Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2а-1670/7461/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7461/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Промгідромаш» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Промгідромаш» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року позивач, приватне підприємство «Промгідромаш» (далі по тексту - ПП «Промгідромаш») звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ) від 15 листопада 2011 року:

- №0012982301/1734, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 6.639,00 грн., в тому числі 4.426,00 грн. - основний платіж, 2.213,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0012972301/1733, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 5.090,00 грн., в тому числі 5.090,00 грн. - основний платіж.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 31 жовтня 2012 року №4525/22-714/3031122 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Промгідромаш» (код 30311221) по питанню взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року» (далі - Акт перевірки).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ПП «Промгідромаш» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 30.10.2012 року по 31.10.2012 року Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з урахуванням матеріалів документальної перевірки ФО-П ОСОБА_1 (акт зустрічної звірки №170/1702/НОМЕР_1 від 29.12.2011), у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ №1670/10/22-112 від 14.03.2012 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Промгідромаш» по питанню взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року за результатами якої складено Акт перевірки № 4525/22-714/3031122 від 31.10.2012 року (том 1 а.с. 26-36).

Згідно з Актом перевірки 4525/22-714/3031122 від 31.10.2012 року встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 188.1 ст. 188, п. 201.6 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5.090,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 5.090,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 4.426,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 4.426,00 грн.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує: даними автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно з якими виявлено розбіжності між сумами податкового кредиту ПП «Промгідромаш» (4.425,73 грн.) та податкових зобов'язань ФО-П ОСОБА_1 (1.007,97 грн.); актом ДПІ у Московському районі м. Харкова №170/1702/НОМЕР_1 від 29.12.2011 року «Про результати проведення зустрічної звірки ФО-П ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Строймаркет» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Строймаркет» за серпень 2011 року та відсутність у ФО-П ОСОБА_1 об'єктів, які підпадають під визначення статей 185, 196 ПК України.

На підставі вказаних висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2011 року: № 0012982301/1734 (том 1 а.с. 21), № 0012972301/1733 (том 1 а.с. 23).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, враховуючи інформацію встановлену в ході проведення перевірки підприємства-позивача, виходив з того, що ПП «Промгідромаш» не надано беззаперечних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарської діяльності підприємства.

Погоджуючись з загальним висновком Полтавського окружного адміністративного суду колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 200.1 - 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 містить перелік обов'язкових реквізитів первинних документів (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості, зокрема: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, в п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем в серпні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 4.425,73 грн. та до складу витрат підприємства суму 22.128,66 грн. за наслідками здійснення господарської операції з придбання у ФО-П ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) на загальну суму 26.554,37 грн. згідно договору поставки №23/05-1 від 23.05.2011 (том 1 а.с. 38-41).

На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з придбання у ФО-П ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 26.554,37 грн., в тому числі ПДВ - 4.425,73 грн., позивачем надано суду: рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, витяг із журналу видачі довіреностей, бухгалтерську довідку, нотаріально посвідчену заяву ФО-П ОСОБА_1, докази на підтвердження використання придбаного позивачем товару у своїй господарській діяльності (договір поставки №18/05-1 від 18.05.2011, банківські виписки, податкові та видаткові накладні, заявки, акт списання ТМЦ, довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, підсумкову відомість ресурсів, схему руху придбаних товарів (том 1 а.с. 42-205, 214-227, 247, том 2 а.с. 38-64).

Колегія суддів, повторно дослідивши надані позивачем документи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не підтверджують фактичне здійснення у серпні 2011 року фінансово-господарських операцій між позивачем та ФО-П ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Як раніше зазначалося, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій повинні мати такі обов'язкові реквізити як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні ФО-П ОСОБА_1 містять лише підпис особи, що отримувала товарно-матеріальні цінності від продавця, без зазначення її прізвища, займаної посади, що позбавляє можливості ідентифікувати уповноважену особу покупця (позивача у справі), що отримувала товар.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента - ФО-П ОСОБА_1 та їх використання у господарській діяльності. Позивачем же не надано беззаперечних доказів, що підтвердили б реальність здійснення фінансово-господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

Так пунктами 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як свідчать матеріали справи, доставка товарів, придбаних у ФО-П ОСОБА_1 22.08.2011 року здійснювалася згідно товарно-транспортної накладної №2539 від 22.08.2011 ПП «Промгідромаш» (том 1 а.с.76). При цьому у даній товарно-транспортній накладній не зазначено марку, державний номер автомобіля, що здійснював перевезення, а також прізвище, ім'я та по батькові водія. Незаповнені у товарно-транспортних накладних також графи розділу «Відомості про вантаж», а саме, не вказано назву продукції, її кількість та одиниці виміру. Позивачем ні суду першої ні апеляційної інстанції доказів передачі власного автотранспорту директором Закута Е.Г. у найм ПП «Промгідромаш» не надано. Крім того, згідно товарно-транспортної накладної №2539 від 22.08.2011 пунктом розвантаження було м. Кременчук - місцезнаходження позивача. Однак, в ході перевірки встановлена та не заперечувалась представниками позивача в суді відсутність у ПП «Промгідромаш» складських приміщень.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності на підприємстві позивача автотранспорту, товарно-транспортна накладна №2539 від 22.08.2011, в якій автопідприємством, замовником та вантажоодержувачем зазначено ПП «Промгідромаш», не є свідченням реальності здійснення транспортування товарно-матеріальних цінностей згідно видаткової накладної №2539 від 22.08.2011 року та обґрунтованості посилання податкового органу на заниження ПП «Промгідромаш» податку на прибуток на загальну суму 5.090,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 5.090,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 4.426,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 4.426,00 грн., як наслідок, застосування штрафних санкцій в сумі 2.213,00 грн.

Позивач, в свою чергу, не надав належних доказів неправомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, факт вказаного порушення відповідачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави визначені статтями 201 та 202 КАС України для зміни чи скасування постанови суду відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Промгідромаш» залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01 квітня 2013 року.

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова