Ухвала

від 20.11.2012 по справі 2а-27112/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/46210/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011р.

у справі №2а-27112/10/0570

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька від 23.11.2010р. №0028221700/0 та №0028231700/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011р., позов було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька від 23.11.2010р. №0028221700/0 та №0028231700/0; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірка щодо опрацювання встановлених ризикових операцій з питань правових відносин з ТОВ «Виват-Пром»за період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р., про що складений акт №4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010р.

Висновками перевірки вказано на нікчемність укладеного між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Виват-Пром»договорів поставки товару. Таким чином, за висновком перевірки позивачем порушено вимоги 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2, п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині завищення валових витрат на суму 32423,00грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення податкового кредиту на суму 6484,60грн.

На підставі зазначених висновків прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0028221700/0 та №0028231700/0 від 23.11.2010р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Виват-Пром»у листопаді - грудні 2009р. на адресу позивача відповідно до договорів №2-2411/2009 від 24.11.2009р., №1-2412/2009 від 24.12.2009р. відвантажено товарно-матеріальні цінності, про що були складені видаткові та податкові накладні: від 25.11.2009р. №1103, від 24.12.2009р. №1059 на загальну суму 38907,60грн., у т.ч. ПДВ 6484,60грн. На підставі отриманих від ТОВ «Виват-Пром»податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 6484,60грн.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено і це відображено в акті перевірки, що в періоді, який перевіряється, в податковому обліку позивача відображено реалізацію придбаних у ТОВ «Виват-Пром»товарів.

Так, позивач виконував послуги з ремонту електродвигунів з використанням даних товарно-матеріальних цінностей на користь наступних підприємств: ТОВ «Донбасвуглеперероботка», ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»Донецька регіональна філія, ТОВ «Експометал», СТОВ «Птахофабрика «Пролетарська», ТОВ «Донецькшахтометрострой», КП «Тепломережа»та АТЗТ «Втормет». Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів поставки між контрагентом позивача ТОВ «Виват-Пром»та його безпосередніми постачальниками, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що такі обставини не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виват-Пром».

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов