Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-1670/7461/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7461/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Закути Е.Г., Смольника С.С.,

представника відповідача - Біланенка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Промгідромаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2012 року Приватне підприємство "Промгідромаш" (далі - ПП "Промгідромаш", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 №0012982301/1734 та 0012972301/1733.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на помилковість висновків Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №4525/22-714/3031122 від 31.10.2012 щодо порушення ним пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.6 статті 201, підпункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5090,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 5090,00 грн та занижено податок на додану вартість на суму 4426,00 грн, в тому числі за серпень 2011 року в сумі 4426,00 грн. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом - ФО-П ОСОБА_4 повністю підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 №0012982301/1734 та 0012972301/1733.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в ході розгляду справи заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач посилався на те, що позивачем у серпні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_4 неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4425,71 грн та неправомірно віднесено суму витрат у розмірі 22128,66 грн до складу витрат підприємства, оскільки: 1) складські приміщення у ПП "Промгідромаш" відсутні; 2) згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів" на момент проведення перевірки встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту ПП "Промгідромаш" (4425,73 грн) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_4 (1007,97 грн); 3) в ході перевірки встановлено факт взаємовідносин у серпні 2011 року ФО-П ОСОБА_4 з ТОВ "Строймаркет", яке відсутнє за юридичною адресою, тобто фінансово-господарська діяльність якого за юридичною адресою не здійснюється; 4) на видаткових накладних, виписаних ФО-П ОСОБА_4 на користь позивача, відсутня печатка юридичної особи ПП "Промгідромаш", у графах "Відвантажив" та "Одержав" не зазначені прізвища посадових осіб, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка склала документ; 5) графи товарно-транспортних накладних "Пункт навантаження" та "Пункт розвантаження" не заповнені належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП "Промгідромаш" (код ЄДРПОУ 30311221) зареєстроване 26.01.1999 виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію №1 585 120 0000 005691. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 09.02.1999 та є платником податку на додану вартість /свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200022864 (том 1 а.с. 14)/.

У період з 30.10.2012 по 31.10.2012 Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, з урахуванням матеріалів документальної перевірки ФО-П ОСОБА_4 (акт зустрічної звірки №170/1702/НОМЕР_1 від 29.12.2011), у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ №1670/10/22-112 від 14.03.2012, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Промгідромаш" по питанню взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_4 за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №4525/22-714/3031122 від 31.10.2012, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.6 статті 201, підпункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5090,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 5090,00 грн та занижено податок на додану вартість на суму 4426,00 грн, в тому числі за серпень 2011 року в сумі 4426,00 грн (том 1 а.с. 26-36).

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 15.11.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0012982301/1734, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 6639,00 грн, в тому числі 4426,00 грн - основний платіж, 2213,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 21);

- №0012972301/1733, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 5090,00 грн, в тому числі 5090,00 грн - основний платіж (том 1 а.с. 23).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 №0012982301/1734 та 0012972301/1733.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 15.11.2012 №0012982301/1734 та 0012972301/1733, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №4525/22-714/3031122 від 31.10.2012, висновок про неправомірність включення ПП "Промгідромаш" у серпні 2011 року до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 4425,71 грн та неправомірність віднесення суми витрат у розмірі 22128,66 грн до складу витрат підприємства в результаті придбання у ФО-П ОСОБА_4 товарів (будівельних матеріалів) податкова інспекція обґрунтовує:

- даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно з якими виявлено розбіжності між сумами податкового кредиту ПП "Промгідромаш" (4425,73 грн) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_4 (1007,97 грн);

- актом ДПІ у Московському районі м. Харкова №170/1702/НОМЕР_1 від 29.12.2011 "Про результати проведення зустрічної звірки ФО-П ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Строймаркет" за період з 01.08.2011 по 31.08.2011", яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Строймаркет" за серпень 2011 року та відсутність у ФО-П ОСОБА_4 об'єктів, які підпадають під визначення статей 185, 196 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивачем в серпні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 4425,73 грн та до складу витрат підприємства суму 22128,66 грн за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ФО-П ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на загальну суму 26554,37 грн згідно договору поставки №23/05-1 від 23.05.2011 (том І а.с. 38-41).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник (ФО-П ОСОБА_4.) зобов'язується передати в погоджені строки другій стороні - покупцеві (ПП "Промгідромаш") товари, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму згідно з умовами цього договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця.

З метою доведення реальності здійснення господарських операцій з придбання у ФО-П ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 26554,37 грн, в тому числі ПДВ - 4425,73 грн, позивачем надано суду: рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, витяг із журналу видачі довіреностей, бухгалтерську довідку, нотаріально посвідчену заяву ФО-П ОСОБА_4, докази на підтвердження використання придбаного позивачем товару у своїй господарській діяльності (договір поставки №18/05-1 від 18.05.2011, банківські виписки, податкові та видаткові накладні, заявки, акт списання ТМЦ, довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, підсумкову відомість ресурсів, схему руху придбаних товарів (том І а.с. 42-205, 214-227, 247, том ІІ а.с. 38-64).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення у серпні 2011 року фінансово-господарських операцій між позивачем та ФО-П ОСОБА_4, з огляду на наступне.

Так, в судовому засіданні 11.12.2012 представники позивача пояснили суду, що весь придбаний у ФО-П ОСОБА_4 товар реалізовано ПП "Промгідромаш" на користь ТОВ "Феррострой".

На вимогу суду представниками ПП "Промгідромаш" в судове засідання 12.12.2012 надано схему руху товарно-матеріальних цінностей, а також довідки форми КБ2в, КБ3, акт списання ТМЦ, з яких вбачається, що придбані позивачем 22.08.2011 у ФО-П ОСОБА_4 ТМЦ не реалізовувались ТОВ "Феррострой", а використані позивачем при проведенні робіт з ремонту ангару за адресою: Донецька область, Добропільський район, ст.Мерцалово, на користь ТОВ "Цеппелін Україна" (том ІІ а.с. 44-64).

Вказані суперечності у поясненнях представників позивача суд трактує на користь відповідача та вважає за необхідне зазначати наступне.

Як свідчать матеріали справи, доставка товарів, придбаних у ФО-П ОСОБА_4 22.08.2011 здійснювалася згідно товарно-транспортної накладної №2539 від 22.08.2011 ПП "Промгідромаш" (том І а.с.76). При цьому у даній товарно-транспортній накладній не зазначено марку, державний номер автомобіля, що здійснював перевезення, а також прізвище, ім'я та по батькові водія.

Директор підприємства позивача Закута Е.Г. пояснив суду, що у зв'язку із відсутністю на підприємстві власного автотранспорту, вказаний товар транспортувався ним особисто власним автомобілем.

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Доказів передачі власного автотранспорту директором у найм ПП "Промгідромаш" матеріали справи не містять.

Також згідно товарно-транспортної накладної №2539 від 22.08.2011 пунктом розвантаження було м. Кременчук - місцезнаходження позивача. Однак, в ході перевірки встановлена та не заперечувалась представниками позивача в суді відсутність у ПП "Промгідромаш" складських приміщень.

Відтак, за відсутності на підприємстві позивача автотранспорту, товарно-транспортна накладна №2539 від 22.08.2011, в якій автопідприємством, замовником та вантажоодержувачем зазначено ПП "Промгідромаш", не свідчить про реальність транспортування товарно-матеріальних цінностей згідно видаткової накладної №2539 від 22.08.2011.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Судом встановлена відсутність у всіх товарно-транспортних накладних, що надані позивачем для підтвердження транспортування придбаного у ФО-П ОСОБА_4 товару, підпису водія, що приймав вантаж до перевезення. Незаповнені у товарно-транспортних накладних також графи розділу "Відомості про вантаж", а саме, не вказано назву продукції, її кількість та одиниці виміру.

Крім того, суд звертає увагу на неналежне заповнення граф товарно-транспортних накладних "Пункт навантаження" та "Пункт розвантаження", оскільки із них не можливо встановити за якими адресами фактично здійснювалося навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не підтверджують реальності транспортування придбаних позивачем у ФО-П ОСОБА_4 будівельних матеріалів.

Як вже зазначалось вище, згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій повинні мати такі обов'язкові реквізити як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всупереч вказаних вимог щодо оформлення первинних документів видаткові накладні ФО-П ОСОБА_4 містять лише підпис особи, що отримувала товарно-матеріальні цінності від продавця, без зазначення її прізвища, займаної посади, що позбавляє можливості ідентифікувати уповноважену особу покупця (позивача у справі), що отримувала товар.

З пояснень представника позивача слідує, що товарно-матеріальні цінності в день їх придбання у ФО-П ОСОБА_4 отримувались та транспортувалися ТОВ "Феррострой", що виступав їх покупцем згідно договору поставки №18/05-1 від 18.05.2011, укладеного з ПП "Промгідромаш".

Як свідчать матеріали справи, зокрема, видаткові накладні №2340, №2341, №2344 від 05.08.2011 та товарно-транспортні накладні №2340, №2341, №2344 від 05.08.2011, товар придбаний 05.08.2011 реалізовано ТОВ "Феррострой" 08.08.2011, товар придбаний 11.08.2011 (видаткова накладна №2424 від 11.08.2011, ТТН №2424 від 11.08.2011) та 22.08.2011 (видаткова накладна №2540 від 22.08.2011, ТТН №2540 від 22.08.2011) реалізовано 12.08.2011 та 23.08.2011 відповідно.

При цьому, позивачем не обґрунтовано необхідність та не доведено правомірність складення товарно-транспортних накладних 05.08.2011, 11.08.2011, 22.08.2011 (том І а.с. 58, 61, 64), тоді як транспортування товару на адресу ТОВ "Феррострой" здійснювалося згідно наданих товарно-транспортних накладних 08.08.2011, 12.08.2011 та 23.08.2011 (том І а.с. 181, 178, 160, 147).

Тобто, на транспортування одного й того ж товару виписано по дві товарно-транспортних накладних, які датовані різними датами, що суперечить правилам оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, суду не надано доказів зберігання вказаного товару з моменту його отримання уповноваженим представником позивача 05, 11, 22 серпня 2011 року до моменту його транспортування ТОВ "Феррострой" 08, 12 та 23 серпня 2011 року.

Відповідно до розділу І договору поставки №23/05-11 від 23.05.2011 "Предмет договору" асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в погоджених постачальником заявках покупця . Водночас, до матеріалів справи позивачем не надано його заявок на товар постачальнику ФО-П ОСОБА_4

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання ПП "Промгідромаш" на наявність у нього податкових накладних, виписаних ФО-П ОСОБА_4, як на доказ правомірності формування податкового кредиту та витрат підприємства, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента - ФО-П ОСОБА_4 та їх використання у господарській діяльності, а тому вказане свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 5090,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 5090,00 грн та заниження податку на додану вартість на суму 4426,00 грн, в тому числі за серпень 2011 року в сумі 4426,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що на підставі вказаної норми відповідачем правомірно застосовано до позивача податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2012 №0012982301/1734 штрафні (фінансові) санкції в сумі 2213,00 грн, що становить 50 відсотків суми нарахованого грошового зобов'язання в зв'язку з повторним протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку (податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 №0003971502/1117, яким ПП "Промгідромаш" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 63220,40 грн).

Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі №2а-1670/5539/12 за позовом ПП "Промгідромаш" до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 (том ІІ а.с. 66-77).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 №0012982301/1734 та 0012972301/1733 прийняті Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ПП "Промгідромаш" про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Промгідромаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнанння протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава