТОВ «Соліт-Буд» послуг, не мають силу первинних документів, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було.

Разом з тим, акт перевірки не містить підстав (аргументів), чим саме підтверджується відсутність здійснення господарських операцій, зокрема виконання підрядних робіт.

2. Щодо взаємовідносин з Фірмою «Капітель Плюс».

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивачем за період з серпня 2009 року по грудень 2011 року на загальну суму 193 232 грн.

Щодо взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс».

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивачем за період з листопада 2010 року по грудень 2011 року на загальну суму 77 503 грн.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ фірма «Капітель Плюс» (підрядник) були укладені договори підряду на виконання робіт з реконструкції обладнання замовника №33/06-10 від 01.06.2010; №34/06-10 від 01.06.2010; №481 від 10.07.2008; № 35/06-10 від 01.06.2010, №60/05-09 від 15.05.2009; № 28-12-08/КП від 27.01.2009; № 482 від 10.07.2008; № 639 від 25.12.2009, № 950211 /308 від 17.02.2010; договори підряду №40/08-09 від 10.08.2009, №641 від 25.11.2009, №68/07-10 від 19.07.2010.

Також, між позивачем (покупець) та БВП «Строитель Плюс» (постачальник) були укладені договори про закупівлю товарів (лаки, фарби, електротехнічне устаткування) за державні кошти: №34/11-10 від 23.11.2010; №32/10-10 від 12.10.2010; №440311/321 від 15.03.2011.

Основними аргументами податкового органу на підтвердження того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ фірма «Капітель Плюс» та БВП «Строитель Плюс» є те, що, з точку зору відповідача, фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів (послуг) безпосередньо у зазначених контрагентів не було. Відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на актах ДПІ у м.Сімферополі від 11.04.2012 про неможливість проведення зустрічних звірок фірми «Капітель Плюс» та БВП «Строитель Плюс». В зазначених актах міститься наступна інформація: про наявність порушеної кримінальної справи відносно директора ТОВ БВП «Строитель Плюс» за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності; про наявність порушеної кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема фірми «Капітель Плюс»; проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності фірми «Капітель Плюс» встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України; всі правочини, здійснені ТОВ фірма «Капітель Плюс» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 відповідно до ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, в акті перевірки зазначено наступне: за фірмою «Капітель Плюс» не було зареєстровано право власності на нерухоме майно; свідоцтво фірми «Капітель Плюс» як платника податку на додану вартість було анульоване 11.04.2012; товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснювалось постачання товару від БВП «Строитель Плюс» на склад позивача, оформлені з порушеннями «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженими наказом Міністерства транспорту України N363 від 14.10.1997 (не зазначені адреса складу постачальника, відсутні час прибуття/вибуття автомобіля для завантаження/розвантаження, відсутні номери подорожних листів).

Відповідач вважає, що первинні документи, на підставі яких позивачем відображені в податковому обліку вартість наданих фірмою «Капітель Плюс» послуг та поставлених БВП «Строитель Плюс» товарів не мають силу первинних документів, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було.

3. Щодо взаємовідносин з ТОВ НВФ «Еолла».

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивачем за період з серпня 2009 року по червень 2011року на загальну суму 493 814 грн.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ НВФ «Еолла» (виконавець) були укладені договори про надання послуг з діагностики, ремонту, налагодження машин і механізмів: №59/04-09 від 17.04.2009; №34/11-09 від 03.11.2009; № 43/04-41 від 27.04.2010; № 480211 від 15.02.2011; №490211 від 15.02.2011.

Основними аргументами податкового органу на підтвердження того, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання послуг у ТОВ НВФ «Еолла» є те, що, з точку зору СДПІ у м.Запоріжжі фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг безпосередньо у зазначеного контрагента не було. Відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Зазначений висновок ґрунтується на акті ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 22.09.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВФ «Еолла». В зазначеному акті міститься наступна інформація: чисельність працюючих встановити неможливо в зв'язку з тим, що звіт ф.1ДФ за II квартал 2011 року підприємство не подавало; про наявність порушеної в серпні 2011 року кримінальної справи відносно засновника ТОВ НВФ «Еолла» за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, який перебуває у розшуку; основним постачальником ТОВ НВФ «Еолла» в червні 2011 року було ПП «Український центр проблем екології» (м.Харків), щодо якого встановлена відсутність за місцем знаходження.

Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що відповідно до постанови від 01.09.2011 слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області по матеріалам кримінальної справи, порушеної відносно засновника ТОВ НВФ «Еолла» ОСОБА_4 за фактами фіктивного підприємництва, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВФ «Еолла» за період з 01.10.2008 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ НВФ «Еолла» людських ресурсів в достатній кількості, основних засобів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ НВФ «Еолла» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Всі правочини, здійснені ТОВ НВФ «Еолла» за період з 01.10.2008 по 30.06.2011, відповідно до ч.ч.1,5 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Враховуючи викладені обставини, відповідач вважає, що первинні документи, на підставі яких позивачем відображені в податковому обліку вартість нібито наданих ТОВ НВФ «Еолла» послуг не мають силу первинних документів, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було.

Зазначені висновки податкової суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству, у зв'язку із наступним.

Відповідно до п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01.01.2011): «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін ..., та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ... та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ...

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) ... почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ...»

«Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.»

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) ... ,

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.а) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України :

- податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту;

- при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів, документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд», а також право позивача на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки, що, зокрема, підтверджується і змістом акту перевірки.

В акті перевірки відповідачем не заперечується фактичне виконання робіт, передача-прийняття їх результатів, сплата їх вартості, а також наявність у позивача як у покупця всіх податкових накладних, які надані (виписані) ТОВ «Соліт-Буд» за відповідними договорами, так само як і не висувається ніяких зауважень на предмет змісту податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строитель Плюс» та позивачем, а також його право на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки, що, зокрема, підтверджується і змістом акту перевірки.

В акті перевірки відповідачем не заперечується фактичне виконання робіт, передача - прийняття їх результатів, фактична поставка товарів, сплата їх вартості, а також наявність у позивача як у покупця всіх податкових накладних, які надані (виписані) фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строитель Плюс» за відповідними договорами, так само як і не висувається ніяких зауважень на предмет змісту податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ НВФ «Еолла» та позивачем, а також його право на податковий кредит (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо), є в наявності та були досліджені представником податкового органу під час перевірки, що, зокрема, підтверджується і змістом Акту перевірки.

Також, в акті перевірки податковою не заперечується фактичне виконання робіт (надання послуг), передача - прийняття їх результатів, сплата їх вартості, а також наявність у ВАТ «Запоріжжяобленерго» як у покупця всіх податкових накладних, які надані (виписані) ТОВ НВФ «Еолла» за відповідними договорами, так само як і не висувається ніяких зауважень на предмет змісту податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назва документа, дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади відповідальних осіб, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірник (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, що всі первинні документи, які є в наявності у позивача та були досліджені під час перевірки, відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів.

Крім того, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону, окрім товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалось постачання товару від БВП «Строитель Плюс» на склад позивача.

Щодо висновків Акту перевірки про те, що товарно-транспортні накладні, на підставі яких здійснювалось постачання товару від БВП «Строитель Плюс» на склад позивача, оформлені з порушеннями «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні не містять адреси складу постачальника (вказано лише м.Сімферополь).

Проте, в Правилах відсутня вимога щодо наявності такої інформації в ТТН.

Відсутній час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження (що замовник зобов'язаний зазначити відповідно до пунктів 8.25. та 8.26. Правил).

Відповідно до пунктів 8.25. та 8.26. Правил :

«8.25. Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

8.26. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж».

Таким чином, висновок СДПІ суперечить змісту цих пунктів Правил, так як останні не містять вимоги про те, що відповідні часи мають зазначатись в ТТН.

Відсутні номери подорожних листів (передбачені відповідно до п.11.3 Правил).

Відповідно до пункту 11.3. Правил:

«11.3. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається».

Таким чином, висновок СДПІ суперечить змісту цього пункту Правил, так як останній не містить вимоги про те, що номери дорожніх листів мають зазначатись в ТТН.

Отже, суд вважає, що порушень з боку ВАТ «Запоріжжяобленерго» в оформленні товарно-транспортних накладних допущено не було. Крім того, ті реквізити ТТН, про відсутність яких вказує СДПІ, не є обов'язковими реквізитами первинних бухгалтерських документів, які визначені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми ПДВ, які були включені позивачем як покупцем до складу свого податкового кредиту в зв'язку із здійсненням господарських операцій за договорами із ТОВ «Соліт-Буд», не були включені останнім як продавцем в цих ж розмірах до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, не сплачені до Державного бюджету України.

Станом на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Соліт-Буд», фірми «Капітель Плюс», БВП «Строитель Плюс», ТОВ НВФ «Еолла», визнання недійсними їх установчих документів, та/або злочинної діяльності (скоєння злочинів) посадових осіб цих підприємств.

Актом перевірки не спростовується той факт, що зазначені підприємства на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем були зареєстровані у встановленому порядку як платники ПДВ, які мали право виписувати та надавати податкові накладні, а також не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В акті перевірки чітко зазначено, що по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Соліт-Буд» акти виконаних робіт та податкові накладні були оформлені в 2010 році, а остаточні грошові розрахунки за договорами між позивачем та ГОВ «Соліт-Буд» були здійснені на початку лютого 2011 року, тобто до визнання ТОВ «Соліт-Буд» банкрутом (травень 2011 року) та скасування його державної реєстрації (липень 2011 року).

Отже, посилання відповідача на те, що свідоцтво ТОВ «Соліт-Буд» як платника податку на додану вартість було анульовано 21.03.2011 р. на підставі п.п. ж) п.184.1. ст.184 Податкового кодексу України, не має жодного юридичного значення в контексті змісту Акту перевірки (період, що перевірявся - 2010 рік), так як згідно цієї ж норми Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

В акті перевірки чітко зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строитель Плюс» мали місце протягом 2009-2011 років.

Отже, посилання податкової на те, що свідоцтво фірми «Капітель Плюс» як платника податку на додану вартість було анульовано в квітні 2012 року не має жодного юридичного значення в контексті змісту акту перевірки, так як згідно п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Порівняно із Законом України «Про податок на додану вартість» Податковий кодекс України містить ще дві підстави для позбавлення покупця права на податковий кредит - відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до пункту 1 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 та зареєстрованого в Мінюсті України 22.11.2011 за №1333/20071, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналогічна норма містилась в пункті 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 за №233/2037 (який був чинним до 10.01.2011). Інших підстав недійсності податкової накладної законодавство України не містить.

Податкові накладні, виписані (надані) позивачем його контрагентами і які були досліджені під час перевірки, мають всі необхідні (обов'язкові) реквізити, передбачені п.п.7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, так само як і були своєчасно зареєстровані продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість одним із постачальників товару у ланцюгу постачання не впливає на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні товару, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не ставлять таке право покупця в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх договірних (цивільно-правових) та податкових зобов'язань.

Згідно чинного законодавства виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Вищезазначені факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2011) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI стаття 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою, відповідно до якої: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Жодних обґрунтованих підстав в контексті наведених статей Цивільного кодексу України, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених між позивачем та фірмою «Капітель Плюс», БВП Строитель Плюс», ТОВ НВФ «Еолла». ТОВ «Соліт-Буд» акт перевірки не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Так, зокрема, відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, відповідно до приписів ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, законодавець чітко розрізняє поняття недійсного правочину (таким правочин може бути визнаний лише рішенням суду) та нікчемного правочину (різновид недійсного правочину), але ж нікчемним правочин є лише у випадках, прямо встановлених законом.

В зв'язку з цим, якщо в момент вчинення правочину його стороною (сторонами) не були додержані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, такий правочин може бути визнаний недійсним рішенням суду, але ж ніяк не є нікчемним.

Судом встановлено, що підрядні договори та договори поставки, укладені між позивачем та його контрагентами, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Разом з тим, акт перевірки не містить жодних конкретних підстав (аргументів) та доказів на підтвердження нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строитель Плюс», ТОВ ІНВФ «Еолла», ТОВ «Соліт-Буд».

Крім того, як було встановлено судом постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі №2а-0870/7368/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000960805 від 16.06.2011 на загальну суму 249 138,75 грн. (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 199 311 грн., за штрафними санкціями - 49 827,75 грн.), прийняте відповідачем на підставі акту перевірки №136/08-05/00130926 від 30.05.2011 «Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Запоріжжяобленерго» (код СДРПОУ 00130926) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ИНТЕРН-ЮГ» (код СДРПОУ 32474484), ТОВ фірма «Капітель Плюс» (код ЄДРПОУ 31095815), ТОВ «НЕПП» (код СДРПОУ 34910601) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010».

Цією перевіркою за підставами, які практично збігаються з підставами, викладеними в акті перевірки від 27.08.2012 №316/28-0/00130926, було встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ фірма «Капітель Плюс» в грудні 2010 року на загальну суму 81 186 грн. 40 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2011 у справі №2а-0870/7370/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000950805 від 16.06.2011 на загальну суму 1 367 390 грн. (збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 1 093 912 грн., за штрафними санкціями - 273 478 грн.), прийняте відповідачем на підставі акту перевірки № 135/08-05/00130926 від 30.05.2011 «Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Запоріжжяобленерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Соліт-Буд» (код СДРПОУ 36911500) та ТОВ «Флорін-Будпроект» (код СДРПОУ 36911521) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

Цією перевіркою за підставами, які практично збігаються з підставами, викладеними в акті перевірки від 27.08.2012 №316/28-0/00130926, було встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання робіт (послуг) у ТОВ «Соліт-Буд» в грудні 2010 р. на загальну суму 765 891 грн. 30 коп.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог п.п.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2., п. 198.3. ст.198, п.200.1. ст.200, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Соліт-Буд», фірмою «Капітель Плюс», БВП «Строитель Плюс», ТОВ НВФ «Еолла», а висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість » за період з серпня 2009 року по грудень 2011 року на загальну суму 1 280 124 грн. є неправомірними.

Неправомірність збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 275 554 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 4 570 грн. за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платними податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.09.2012 №0000880028 та №0000890028 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платними податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби від 12.09.2012 №0000880028 та №0000890028.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул.Сталеварів, буд.14, м.Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926) 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий