Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-11276/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року № 2а-11276/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Фреш Ап» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 03.05.2012 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Фреш Ап»(надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 03.05.2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-11276/12/2670 до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем пп.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі -Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем вказаних положень Кодексу при визначенні суми податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини Позивача з підприємством, що, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2012 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 03.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 207565 коп., в тому числі за основним платежем 207564грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки від 03.04.2012 №81/22-01/00204429, згідно яких перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 всього в сумі 207564 грн., в тому числі за березень 2011 - 207564 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС є таким, що підлягає скасуванню , приймаючи до уваги наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з Акту перевірки та письмових заперечень представника відповідача, позиція податкового органу, в даному випадку, ґрунтується виключно на відсутності у контролюючого органу інформації відносно взаємовідносин контрагента позивача ПП «Автекс Хім»з іншою особою -ТОВ «Альта Логістик», внаслідок чого, за висновком ДПІ, всі угоди по вхідних та вихідних господарських операціях по ланцюгу контрагентів не мають реального товарного характеру та мають ознаки нікчемності одночасно.

Зокрема, на думку представника ДПІ у Оболонському районі м. Києва, що знайшло своє відображення в письмових поясненнях останнього, наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового Кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - договори, довідки про вартість виконаних робіт, акти прийому-передачі робіт, податкові накладні, видані ПП «Автекс Хім»не є безумовною підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких документах, не підтверджені зустрічною звіркою та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

До таких висновків представник відповідача приходить на основі того, що згідно Довідки від 20.10.2011 №1249/3-23-40-34866781 (отриманої від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Автекс Хім»щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Альта Логістик»(особа, з якою позивача у господарські взаємовідносини не вступав), встановлено укладання між ПП «Автекс Хім» та контрагентів цивільно -правових відносин та проведення транзитних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди; також встановлено відсутність об'єкту оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємств -постачальників по операціям з продажу цих товарів покупцям, в даному випадку ПАТ «Концерн «Фреш Ап»за період березень 2011.

Однак, з правомірністю вказаних тверджень представника відповідача не можливо погодитись, враховуючи наступне.

Зі змісту Довідки від 20.10.2011 №1249/3-23-40-34866781 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Автекс Хім»щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Альта Логістик» жодним чином не вбачається встановлення податковим органом відсутності об'єкту оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємств -постачальників по операціям з продажу цих товарів покупцям, в даному випадку ПАТ «Концерн «Фреш Ап»за період березень 2011.

Вказана Довідка містить в собі лише інформацію про те, що згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової звітності з ПДВ за березень 2011 встановлено наявність податкових зобов'язань ПП «Автекс Хім», сформованих за рахунок позивача - ПАТ «Концерн «Фреш Ап»в сумі 207564грн., що, згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за березень 2011 повністю відповідає сумі заявленого позивачем податкового кредиту за аналогічний період.

Вказані обставини також спростовують твердження представника відповідача про те, що проведеним аналізом податкової звітності з ПДВ з березень 2011, відповідно до системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено розбіжності по задекларованим сумам податкового кредиту ПАТ «Концерн «Фреш Ап»та сумам податкових зобов'язань контрагента позивача, адже, як вже зазначалось, відповідно до Довідки від 20.10.2011 №1249/3-23-40-34866781 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Автекс Хім»та додатку №5 до декларації з ПДВ за березень 2011 суми податкового кредиту позивача є тотожними сумам податкових зобов'язань його контрагента.

Крім того, надаючи правову оцінку посиланням відповідача на Довіку про неможливість проведення зустрічної звірки, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, пунктом 73.5. статті 73 Податкового кодексу України визначено, що: «З метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27.12.2010 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1232, якою затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, що визначає механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Так, пунктом 4 Порядку передбачено, що в разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку. При отриманні від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку, протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту (пункт 6 Порядку).

Слід вказати, що оскільки зустрічні звірки не є перевірками і за їх результатами не може складатись акт перевірки, то за наслідками зустрічної звірки не може бути прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань. Матеріали, отримані на запит про проведення зустрічної звірки, та довідка, складена за результатами зустрічної звірки, - це податкова інформація, яка може бути використана органами державної податкової служби для висновків під час проведення планових чи позапланових перевірок, що здійснюються за наявності обставин для їх проведення, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України та на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

В контексті наведеного, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача по взаємовідносинам з особою, з якою позивач у господарські взаємовідносини безпосередньо не вступав, зазначене само по собі жодним чином, в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України, не може бути належним доказом відсутності господарських операцій між прямими контрагентами, в даному випадку, Товариством з обмеженою відповідальністю «Концерн «Фреш Ап»та його безпосереднім контрагентом - ПП «Автекс Хім».

Більш того, Податковий кодекс України не містить в собі норм, які визначають відсутність права особи на податковий кредит у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки платника податків з третьою особою.

Обґрунтовуючи власні заперечення на адміністративний позов представник відповідача також посилається на те, що згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, наданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 19.03.2011 за №69891, на ТОВ «Автекс Хім»не зареєстровано жодного працівника, хто саме виконував роботи контролюючому органу не зрозуміло.

Проте, в межах положень ч. 2 ст. 71 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення, під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників контрагента, яка повинна бути у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, представник відповідача під час розгляду справи не довів наявності у контрагента позивача якоїсь визначеної кількості найманих працівників, не надав доказів відсутності у контрагента позивача договірних взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання на виконання взятих на себе зобов'язань.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що за результатами проведених ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва заходів було порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «Альта Логістик»(особи, з якою позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав), код ЄДРПОУ 35077517 №71-00213 за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларації з податку на прибуток ТОВ «Альта Логістик»податковий орган вважає, що у позивача відсутнє право на податковий кредит, адже особа (ТОВ «Альта Логістик) з якою позивач у взаємовідносини не вступав, не має основних фондів, нематеріальних активів, амортизаційних відрахувань.

А відтак, підсумовуючи зазначене, представник відповідача відзначає, що оскільки у ТОВ «Альта Логістик»відсутні необхідні умови для ведення власної господарської діяльності, то, згідно ст. 203, 215, 228 ЦК України, операції купівлі продажу по всьому ланцюгу прямих та непрямих контрагентів, в тому числі з позивачем, мають ознаки нікчемності.

Однак, вказане твердження акту перевірки не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та сприймається судом виключно як суб'єктивна думка перевіряючих, оскільки ДПІ під час розгляду справи не надано суду жодного рішення/вироку суду, яке, в розумінні положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути використане в цій справі як преюдиціальне.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена Актом про неможливість проведення зустрічної звірки, деклараціями з податку на прибуток або припущеннями посадових осіб контролюючого органу про нікчемність спірних правочинів.

Вищевикладені обставини, на які посилається ДПІ, жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку саме позивачем ПАТ «Концерн «Фреш Ап»»та не позбавляють останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, що отриманні від контрагента ПП «Автекс Хім».

З урахуванням викладеного, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на адміністративний позов, суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПК України.

Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПК України є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.

Отже, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосуб'єктності).

При цьому, суд враховує, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а також те, що норми податкового законодавства не містять приписів, відповідно до яких результати «автоматизованого співставлення»є підставою для змін у структурі податкового кредиту покупця навіть у випадку, якщо контрагентом відповідача не відображено податкових зобов'язань за відносинами з покупцем .

Так, згідно Договору від 01.03.2011 №01/03 , ПАТ «Концерн «Фреш Ап»(Замовник), та ТОВ «Автекс Хім»(код за ЄДРПОУ 34866781) (Підрядчик) домовились про те, що Підрядчик бере на себе виконання ремонтних робіт з матеріалів замовника, по утриманню основних засобів у належному стані зазначені у відповідності до Довідки про вартість виконаних підрядних робіт затвердженої документації, до будівельних норм і правил.

Підрядник бере на себе зобов'язання здійснити роботи по ремонту окремих приміщень та здати їх робочій комісії за даним Договором.

Відповідно до Довідки (форма КБ-3) про вартість виконаних робіт за березень 2011 по Договору від 01.03.2011 № 01/03 на суму 236184 грн., в т.ч. ПДВ 39364 грн., Підрядником виконано наступні будівельні роботи (за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18), а саме:

- Звукоізоляційні роботи загальною вартістю 46800 грн., в т.ч. ПДВ - 9360 грн.;

- Укладка гіпсокартона загальною вартістю 37200 грн., в т.ч. ПДВ - 7440 грн.;

- Укладка алюмінієвого профілю загальною вартістю 12450 грн., в т.ч. ПДВ- 2490 грн.;

- Електро-монтажні роботи загальною вартістю 3920 грн., в т.ч. ПДВ - 784 грн.;

- Сантехнічні роботи загальною вартістю 2250 грн., в т.ч. ПДВ - 450 грн.;

- Штукатурні роботи загальною вартістю 38960 грн., в т.ч. ПДВ - 7792 грн.;

- Малярні роботи загальною вартістю 55240 грн., в т.ч. ПДВ - 11048 грн.

На підтвердження відображення факту виконаних робіт в бухгалтерському обліку, позивачем як під час перевірки так і до матеріалі справи надано Акт № ОУ-001 (форма КБ-2в) приймання виконаних робіт за березень 2011 на загальну суму 236184 грн., в т.ч. ПДВ 39364 грн.

Відповідачем не заперечується, що за наслідками правовідносин по Договору від 01.03.2011 №01/03 ПП «Автекс Хім»на позивача виписано податкову накладну №9 від 30.03.2011р. на суму 236184 грн., в т.ч. ПДВ 39364 грн., однак, відповідач звертає увагу суду на те, що вказана податкова накладна виписана згідно умов іншого Договору №01/02 від 01.02.2011, а копії договору до перевірки не надано.

Дане твердження спростовується тим, що згідно належним чином завіреної копії податкової накладної від 30.30.2012 №9 (а.с. 41, том 1) на загальну суму 23684грн., в т.ч. ПДВ -39364грн., у рядку «Вид цивільно-правового договору»вказано Договір поставки від 01.03.2011 №01/03. Жодних пояснень з приводу зазначення в Акті перевірки іншого номеру Договору від іншої дати, аніж того, що дійсно міститьсь в вказаній податковій накладній представником відповідача не надано.

Слід зазначити, що під час розгляду справи суд неодноразово пропонував позивачу і відповідачу надати будь які прямі/непрямі докази, які б могли підтвердити/спростувати доводи акту перевірки, який став підставою для прийняття оспорюваного ППР.

На пропозицію суду щодо надання доказів позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію Розпорядження від 27 січня 2011 року, згідно до якого дозволено вільний прохід та проїзд транспортних засобів представників від ПП «Автекс Хім»на період з 01 лютого по 31 травня 2011 року (на весь період взаємовідносин з даним Товариством, який включає і той, який є предметом спору в даному судовому розгляді).

Так, згідно до умов Договору №01/03 від 01.03.2011 року, обов'язок надання матеріалів для виконання даних робіт покладено на Замовника. З метою виконання даного обов'язку, Товариством були придбані у ТОВ «Агроінвестторг»наступні матеріали, що підтверджується належним чином завіреними копіями наступних документів:

1) Видаткової накладної №АГ-0000033 від 03.02.2011 року:

- Г/к KNAUF 12.5 мм 1.2*2 - 43,2 кв.м.;

- Ґрунтовка «Віліс»глубок. проникн. 10л - 2 банки;

- Профіль UD-28 (4.0м) - 60 шт.;

- Профіль UW50 4.0м - 5 шт.;

- Цемент М-400, 25 кг - 205 мішків

- Шпаклівка STABIL Pg-41, 25 кг (Польша) - 48 мішків;

- Цемент М-500 (25кг) - 76 мішків.

2) Видаткової накладної №АГ-0000041 від 09.02.2011 року:

- Звуштеплоізоляц. Rockmin-50 (9.0м2, 15шт) 0.6* їм - 40 упаковок;

- Керамзіт (0,06 м.куб)23 кг. - 60 мішків;

3) Видаткової накладної №0000047 від 11.02.2011 року:

- Цвяхи будівельні 150x5 - 3 кг.;

- Профіль UD 3.0 м.-196 шт.;

- Стяжка «Віліс»цем.чернова, 25 кг. - 48 мішків.

4) Видаткової накладної №АГ-0000051 від 21.02.2011 року:

- Г/к KNAUF вл. 12.5 мм 1.2*2-45,6 кв.м.;

- Пісок (50 кг)-90шт.;

- Шпаклівка Uniflott, 25 кг. - 2 мішки;

- Шпаклівка гіпс. Saten Єкогіпс, 30 кг. - 20 мішків;

- Шпаклівка мультіфініш KNAUF MP-75, 25 кг. - 20 шт.;

5) Видаткової накладної №АГ-0000060 від 28.02.2011 року:

- Вировнюючий розчин CN-69, 25 кг. - 25 мішків;

- Г/к LAFARGE волог. 1.2x2.5*12,5 мм. - 99 кв.м.;

- Г/к KNAUF 9.5 мм. 1.2*2 - 100,8 кв.м.;

- Звукотеплоізоляц. Rockmin-50 (9.0м2, 15шт) 0.6* їм - 40 упаковок;

- Профіль поперч. 1.2м 1 уп-50 шт. - 164 шт.

- Шпаклівка Izogips Єкогіпс, 30 кг. - 10 мішків.

Враховуючи зазначене, між ПАТ «Концерн «Фреш Ап»та ПП «Автекс Хім»були складені Акти передачі матеріалів від Замовника Підрядчику за договором №01/03 від 01.03.2011 року датовані 02.03.2011, 10.03.2011 копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з Договором від 07.03.2011р. № 07/03-11 , ПАТ «Концерн «Фреш Ап»(Замовник) та ПП «Автекс Хім»(Підрядчик) погодили те, що підрядчик бере на себе виконання ремонтних робіт з матеріалів замовника, по утриманню основних засобів у належному стані, зазначені у відповідності до Довідки про вартість виконаних підрядних робіт затвердженої документації, до будівельних норм і правил. Підрядник бере на себе зобов'язання здійснити роботи по ремонту окремих приміщень та здати їх робочій комісії за даним Договором.

До перевірки позивачем надано Довідку (форма КБ-3) про вартість виконаних робіт за березень 2011, згідно Договору від 07.03.2011 № 07/03-11 на суму 642000 грн., в т.ч. ПДВ 107000 грн., відповідно до якої Підрядчик виконав наступні будівельні роботи (за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18), а саме:

- Стяжка полів 1 поверху загальною площею 1090 кв.м.;

- Стяжка полів 2 поверху загальною, площею 1050 кв.м.

Станом на 31.03.2011 між сторонами були складені та підписані Акт № ОУ-001 (форма КБ-2в) приймання виконаних робіт за березень 2011, згідно договору від 07.03.2011 № 07/03-11 на суму 642000 грн., в т.ч. ПДВ 107000 грн. ПДВ.

З боку ПП «Автекс Хім»на позивача виписано податкову накладну №10 від 31.03.2011 на суму 236184 грн., в т.ч. ПДВ 39364 грн.

Відповідачем не заперечується, що роботи були прийняті і оплачені, що, в свою чергу підтверджується ст.7 Акту перевірки від 03.04.2012 №81/22-1/00204429.

По Договору №07/03-11 від 07.03.2011 позивач додатково зазначив, що матеріали для виконання ремонтних робіт були придбані ПП «Автекс Хім»самостійно, що підтверджується затвердженою Договірною ціною, в якій зазначено: Розділ «Інші витрати»Договірної ціни містить суми, на які були придбані матеріали (суміші бетонні готові важкі, клас бетону ПЗ И40 F200 W6-1 - 107 мЗ та крупність заповнювача більше 20 до 50 мм - 15 мЗ) та які не віднесені до ціни будівельних робіт,що також сприймається судом як доказ «товарності»спірної угоди.

Крім того, ПП «Автекс Хім»в адресу ПАТ «Концерн «Фреш Ап»надало послуги: друк буклетів у кількості 50000 шт. на суму 367200 грн., в т.ч. ПДВ 61200 грн., на підтвердження чого позивачем до перевірки дуло надано завірених копій наступних документів:

- Рахунку-фактури від 02.03.2011 р. № Ф-180114;

- Акту прийому-передачі робіт № Ф-00000010;

- Податкової накладної від 28.03.2011 р. № 8, виписаної згідно Договору поставки від 02.03.2011 р. № 02032011.

Як зазначає відповідач, Актів оприбуткування або списання буклетів до перевірки не надано, також позивачем не надано до перевірки копій договору.

Таким чином, ДПІ приходить до висновку, що за результатами перевірки не встановлено призначення буклетів, хто їх розповсюджував, також з якою ціллю вони були замовлені.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Автекс Хім»укладено Договір №020311 від 02.03.2011 року та Додаткову угоду №1 від 29.03.2011 року. Відповідно до п.1.1. Договору «В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець (ПП «Автекс Хім») зобов'язується виготовити, поставити та розповсюдити всі виготовлені буклети в місцях масового перебування людей (супермаркети, торгові центри та в інших людних місцях) у кількості 50 000 (п'ятдесят тисяч).

Згідно п. 3.3. Договору «Вартість продукції та робіт, що доручається виконавцю визначається на підставі договірної ціни та становить 367200,00 грн., в тому числі ПДВ -61200,00 грн.»

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, Виконавець має право: «залучати для виконання всіх робіт або їх окремих частин третіх осіб без додаткового узгодження»Тобто, ПП «Автекс Хім»мав право виконати роботи як самостійно, так і залучити інших третіх осіб на власний розсуд без узгодження з ПАТ «Концерн «Фреш Ап»з метою виконання Договору №020311 від 02.03.2011.

Отже, докази, наявні в матеріалах справи спростовують обставини, викладені в Акті перевірки, а не надання позивачем до перевірки копії Договору №020311 від 02.03.2011 не може бути єдиною підставою для позбавлення останнього права на податковий кредит, адже згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Як вже зазначалось, за змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Відповідно до частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб ПАТ «Концерн «Фреш Ап»та ПП «Автекс Хім»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Вказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Судом не встановлено жодної обставини щодо наявності ознак нікчемності господарських угод, укладених ПАТ «Концерн «Фреш Ап»з ПП «Автекс Хім», що позбавляє суд можливості погодитись з доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ПП «Автекс Хім», оскільки викладені доводи відповідача ґрунтуються саме на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне звернути увагу на те, що товар (послуги), отримані Позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не є отриманими внаслідок вчинення злочину, а самі по собі операції з придбання даних товарів (послуг) також не можуть бути визначені судом як порушення встановленого порядку з огляду на відсутність доказів, що це підтверджують.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень Позивача, та не заперечувалось Відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між Позивачем та його Контрагентом, і на момент фактичного виконання даної господарської операції, Контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ПАТ «Концерн «Фреш Ап», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС №0000082201 від 03.05.2012.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн «Фреш Ап»(код ЄДРПОУ 00204429, адреса: 04073, м.Київ, Оболонський район, ВУЛИЦЯ КУРЕНІВСЬКА, будинок 18) судові витрати в сумі 2075 (дві тисячі сімдесят п'ять) грн. 65 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 58).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.