Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а-13746/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13746/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Констракшн Матіріалз» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 00003782250 від 28.09.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 00003782250 від 28.09.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що взаємовідносини позивача з контрагентом - ПП «ТД «Укрстройкран», яке на момент здійснення господарських операцій було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими ними відповідними первинними документами (податковою накладною), отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не було надано оцінку всім доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 13.08.2012 року № 804, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Данко Констракшн Матіріалз» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ТД Укрстройкран» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт від 27 серпня 2012 року № 324/22-511/35484500 (далі -Акт перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500).

На підставі Акту перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500 ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09. 2012 року № 00003782250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення рядка 19 декларації та від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість у розмірі 333 333,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки від 27.08.2012 року № 324/22-511/35484500, при проведенні перевірки ТОВ «Данко Констракшн Матіріалз», ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС використала висновки акту ДПІ у м. Херсоні ДПС від 30.09.2011 року № 309/23-2/34660482 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП ТД «Укрстройкран» (код 34660482) щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Альянс-Строй» (код 32809187) за червень 2011 року, згідно якого ГВПМ ДПІ у м. Херсоні службовими листами № 2891/26-606 від 22.09.2011 року, № 2959/26-606 повідомили, що пояснення керівника ПП «Альянс-Строй», (підприємство, яке придбало два фронтальні навантажувачі у ТОВ «Східтехмонтаж» для контрагента позивача) та головного бухгалтера ПП ТД «Укрстройкран» містять суперечності які не дають можливості встановити у кого саме придбано товар та де саме він зберігався.

На підставі чого ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС зроблено висновок, що ПП ТД «Укрстройкран» створене з метою прикриття протиправної діяльності та має явні ознаки «транзитного підприємства». Отже, на думку податкового органу, договори поставок товарів є недійсними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, крім того будь-які податкові, видаткові накладні та інші документи виписані на виконання умов такого договору також є недійсними.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність договору є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Данко констракшн матіріалз», товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Предметом діяльності товариства є, зокрема, здавання в оренду власного нерухомого майна, оренда будівельних машин та устаткування, оренда інших машин та устаткування.

Між ПП «ТД «Укрсторйкран» та ТОВ «Данко констракшн матіріалз» укладено Договір купівлі-продажу фронтальних навантажувачів № 02/06 від 02.06.2011 p., згідно з яким ПП «ТД «Укрсторйкран» зобов'язується передати у власність ТОВ «Данко констракшн матіріалз» автомобілі спеціального призначення - Фронтальний навантажувач CASE 821E заводський номер №7F201219, двигун №0402631, рік випуску -2007 рік та Фронтальний навантажувач CASE 921E заводський номер №7F201219, двигун №35201948, рік випуску -2007 рік.

Передача техніки здійснювалась у м. Одеса і оформлена актом приймання-передачі фронтальних навантажувачів від 06.06.2011 року до вищевказаного договору та видатковою накладною № 1 від 06.06.2011 року. На підтвердження перевезення транспортних засобів за вказаним договором, із м. Одеса, до с.м.т. Першотравневе, Овруцького району, Житомирської області, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних від 04.06.2011 року, від 11.06.2011 року. Загальна вартість придбаної позивачем техніки складає 2 000 000,00 грн., (у т.ч. ПДВ -333 333,33 грн.).

Згідно п.п. 2.2 п. 2 Договору покупець сплачує продавцю до 31 травня 2013 року вказану вартість фронтальних навантажувачів згідно графіку платежів. На виконання Договору купівлі-продажу ПП «ТД «Укрстройкран» виписало позивачу податкову накладну від 06.06.2011 р. № 2 на суму 2 000 000,00 грн., (у т.ч. ПДВ -333 333,33 грн.), на підставі якої Позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 333 333,00 грн.

На виконання п.п. 2.4 п.2 договору № 02/06 від 02.06.2011 p., сторони уклали договір застави від 07.06.2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язання ТОВ «Данко констракшн матіріалз» за договором купівлі-продажу навантажувачів. Також позивач надав суду копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 31705589 від 07.06.2011 року вказаних фронтальних навантажувачів. Оплата за товар була здійснена позивачем частково, що підтверджується банківськими виписками копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який відповідно до абз. 5 п. 1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України застосовується до спірних правовідносин, які виникли до 01.01.2011р.) та пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (після 01 квітня 2011 року), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, ПП «ТД «Укрстройкран» було зареєстровано в податкових органах як платник ПДВ.

З врахуванням викладеного, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, останній мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом -ПП «ТД «Укрстройкран», не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом.

Крім того, позивачем також надано докази того, що укладений договір купівлі-продажу транспортних засобів з ПП «ТД «Укрстройкран» пов'язаний з господарською діяльністю позивача. Придбані автомобілі були передані в оренду, що відповідає господарській діяльності позивача, зокрема, укладено Договір оренди № 1-ОЗ від 01.07.2011 року, Договір оренди № 1-ОЗ від 01.07.2011 року та додаткові угоди до вказаних договорів з ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" підписано акти приймання-передачі об'єктів оренди за договорами. ПАТ "Овруцький ГЗК "Кварцит" отримано дозвіл № 155.12.18 від 29.05.2012 року територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області на експлуатацію вказаних машин. Також позивачем надано копії банківських виписок, що свідчить про оплату оренди фронтальних навантажувачів згідно вищевказаних договорів.

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договору позивача із ПП "ТД "Укрстройкран", які відповідають вимогам щодо первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати придбання товару, а також використання його у власній господарській діяльності, наявна податкова накладна, що дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаній операції до податкового кредиту.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зменшення розміру від'ємного значення рядка 19 декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року та від'ємного значення рядка 24 декларації у розмірі 333 333,00 грн., було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.09. 2012 року № 00003782250, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 4 березня 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.