Постанова

від 20.11.2012 по справі 2а-13746/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2012 року 14:15 № 2а-13746/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Констракшн Матіріалз" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №00003782250 від 28.09.2012

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 28 вересня 2012 року № 00003782250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 333 333,00 грн.).

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС щодо нікчемності правочину, укладеного між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у підприємства наміру досягнення фінансово-господарського результату. У той же час, суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття прав та обов'язків та носить безтоварний характер. Висновки викладені в акті перевірки зроблені на припущеннях, належними доказами не підтверджені, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко Констракшн Матіріалз" (ідентифікаційний код 354804500) зареєстровано 04.10.2007 року Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 778761); взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.10.2007 року за № 3315-04 та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100282165 від 07.05.2010 року ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 354845005621).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 13.08.2012 року № 804, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "ТД Укрстройкран" за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт від 27 серпня 2012 року № 324/22-511/35484500 (далі -Акт перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено відємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 333 333,00 грн. за період: липень 2011 року .

На підставі Акту перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500 ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09. 2012 року № 00003782250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість у розмірі 333 333,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500, при проведенні перевірки ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз", ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС використала висновки акту ДПІ у м. Херсоні ДПС від 30.09.2011 року № 309/23-2/34660482 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП ТД "Укрстройкран" (код 34660482) щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Альянс-Строй" (код 32809187) за червень 2011 року, згідно якого ГВПМ ДПІ у м. Херсоні службовими листами № 2891/26-606 від 22.09.2011 року, № 2959/26-606 повідомили, що пояснення керівника ПП "Альянс-Строй", (підприємство, яке придбало два фронтальні навантажувачі у ТОВ "Східтехмонтаж" для контрагента позивача) та головного бухгалтера ПП ТД "Укрстройкран" містять суперечності які не дають можливості встановити у кого саме придбано товар та де саме він зберігався.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.08.2008 року № 100132272, анульоване 22.07.2011 року у зв'язку -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі чого ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС зроблено висновок, що ПП ТД "Укрстройкран" створене з метою прикриття протиправної діяльності та має явні ознаки «транзитного підприємства». Вказано, що ТОВ "Данко Констракшн Матіріалз" повинно було перевіряти повноваження надавача послуг та продавця товарів по укладеним договорам.

Отже, на думку податкового органу, договори поставок товарів є недійсними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, крім того будь-які податкові, видаткові накладні та інші документи виписані на виконання умов такого договору також є недійсними.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту ДПІ у м. Херсоні ДПС від 30.09.2011 року № № 309/23-2/34660482, оскільки інформація, викладена в зазначеному акті була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України. Відповідачем не надано суду жодних документів на підтвердження позиції по справі. В матеріалах справи міститься лише акт перевірки Позивача від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500 та акт перевірки контрагента.

Суд зауважує, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у м. Херсон було складено Акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Як вбачається з Акту про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП ТД "Укрстройкран" щодо підтвердження господарських відносин з ПП "Альянс-Строй" за червень 2011 року № 309/23-2/34660482 від 30.09.2011 року з посиланням на п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, податковим органом вказано, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку із тим, що суб'єкт господарювання має стан платника: "8" -до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Отже, зустрічна звірка не відбулась, в тому числі як того вимагають норми діючого податкового законодавства України, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" від 27 грудня 2010 року № 1232, що свідчить про безпідставність посилання податкового органу при проведенні перевірки позивача на вказаний Акт та зроблених на підставі цього акту висновків.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте як вбачається з Акту перевірки єдиною підставою для таких висновків Відповідач зазначив лише висновки іншого податкового органу з акту перевірки ПП ТД "Укрстройкран "від 30.09.2011 р. № 309/23-2/34660482 який одночасно послугував і підставою для проведення перевірки (податковою інформацією).

Під час розгляду справи податковий орган будь-яких інших підстав для проведення перевірки не вказав.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проаналізувавши зміст Акта перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про нікчемність договору є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статуту ТОВ "Данко констракшн матириалз", товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Предметом діяльності товариства є, зокрема, здавання в оренду власного нерухомого майна, оренда будівельних машин та устаткування, оренда інших машин та устаткування.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між ПП "ТД "Укрсторйкран" та ТОВ "Данко констракшн матириалз" укладено Договір купівлі-продажу фронтальних навантажувачів № 02/06 від 02.06.2011 p., згідно з яким ПП "ТД "Укрсторйкран" зобов'язується передати у власність ТОВ "Данко констракшн матириалз" автомобілі спеціального призначення - Фронтальний навантажувач CASE 821E заводський номер №7F201219, двигун №0402631, рік випуску -2007 рік та Фронтальний навантажувач CASE 921E заводський номер №7F201219, двигун №35201948, рік випуску -2007 рік.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Передача техніки здійснювалась у м. Одеса і оформлена актом приймання-передачі фронтальних навантажувачів від 06.06.2011 року до вищевказаного договору та видатковою накладною № 1 від 06.06.2011 року. На підтвердження перевезення транспортних засобів за вказаним договором, із м. Одеса, до с.м.т. Першотравневе, Овруцького району, Житомирської області, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних від 04.06.2011 року, від 11.06.2011 року.

Загальна вартість придбаної позивачем техніки складає 2 000 000,00 грн., (у т.ч. ПДВ -333 333,33 грн.).

Згадно п.п. 2.2 п. 2 Договору покупець сплачує продавцю до 31 травня 2013 року вказану вартість фронтальних навантажувачів згідно графіку платежів.

На виконання Договору купівлі-продажу ПП "ТД "Укрсторйкран" виписало позивачу податкову накладну від 06.06.2011 р. № 2 на суму 2 000 000,00 грн., (у т.ч. ПДВ -333 333,33 грн.), на підставі якої Позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 333 333,00 грн.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

На виконання п.п. 2.4 п.2 договору № 02/06 від 02.06.2011 p., сторони уклали договір застави від 07.06.2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Данко констракшн матириалз" за договором купівлі-продажу навантажувачів. Також позивач надав суду копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31705589 від 07.06.2011 року вказаних фронтальних навантажувачів.

Оплата за товар була здійснена позивачем частково, що підтверджується банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом -ПП "ТД "Укрсторйкран", не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, ПП "ТД "Укрсторйкран" було зареєстровано в податкових органах як платник ПДВ.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Данко констракшн матириалз" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Суд приймає до уваги й ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період - недійсними.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пункту 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Контрагент Позивача - ПП "ТД "Укрсторйкран" - на час укладення та виконання договору з Позивачем був зареєстрований платником ПДВ.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом - ПП "ТД "Укрсторйкран", яке на момент здійснення господарських операцій було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими ними відповідними первинними документами (податковою накладною), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Разом з тим, позивачем також надано докази того, що укладений договір купівлі-продажу транспортних засобів з ПП "ТД "Укрсторйкран" пов'язаний з господарською діяльністю Позивача.

Придбані автомобілі були передані в оренду, що відповідає господарській діяльності ТОВ "Данко констракшн матіріалз", зокрема, укладено Договір оренди № 1-ОЗ від 01.07.2011 року, Договір оренди № 1-ОЗ від 01.07.2011 року та додаткові угоди до вказаних договорів з ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" підписано акти приймання-передачі обєктів оренди за договорами.

ПАТ "Овруцький ГЗК "Кварцит" отримано дозвіл № 155.12.18 від 29.05.2012 року територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області на експлуатацію вказаних машин.

Також позивачем надано копії банківських виписок, що свідчить про оплату оренди фронтальних навантажувачів згідно вищевказаних договорів (а.с. 83-102).

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договору позивача із ПП "ТД "Укрсторйкран", які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати придбання товару, а також використання його у власній господарській діяльності, наявна податкова накладна, що дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаній операції до податкового кредиту.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Данко констракшн матіріалз" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "ТД "Укрсторйкран", висновки Акта перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відтак, зменшення розміру від'ємного значення рядка 19 декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року та від'ємного значення рядка 24 декларації у розмірі 333 333,00 грн., було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.09. 2012 року № 00003782250, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкового повідомлення-рішення від 11.06.2012 року № 0000052260.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Констракшн Матіріалз" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільскому районі м.Києва (форма "В4") від 28 вересня 2012 року №00003782250 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 333333,00 грн.

Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко Констракшн Матіріалз" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій