Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-15547/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2012 року 12:32 № 2а-15547/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. при секретарі Паньків В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

від 02.11.2012 №0000621730 та №0000611730

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Павліченко К.В., Вороніна В.В.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, звернувся до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 02.11.2012 №0000621730 та №0000611730.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Подільському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказів №937 від 06.09.2012 року, №1162 від 28.09.2012 р. та направлень на перевірку №1141, 1142, 1143, 1144 від 17.09.2012 року, виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено Акт від 12.10.2012р. № 37/17-205/НОМЕР_1 (надалі -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що Позивачем порушено вимоги п.138.2 ст.138, п.167.1 ст.167, п.177.4 ст.177, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI та п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ: підприємцем безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Подільському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 р. №0000621730 та №0000611730, якими збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 87374,13 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_1 з 01.07.2009р. по 30.09.2009р. та з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. перебував на спрощені системі оподаткування та був платником єдиного податку та податку на додану вартість.

З 01.10.2009р.по 31.03.2010р. та з 01.07.2010р. по 30.04.2011року перебував на загальній системі оподаткування, підприємницькою діяльністю не займався, доходів не отримував.

Проте, з 01.05.2011р по 31.12.2011р. перебував на загальній системі оподаткування, був платником податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. Розрахунки здійснювалися у безготівковій формі.

Валовий дохід приватного підприємця на загальній системі оподаткування формувався за рахунок коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок.

Згідно з п 177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 755-VI. об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Під час перевірки було встановлено, що за червень 2011 року містяться розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу та завищення валових витрат на суму 513100,00 грн. шляхом віднесення до валових витрат суму коштів на оплату транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Альтман-Груп»у розмірі 615720,00 грн., у т.ч. ПДВ - 102620,00 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 513100 грн., чим порушено ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 755-УІ.

Судом встановлено, що ТОВ «Альтман-Груп»(виконавець), що діє з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_5 (Експедитор), було укладено договори на організацію перевозок вантажів та інформаційно-експедиційних послуг №0104/11 від 01.04.2011р та №0505/11 від 05.05.2011р.

У відповідності до вищезазначених договорів Виконавець зобов'язується прийняти на себе виконання перевезення вантажів, а Експедитор приймає на себе обов'язки оплатити перевезення вантажів. Перевезення виконуються згідно «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджений наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997. №363. Згідно обов'язків сторін, Виконавець зобов'язаний: прийняти вантаж для перевезення, доставити вантаж до пункту призначення. Експедитор зобов'язаний: підготовити вантаж для транспортування і виконати його завантаження, в термін визначений замовленням, пред'явити вантаж представнику Виконавця та надати йому товарно-транспортні документи, виконати відвантаження та приймання вантажу, доставленого в пункт призначення. За послуги, надані Виконавцем, Експедитор виконує оплату протягом 10 банківських днів після надання оригіналів транспортних документів. Оплата здійснюється через розрахунковий рахунок.

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.

В статті 933 ЦК України, зазначено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

Відповідач зазначає, що під час перевірки були проведені зустрічні звірки з контрагентами ОСОБА_1

Західною МДПІ м. Харкова у відповідь на запит надано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альтман Груп»(код ЄДРПОУ 37241926) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків. їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року від 13.04.2012 №66/15-314/37241926.

Відповідно до інформації, наведеної у вказаному акті, провести зустрічну звірку ТОВ «Альтман Груп»неможливо у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що свідчить довідка ВГІМ Західної МДПІ м. Харкова про невстановлення місцезнаходження платника за податковою адресою №115/26-12 від 26.03.2011 року.

Підпунктом 2.12 вищезазначеного акту встановлено, що відповідно до декларації з податку на прибуток основні фонди ТОВ «Альтман Груп»відсутні, реєстр 1ДФ до ДПІ не надавався, стан підприємства - «9»(запит на встановлення місцезнаходження(місце проживання)), що свідчить про відсутність у ТОВ «Альтман Груп»основних засобів та кваліфікованих працівників.

В пункті 3 акту Західної МДПІ м. Харкова встановлено що ТОВ «Альтман Груп»було зареєстроване у ДПІ Печерського району м. Києва 16.08.2010р. Встановлено, що у період червень 2011 директором та головним бухгалтером був гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Основний вид діяльності підприємства: оптова торгівля будівельними матеріалам, юридична адреса: АДРЕСА_1, стан підприємства - «9»(запит на встановлення місцезнаходження (місце проживання).

З початку 2012р. ТОВ «Альтман Груп»знаходиться на податковому обліку ДПІ У Жовтневому районі м. Харкова, з 20.03.2012р Західна МДПІ м. Харкова, юридична адреса: м. Харків, вул. Селянська, 84, Директором є гр. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою АДРЕСА_3.

Співробітниками підрозділу ВПМ Західної МДПІ м. Харкова було здійснено виїзд за адресою реєстрації: м. Харків, вул. Селянська, 84. Встановлено, що за адресою розташований Харківський професійний машино-будівельний ліцей. Згідно отриманого листа від вказаного ліцею встановлено, що ТОВ «Альтман Груп»за даною адресою не знаходиться, договори оренди між ліцеєм та ТОВ «Альтман Груп»не укладались та директора вказаного підприємства у приміщенні ліцею ніхто не бачив.

Таким чином наведені у акті від 13.04.2012 №66/15-314/37241926 обставини та висновок, наданий ВПМ Західної МДПІ м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а також відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій свідчать,що за червень 2011 року господарська діяльність ТОВ «Альтман Груп»з поставки та придбання по ланцюгах не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання юридичних наслідків.

Під час перевірки встановлено, що у червні 2011 року згідно декларації з ПДВ, виписок банку, реєстру податкових накладних - змовником транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 було ТОВ «Напої Плюс»ЄДРПОУ 36843876).

Між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та ТОВ «Напої Плюс»(Замовник) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №0505/11 від 05.05.2011р.

У відповідності до умов договору, Замовник поручає, а Перевізник приймає на себе обов'язки доставити доручені йому вантажі, що належать Замовнику автомобільним транспортом в межах України. В Обов'язки перевізника входить: подавати в пункт призначення транспортні засоби в робочому стані, забезпечити вчасну доставку вантажів в місця пунктів призначення, забезпечити цілісність вантажу з моменту загрузки до моменту відвантаження. Замовник зобов'язується: надати перевізнику повну інформацію по пунктах, зазначених в заявці,забезпечити повне та своєчасне заповнення товарно-транспортних документів, виконати своїми силами погрузо-розгрузочні роботи автотранспорту не допустивши простою. Товар поставляється в асортименті та в кількості, узгодженими сторонами договору в специфікації. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується в замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку. Оплата за виконані товарно-транспортні роботи здійснюються після надання оригіналів документів (рахунків-фактур, актів виконаних робіт, а також копій цих документів), які свідчать про перевезення вантажів на протязі 5 банківських днів з моменту надання перевізником таких документів, протягом. Форма розрахунку - безготівкова. Перевізник зобов'язується здійснити поставки партії товару згідно «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Відповідно до наданих документів, даних податкових накладних за червень 2011 року ФОП ОСОБА_5 було сформовано податкові зобов'язання у розмірі 112750,00грн. за рахунок операцій, здійснених з «Напої Плюс»на загальну суму 676500,00.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд погоджується з доводами Відповідача проте, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 у червні 2011 року здійснюється поза межами правового поля, фінансово господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Альтман Груп»є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Отже, діяльності ФОП ОСОБА_1 за вказаний період є, виключно, формуванням податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано (придбано) та послуги, які були ним надані, суд приходить до висновків, що послуги по вказаних правочинах не могли бути і не були виконані, в порушення ст. 901, 902 та 929 ЦК України та мають ознаки нікчемності.

Отже, враховуючи те, що підстава для формування податкових зобов'язань і податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Напої Плюс»та ТОВ «Альтман Еруп»є незаконною, правочини, вчинені між вказаними суб'єктами господарювання є недійсними, сума віднесена до податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Альтман Еруп»за червень 2011 року має бути зменшена на 102620,00 грн., відповідно сума податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 сформована за рахунок ТОВ «Напої Плюс»має бути зменшена на 102620,00грн.

Відповідно до виписок банку за червень 2011 року, сума оплати за послуги у розмірі 513100,00 грн. була включена до складу витрат ОСОБА_1 за транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Альтман Еруп», та враховуючи те, що відносини ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Альтман Еруп»у червні 2011року не створюють юридичних наслідків, сума витрат у розмірі 513100,00 грн. (витрати на оплату транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Альтман-Еруп»у розмірі 615720,00грн, у т.ч. ПДВ - 102620,00грн) підлягає виключенню з витрат.

У відповідності до п. 177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно виписок банку за червень 2011 року, сума оплати за послуги у розмірі 513100,00 грн. була включена до складу доходу ОСОБА_1 від ТОВ «Напої Плюс»за транспортно-експедиційні послуги, і згідно з висновком про непідтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Альтман Еруп»з контрагентами, наданим Західною МДПІ м. Харкова, ця сума підлягає включенню до валового та чистого оподатковуваного доходу та оподаткуванню згідно зі статтею 167 ПК України

Крім того, ФОП ОСОБА_1 не є кінцевим споживачем послуги, наданої ТОВ «Альтман Груп», а здійснює експедиторську діяльність шляхом надання транспортно-експедиційних послуг контрагентам-замовникам, то нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Альтман Груп»веде до нікчемності правочинів, що надавались контрагентам-замовникам ФОП ОСОБА_1 за рахунок договірних відносин з ТОВ «Альтман Груп».

Відповідно до п. 167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що Позивачу було правомірно донараховано податку з доходів фізичних осіб за червень 2011 року на загальну суму 87038,80 грн. в тому числі за ставкою 15% на суму1411,50 грн., за ставкою 17% - на суму 85627,30 грн.

Оскільки, протягом періоду, що перевірявся, Позивач не використовував працю найманих працівників, що не заперечувалося представником СПД ОСОБА_1

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано суду переконливих доказів того, що договори укладені з контрагентами саме з метою настання реальних обставин, зокрема, виконання умов договору.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук