Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-2186/11/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/62957/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2011р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011р.

у справі №2а-2186/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове-будівельне управління-49» (надалі -ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49»)

до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (надалі -Красноперекопська ОДПІ АР Крим)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим № 0000302304/0 від 15.11.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011р., позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим № 0000302304/0 від 15.11.2010р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судами норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в результаті здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Нива-Строй»за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р., про що складено акт від 28.10.2010р. №1403/23-04/32188239/118.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення п.п.7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті віднесення до складу податкового кредиту податкової накладної оформленої з порушенням п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000302304/0 від 15.11.2010р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49»отримувало товарно-матеріальні цінності у контрагента ПП «Нива-Строй», а саме, продукцію у вигляді мазуту, бітуму, пічного палива. На підтвердження обставин використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у контрагента ПП «Нива-Строй»(мазут, бітум дорожній та розігрів, пічне паливо), позивачем надані договори підряду, довідки про вартість виконаних робіт за відповідними договорами, акти прийняття виконаних підрядних робіт.

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які підтверджують відносини позивача з ПП «Нива-Строй»у період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. містять визначені законом реквізити, тобто оформлені відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідають основним принципам організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, що були врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактової) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 с. б та статтею 8-1 цього закону , протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в даній ситуації);

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних актів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону , чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно п.п.7.4.5. п. 7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, відповідно до приписів п.10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» , платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), отже враховуючи те що ТОВ «Шляхове-будівельне управління-49»сплачено контрагенту ПП «Нива-Строй»податок на додану вартість в ціні отриманих ТМЦ, позивач отримав право на відшкодування податку на додану вартість шляхом формування податкового кредиту.

При цьому, твердження відповідача стосовно нікчемності угоди, укладеної позивачем із вказаним контрагентом є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів того, що зазначене господарське зобов'язання визнане нікчемним у передбаченому законом порядку.

Таким чином, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість або віднесення до податкового кредиту частини вартості товарів (послуг) - податку у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, здійснив оплату товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість для здійснення власної господарської діяльності та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов