Рішення

від 03.12.2012 по справі 5027/665/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2012 р. Справа № 5027/665/2012

За позовом прокурора Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці

до відповідача Військової частини А 0264

про стягнення заподіяних державі збитків - 6000,00 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Кошман А.В.

Представники:

від позивача -Мельничук С.В. -представник (доручення № 2316 від 30.11.2012 року)

від відповідача -Пшеничний В.В. -представник (довіреність № 1010 від 07.06.2012 року)

від прокуратури -Рапіта О.В.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці звернувся з позовом до Військової частини А 0264 про стягнення заподіяних державі збитків у сумі 6000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що на обліку у позивача перебуває військове містечко № 36, розташоване у селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, що включає в себе земельну ділянку площею 19,5 га, 36 будівель, споруд, інженерні мережі, у тому числі 2 водонапірні башти та елементи благоустрою, яке відповідно до директиви командувача військами Західного оперативного командування Д-39 від 29.10.2003 року та згідно акту прийому-передачі від 30.07.2007 року передано позивачем відповідачу на збереження та під охорону з метою якісного утримання. Далі прокурор стверджує, що проведеною ним перевіркою встановлено, що внаслідок неналежної організації відповідачем охорони військового містечка № 36, невідомими цивільними особами здійснено крадіжку водонапірної башти шляхом її демонтажу. Прокурор вказує, що згідно наданої позивачем довідки вартість викраденої водонапірної башти становить 6000,00 грн. Таким чином, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача збитки, спричинені неналежним зберіганням водонапірної башти військового містечка № 36, у сумі 6000,00 грн.

22 жовтня 2012 року відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, а також просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

06 листопада 2012 року прокурор звернувся до суду із письмовою заявою, в якій просить суд змінити його назву «військовий прокурор Чернівецького гарнізону»на «прокурор Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України», оскільки в системі органів прокуратури України ліквідовано військові прокуратури, натомість, у структурі органів прокуратури України утворені спеціалізовані прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, зокрема, прокуратуру Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, до складу якої входить Чернівецька прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в підтвердження чого надав суду наказ Генеральної прокуратури України № 100 Ш від 11 червня 2012 року.

Суд задовольняє подану заяву та змінює назву «військовий прокурор Чернівецького гарнізону»на «прокурор Чернівецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України».

Ухвалою від 19 листопада 2012 року суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подані прокурором та сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:

На виконання директиви командувача військами Західного оперативного командування від 29.10.2003 року № Д-39 «Про встановлення правонаступника військових частин 22 окремої механізованої бригади»та наказу начальника Чернівецького гарнізону від 30.10.2003 року № 40 «Про встановлення правонаступника розформованих військових частин»правонаступником військової частини А 0272 встановлено військову частину А 0264.

Так, відповідно до акту прийому-здачі від 27.11.2003 року та описів № 1, 2 військова частина А 0272 здала, а військова частина А 0264 прийняла на баланс казарменно-житловий фонд, комунальні споруди, обладнання та об'єкти упорядкування військового містечка № 36, в тому числі 2 водонапірні башти у задовільному працюючому стані, а також земельну ділянку площею 19.5 га, яку займає військове містечко № 36, що знаходиться в селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.

На виконання директив Міністра оборони України від 20.04.2005 року № Д-332/1/03 та від 30.06.2005 року № Д-332/1/014, розпорядження Головного КЕУ ЗС України від 09.12.2005 року № 37/2/5, наказу начальника Чернівецького гарнізону № 2 від 16.01.2006 року з метою якісного утримання та обслуговування казарменно-житлового фонду, забезпечення військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій МО України комунальними послугами і енергоносіями в Збройних Силах України для забезпечення безаварійної експлуатації, раціонального використання коштів та лімітів на енергоносії командиром військової частини А 0264 передано закріплене за військовою частиною майно на облік КЕВ міста Чернівці, в тому числі водонапірну башту, яка знаходиться у військовому містечку № 36 в селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, що підтверджується актом прийняття-передачі основних засобів від 20.01.2006 року.

При цьому, водонапірна башта, яка знаходиться у військовому містечку № 36 в селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області згідно акту прийому-передачі об'єктів та основних засобів під охорону від КЕВ м. Чернівці військовій частині А 0264 військового містечка № 36 с. Руда передана позивачем відповідачу під охорону. Даний акт погоджений 27.07.2007 року начальником КЕВ міста Чернівці та затверджений 30.07.2007 року командиром військової частини А 0264.

Відповідно до довідки № 1465 від 08.08.2012 року, довідки № 1967 від 19.10.2012 року та індивідуальної картки обліку системи водопостачання, балансова вартість водонапірної башти, яка знаходиться у військовому містечку № 36 в селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, станом на 01.01.2012 року становить 6000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів прокурорської перевірки, а саме протоколу огляду та пояснень від 29.05.2012 року, внаслідок неналежної організації охорони військового містечка № 36 в селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області військовою частиною А 0264, 08.05.2012 року невстановленими цивільними особами було викрадено водонапірну башту, яка розміщена на території військового містечка № 36, шляхом її розпилювання та вивезення за межі містечка. Факт крадіжки водонапірної башти відповідачем не заперечується.

Згідно наказу командира військової частини А 0264 № 336 НР від 07.05.2012 року черговим військового містечка № 36 у добовий наряд на 08.05.2012 року було призначено водія відділення інженерної техніки інженерного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти солдата ОСОБА_5

Як встановлено у протоколі про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 07.06.2012 року, а також постанові Кам'янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 11.06.2012 року по справі № 2208/4558/12 провадження № 3/2208/1692/12, ОСОБА_5, будучи черговим по охороні майна і споруд військового містечка № 36, розташованому у селі Руда, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, з метою уникнення негативних наслідків у вигляді притягнення до матеріальної і дисциплінарної відповідальності 08.05.2012 року не повідомив командування військової частини А 0264 про крадіжку з території військового містечка № 36 водонапірної башти, а тому його визнано винним у вчинені адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»встановлено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 6 вказаного Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. Згідно пункту 2 вказаного положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (стаття 1166 Цивільного кодексу України). Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурор та позивач належними та допустимими доказами довели протиправну поведінку службових осіб відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та їх протиправною поведінкою.

За таких обставин, відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки у сумі 6000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4 2 , 4 3 , 22, 43, 49, 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А 0264 -м. Чернівці, вул. М. Олімпіади, код 07903260:

- на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці - м. Чернівці, вул. Українська, 43, код 08179180 - завдані збитки у сумі 6000,00 грн.;

- в доход Державного бюджету - судовий збір у сумі 1609,50 грн.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03 грудня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 07 грудня 2012 року.

Суддя О.С. Тинок