Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-1670/7296/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7296/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Єрченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екзотика - Сервіс" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2012 року позивач Лубенська ОДПІ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "Екзотика - Сервіс" (відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Екзотика - Сервіс", що знаходяться в банках "БАНК ПЕТРКОММЕРЦ" та ПАТ "МЕГАБАНК".

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за ТОВ "Екзотика - Сервіс" рахується податковий борг у загальному розмірі 5847,05 грн., що виник у зв'язку із несплатою відповідачем сум податкового зобов'язання, самостійно визначених останнім у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17 червня 2011 року, та нарахованих штрафних санкцій та несплати нарахованої пені. Вказує, що позивачем винесено податкову вимогу № 33 від 20 червня 2011 року, яка направлена на адресу ТОВ "Екзотика - Сервіс". У зв'язку з відсутністю зареєстрованого за відповідачем рухомого та нерухомого майна для внесення в податкову заставу, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання в якому просив відкласти розгляд справи, в зв'язку з тим, що у підприємства на даний час відсутній керівник та бухгалтер.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки інститутом представництва не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками на основі договору.

Оскільки позивачем у справі є юридична особа, таким чином представляти її інтереси в суді може як законний представник, так і інша особа на підставі договору.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Екзотика - Сервіс", ідентифікаційний код 33470674, зареєстроване як юридична особа Пирятинською районною державною адміністрацією Полтавської області 30 червня 2005 року та перебуває на обліку як платник податків в Пирятинському відділені Лубенської ОДПІ, як платник окремих податків з 17 жовтня 2007 року (а.с. 29).

За даними Лубенської ОДПІ станом на дату подання позову за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 5847,05 грн., який виник у зв'язку із наступним.

Відповідачем подано до Лубенської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, згідно якої відповідачем самостійно визначено розмір орендної плати, проте своєчасно платіж в розмірі 3255,18 грн. відповідачем не здійснено.

Так, 06 грудня 2011 року Лубенською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку по питанню порушення правил сплати (перерахування) орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ «Екзотика -Сервіс», відповідно до поданої податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011р. № 9235 від 17 червня 2011 року по Великокручанській сільській раді, за результатами якої складено акт від 06 грудня 2011 року № 3312/15-33470674.

У акті перевірки від 06 грудня 2011 року № 3312/15-33470674 зафіксовано порушення платником податків вимог пункту 287.3, статті 287 Податкового кодексу, а саме, порушено граничні строки сплати узгодженого податкового зобов'язання.

20 червня 2011 року Лубенською ОДПІ винесено податкову вимогу № 33 на суму 3205,05 грн., яка 28 червня 2011 року вручена відповідачу.

На підставі ст. 126 Податкового кодексу відповідачу нараховані штрафні санкції та винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001871502 від 20 грудня 2011 року на суму 247,42 грн.,

- № 0001881502 від 20 грудня 2011 року на суму 134,51 грн.,

- № 0001861502 від 20 грудня 2011 року на суму 397,62 грн.,

- № 0001811502 від 16 грудня 2011 року на суму 167,95 грн.,

- № 0001821502 від 16 грудня 2011 року на суму 208,08 грн.,

- № 0001831502 від 16 грудня 2011 року на суму 256,21 грн.,

- № 0001841502 від 16 грудня 2011 року на суму 388,83 грн.,

- № 0001851502 від 16 грудня 2011 року на суму 645,04 грн.

Із пояснень представника у судовому засіданні встановлено, що зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем не оскаржувалися.

Ухвалою суду від 29 листопада 2012 року відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення та докази в обґрунтування заперечень. Відповідачем не надано до суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень або податкової вимоги.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 5847,05 грн., що підтверджується обліковою карткою платника (а.с. 35-40).

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи представником позивача не зазначено будь-яких обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, натомість зазначено, що такі обставини відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відтак, положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Лубенської ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екзотика - Сервіс" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова