Рішення

від 14.11.2006 по справі 17/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" листопада 2006 р.Справа №  17/320

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали  справи № 17/320

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, від імені якого діє Центр електрозв'язку № 6 м. Новоукраїнка Кіровоградської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Новоукраїнка Кіровоградської області

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський завод продтоварів", м. Новоукраїнка Кіровоградської області

про стягнення 523 грн. 88 коп.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Кравченко І.П. , довіреність № 23  від 10.01.06 р., представник;

від відповідача - участі не брали.

Подано позов про стягнення  з відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський завод продтоварів"  532 грн. 88 коп. заборгованості за надані послуги електрозв'язку, що виникла із договору №187 від 19.09.2001 р.

В судовому засіданні 14.11.06 р. позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив. Ухвала господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/320 від 29.09.2006 р.,  була повернута органом поштового зв'язку з відміткою на конверті про те, що закінчився термін зберігання поштової кореспонденції. Проте, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Ухвалу про порушення провадження по справі № 17/320 від 29.09.2006р. господарським судом надіслано на наступну адресу відповідача: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Воровського, 62.

Згідно довідки головного управління статистики у Кіровоградській області           № 15-5302 від 10.10.06 р., надісланої останнім на вимогу суду, відкрите акціонерне товариство "Новоукраїнський завод продтоварів", зареєстровано за адресою: 27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Воровського, 62. Отже,  про зміну свого місцезнаходження відповідач державного реєстратора не повідомляв.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження  юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”  і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду від 29.09.06 р.  за місцем реєстрації відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

На підставі договору про надання послуг електрозв'язку № 187 від 19.09.2001 року, укладеного між  відкритим акціонерним товариством  "Укртелеком", від імені якого діє Центр електрозв'язку № 6 м. Новоукраїнка Кіровоградської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та відкритим акціонерним товариством "Новоукраїнський завод продтоварів" (далі - договір № 187 від 19.09.2001 р.),  позивачем протягом 2001- 2004 років надавались відповідачу послуги електрозв'язку.

Відповідно до пункту 4.5. договору № 187 від 19.09.2001р., розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим; за отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних  послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання  телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за надані послуги електрозв'язку розрахувався частково, внаслідок чого за період з серпня 2003 р. по липень 2004 р.  виник борг в сумі 377,25 грн.

У відповідності  до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У даному випадку, оскільки права і обов'язки між сторонами стосовно виконання господарських договорів продовжують існувати до цього часу, то до цих правовідносин між позивачем і відповідачем необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.

З цих же підстав господарський суд з огляду на пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вважає за можливе застосувати також  норми зазначеного кодексу.

Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги в сумі 377,25 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача також пеню за несвоєчасне виконання зобов"язання в сумі 16 грн. 97 коп.

Пунктом 5.8. договору № 187 від 19.09.2001 р. встановлено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад встановлений термін ( з 21 числа місяця, що настає після  розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотку від затриманих платежів за кожну добу затримки.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських  відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених кодексом, іншими законами та договором.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За вказаних обставин,  позовні вимоги про стягнення пені за період з 21.03.2006р. по 20.09.2006р. в сумі 16 грн. 97 коп. за прострочення виконання зобов'язання  також підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача 129 грн. 66 коп. інфляційних збитків за період з вересня 2003 року по серпень 2006 року включно, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                      ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський завод продтоварів" (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Воровського, 62,  ідентифікаційний код 00378879, р/р №260031751 в ОД АППБ "Аваль", МФО 323538) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє  Центр електрозв'язку № 6 м. Новоукраїнка Кіровоградської філії відкритого акціонерного товариства  "Укртелеком" (Кіровоградська область, м.Новоукраїнка, вул. Леніна, 53/14, р/р № 260084669 в АППБ "Аваль" м. Кіровоград, МФО 323538, ідентифікаційний код 22211233)  – 377 грн. 25 коп. заборгованості за надані послуги зв'язку, 129 грн. 66 коп.  інфляційних збитків, 16 грн. 97 коп. пені., 102 грн. державного мита та  118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя   С.В. Таран