Постанова

від 06.12.2012 по справі 2а-13009/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2012 р. 15:15 Справа №2а-13009/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котарева Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримеколайф"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення Нижньогірського відділення Джанкойської ОДПІ від 07.11.12р. № 0000221600

за участю представників:

позивача - Андруцького Олексія Миколайовича, довіреність № б/н від 0.07.2012 року,

відповідача - Грязнової Галини Михайлівни, довіреність № 27/9/4/10 від 01.03.2012 року

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримеколайф»(далі - позивач, ТОВ «Кримеколайф») звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС (далі - відповідач, Джанкойська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення Нижньогірського відділення Джанкойської ОДПІ від 07.11.2012 року № 0000221600, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 172 705,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час винесення вищевказаного повідомлення-рішення, Відповідачем були порушені норм Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з подальшими змінами та доповненнями).

Увалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.11.2012 року було відкрите провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.12.2012 року представником позивача були уточнені позовні вимоги в частині визнання оскаржуваного повідомлення-рішення протиправним, в іншій частині позовні вимоги залишилися без змін. (а.с.83).

Представник Позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, з підстав, вказаних в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях ( а.с.68-69).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 19/1.1 ст. 19/1 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримеколайф» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.03.2006 року, № реєстраційного запису 1 882 102 0000 007802,ідентифікаційний номер 34212393, що підтверджується копією виписки серії АА № 340098 (а.с.14-15). Повноваження керівника Позивача підтверджуються копією Наказу №1 «Про прийняття на роботу» від 01.02.2011 року (а.с. 16).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

18.10.2012 року головним державним ревізором-інспектором сектору оподаткування юридичних осіб Нижньогірського відділення Джанкойської ОДПІ АРК ДПС, інспектором податкової служби І рангу Іванцовим Артемом Васильовичем було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримеколайф» код ЄДРПОУ 34212393 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 202966, 00 грн.

Перевірка провадилася на підставі Наказу Джанкойської ОДПІ АРК ДПС № 1074 від 15.10.2012 року, копія якого була вручена під розписку головному бухгалтерові ТОВ «Кримеколайф» Кирильчук Н.В.

За результатами проведеної перевірки 24.12.2012 року був складений Акт № 331/15-02/34212393. У розділі четвертому «Висновки» даного Акту було вказано наступне: «Перевіркою встановлено порушення ст. 198.2. та ст. 201.10 Податкового Кодексу України. у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту на 172 705, 00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 172 705, 00 грн. у декларації з податку на додану вартість з серпень 2012 року» (а.с. 12).

На підставі вищевказаних порушень 07.11.2012 року Нижньогірським відділенням Джанкойської ОДПІ АРК ДПС було винесено податкове повідомлення - рішення «Форми Б-4» № 0000221600, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 172 705,00 грн. (а.с. 13 та а.с.57).

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням Позивач звернувся до суду .

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Пунктом 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Судом встановлено, що 07.04.2012 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілуліссат» був укладений договір підряду на виконання робіт № 07/04/11 (а.с. 17-19). Відповідно до розділу першого договору Замовник (ТОВ «Кримеколайф») доручає, а Підрядник (ТОВ «Ілуліссат») приймає на себе зобов'язання виконати роботи згідно Специфікації №1 (Додаток №1) (а.с.20), надалі «Роботи», а Замовник зобов'язується прийняти «Роботи» та оплатити вартість виконаних робіт.

Згдіно пункту 6.1. зазначеного договору здача-приймання робіт здійснюється у формі підписання сторонами договору акту прийому- передачі виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2012 року між сторонами договору підряду на виконання робіт № 07/04/11 від 07.04.2012 року був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, яким сторони підтвердили виконання робіт (а.с.35).

Відповідно до статті 187.1. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з подальшими змінами та доповненнями) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже першою, подією, яка стала передумовою виникнення зобов'язання у ТОВ «Ілуліссат» зі сплати ПДВ є саме підписання відповідного акту від 31.05.2012 року.

Окрім цього ТОВ «Кримеколайф» на виконання зобов'язань за договором від 07.04.2011 року №07/04/11 були перераховані грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Ілуліссат» відповідно до платіжних доручень: №449 від 11.07.2012 року на загальну суму 111908,00 грн., в тому числі ПДВ 18650,83 грн.; № 455 від 17.07.2012 року на загальну суму 96800,00 грн. в тому числі ПДВ 16133,33грн., №463 від 20.07.2012 року на загальну суму 1400,00 грн, у т.ч. ПДВ 233,33 грн.; № 538 від 30.08.2012 року на загальну суму 48550, 00 грн., у т.ч. ПДВ 8091,67 грн.; №567 від 11.09.2012 року на загальну суму 38830,00 у т.ч. ПДВ 6471,67 грн. Такі обставини не заперечуються відповідачем та підтверджується даними Акту (а.с.11).

Отже виходячи з норми ст. 187.1. Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з подальшими змінами та доповненнями) момент виникнення податкового зобов'язання зі сплати ПДВ у будь-якому випадку настав у 2012 році, оскільки як подія сплати за договором, так і подія приймання виконаних робіт відбулися у 2012 році, а саме: 31.05.2012.

Як вбачається з положень ст. 201 Податкового кодексу України (абз. 8 п.201.10) не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем послуг, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наданих до матеріалів справи документів слідує, що контрагентом Позивача була виписана податкова накладна від 31.05.2012 року № 10, що підтверджується копіями відповідної податкової накладної, наданих як з боку Позивача (а.с. 37-38), так і з боку Відповідача (а.с.74). Дана податкова накладна була отримана Позивачем 18.06.2012 року та передана до органу ДПС, що підтверджується відповідною квитанцією №1 (а.с.39)

Отримані податкові накладні були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних, що був поданий в електронному виді до органу ДПС (а.с.76-79,50-51), отримання таких відомостей Відповідачем підтверджується квитанцією № 1 від 19.09.2012 року (а.с.74-75).

Відповідач вказує на те, що контрагентом Позивача (ТОВ «Ілуліссат») в Єдиному державному реєстрі податкових накладних не зареєстрована податкова накладна за №10 від 31.05.2012 року з датою виникнення податкових зобов'язань 31.05.2012, натомість зареєстрованою є податкова накладна № 10 , з датою виникнення податкових зобов'язань 31.05.2011, на підтвердження своїх доводів Відповідач надав суду письмові докази (а.с.78, 79, 80,81).

Проте суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що податкова накладна № 10 не могла бути виписана 31.08.2011 року, оскільки станом на цю дату не виникло жодної із подій, які є передумовою для виникнення зобов'язання з нарахування та сплати ПДВ. Крім того іншими документами податкового обліку (податковими деклараціями, розшифровками у розрізі контрагентів тощо), надані як з боку Позивача (копії засвічені печатками самого Позивача й печатками його контрагента), так із боку Відповідача, підтверджується факт неможливості настання податкового зобов'язання з нарахування та сплати ПДВ у 2011 році.

У зв'язку з цим суд дійшов до висновку, що під час реєстрації податкової накладної №10 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних з боку ТОВ «Ілуліссат» була допущена помилка (описка) у зазначенні дати виписки податкової накладної, а саме 31.05.2011року замість 31.05.2012 року.

В Акті перевірки від Відповідач пояснює порушення Позивачем норм податкового законодавства тим, що Позивач неправомірно збільшив податковий кредиту у зв'язку з тим, що факт отримання товару (послуги) не оформлений належним чином, тобто зареєстрованою податковою накладною. Разом з тим Відповідач взагалі виключає можливість допущення помилки (описки), неправомірно ототожнюючи цей факт з фактом відсутності реєстрації податкової накладної.

З огляду на таке суд зазначає, що положенням п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачається саме право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, а не його обов'язок.

Крім того з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення по справі «Булвес» АД проти Болгарії за заявою № 3991/03 від 22.01.2009 року слід зазначити, що контрагент покупець не має достатньої компетенції щодо контролю та забезпечення виконання та контролю обов'язку щодо подання звітності з ПДВ.

Однак у вищевказаному рішенні Європейського суду також висловлюється думка про необхідність дотримання принципу «справедливої рівноваги», тобто необхідності дотримання з боку держави розумного співвідношення між засобами, що використовуються та цілями, які повинні бути досягненні.

На підтвердження своїх доводів щодо допущення помилки та неможливості виготовлення податкової накладної 31.05.2011 року Позивач надав докази того, що станом на цю дату він взагалі не був платником податку на додану вартість й не міг відображати у податковій звітності операції, пов'язані з нарахуванням та сплатою ПДВ. Це підтверджується наявними у матеріалах справи Рішенням про анулювання реєстрації платника ПДВ № 210/15-2 від 26.10.2011року (а.с.102-103) та отриманими свідоцтвами про реєстрацію платника податків № 200016077, отриманого 22.12.2011 року та № 200023979, отриманого 02.02.2012 року (а.с. 104).

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства єдиною підставою для зменшення податкового кредиту платника податків, пов'язаною з реєстрацією податкових накладних, є лише відсутність зареєстрованої податкової накладної, а не зареєстрованої за допущенням помилки.

Враховуючи те, що законодавцем передбачене лише право проведення звірки податкової накладної, посилаючись на принцип справедливої рівноваги, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь Позивача з Державного бюджету України 1727,05 грн. судових витрат, сплата яких підтверджена відповідним платіжним дорученням № 640 від 12.11.2012 року ( а.с.2) .

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 06.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Нижньогірського відділення Джанкойської ОДПІ від 07.11.2012 року № 0000221600, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 172 705,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримеколайф» (АР Крим, Нижньогірський район, с. Листвинне, вул. Верхня, б.57, код ЄДРПОУ 34212393) за рахунок коштів на утримання Джанкойської ОДПІ АР Крим ДПС 1727,05 грн. судового збору.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.