Ухвала

від 13.11.2012 по справі 2а-6675/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р.Справа № 2а-6675/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-6675/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 28.02.12 р. № 0000020843 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 64068,98 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 9995,77 грн. та №0000030843 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 70095,39 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16503,76 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.12 р. по справі № 2а-6675/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.12 р. по справі № 2а-6675/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 102/43-010/05471230 від 15.02.12 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з АТЗТ «Конкурент», код за ЄДРПОУ 24479195, за квітень-травень 2010 р.; ТОВ «Комплекс+», код за ЄДРПОУ 31633456, за серпень-вересень 2010 р.; ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», код за ЄДРПОУ 330108817, за липень-вересень 2011 р.; ФОП ОСОБА_1 (р.н. облікової картки НОМЕР_2) за лютий-серпень 2011 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1.1, п. 138.10.1, п. 138.10.2 ст. 138 ПК України, п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 ПК України.

Виявлені порушення вимог податкового законодавства перевіряючі пов'язували з безпідставним формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Комплекс+», оскільки за інформацією, отриманої від ДПІ Ленінського району м. Харкова (довідка від 07.07.11 р.), операції з продажу будівельних матеріалів та виконання будівельно-монтажних робіт для ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»порушують ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків; з АТЗТ «Конкурент», оскільки за інформацією, отриманої від ДПІ Зміївського району Харківської області (акт № 842/18-012/24479195), у цього контрагента відсутні об'єкти оподаткування, а вчинені ним правочини порушують ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України; з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», оскільки за інформацією, отриманої від Харківської ОДПІ Харківської області (акт № 2576/234/33010817 від 15.11.11 р.), у цього підприємства відсутня можливість реального здійснення фінансово-господарських операцій, дані його податкової звітності документально не підтверджені; з ФОП ОСОБА_1, оскільки за інформацією, отриманої від ДПІ Фрунзенського району м. Харкова (акт № 3788/17-211/НОМЕР_2), підприємець проводив безтоварні операції, спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не підтвердив отримання товарів від постачальників, що свідчить про здійснення правочинів, що не відповідають приписам ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Як наполягає відповідач в апеляційній скарзі, саме ці обставини стали підставою для направлення до позивача запитів про надання пояснень та документального підтвердження здійснених операцій з переліченими контрагентами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 78.1.1 ст. 78 ПК України і зазначив, що вимоги щодо оформлення письмового запиту податкового органу та підстави для його надіслання встановлені в п. 73.3. ст. 73 ПК України, при цьому в абз. 5 вказаної норми зазначено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абз. 1 та абз. 2 цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. В абз. 7 цієї норми встановлено, що порядок отримання інформації органами ДПС за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначений порядок визначений в постанові КМУ № 1245 від 27.12.10 р. «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». Згідно п. 10 цієї постанови запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу ДПС та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган ДПС має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

З урахуванням наведених положень, судом першої інстанції були проаналізовані направлені відповідачем на адресу позивача запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень: № 9881/10/43-015 від 21.07.11 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс+» (за серпень та вересень 2010 р.) та АТЗТ «Конкурент»(за квітень та травень 2010 р.); № 16037/10/43-015 від 28.11.11 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»за період з 01.07.11 р. по 30.09.11 р.; № 128/10/43-015 від 04.01.12 р. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.02.11 р. по 31.08.11 р., і встановлено, що в них не було зазначено жодної правової підстави для їх надіслання, встановленої в абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, і зроблений висновок про те, що позивач був звільнений від обов'язку надавати відповіді на вказані запити, чим останній і скористався, направивши відповідачу відповіді № 01-18/179 від 23.01.12 р., № 01-18/2428 від 14.12.11 р., № 01-18/1491 від 09.08.11 р.

Зважаючи на те, що звільнення платника податку від обов'язку надання відповідей на запити про надання інформації, оформлених з порушенням вимог, встановлених в ПК України, виключає наявність такої обов'язкової умови для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, як ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту, що передбачено п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, суд першої інстанції зробив висновок про те, що не можуть бути законними висновки перевірки, яка була призначена та проведена без достатніх правових підстав.

Також суд першої інстанції вказав на те, що відповідач на момент складання акту перевірки не був наділений законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України. З приписів ст. 228 ЦК України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.11 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків були сформовані валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшена сума отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів. Натомість, в акті перевірки відповідач в якості підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ робить посилання на нікчемність укладених позивачем правочинів з вищенаведеними суб'єктами господарювання без наявності відповідних судових рішень про визнання правочинів недійсними.

З огляду на п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р., суд першої інстанції дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків були сформовані валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, чи зменшена сума отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Для повного та всебічного дослідження обставини справи судом першої інстанції були досліджені укладені позивачем з його контрагентами договори, перелічені в акті перевірки.

Так позивачем з ТОВ «Комплекс+»був укладений договір № 7/402 від 27.07.10 р., предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт на складі реагентів Хімічного цеху підприємства, вартістю 296475,6 грн. На виконання договору були видані податкові накладні № 12 від 31.08.10 р. та № 15 від 30.09.10 р., оформлений акт виконаних робіт № 4 від 30.09.10 р., оплата була здійснена на підставі платіжних доручень № 4455 від 31.08.10 р., від 19.10.10 р. № 5280 та № 5281.

За твердженням відповідача, роботи по складу реагентів ТОВ «Комплекс+»«придбав»у ТОВ «Будтехнологія»у вересні 2010 р. і в подальшому «реалізував»позивачу, а стосовно ТОВ «Будтехнологія» є висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про нікчемність всіх правочинів цього підприємства. Проте, належних та допустимих доказів укладання позивачем договору на виконання робіт на вказаному об'єкті з іншим контрагентом, або укладання ТОВ «Комплекс+»субпідрядного договору щодо цих робіт відповідачем не надано. Крім того, до матеріалів справи надані документи на попереднє обстеження цеху та складу реагентів, кошторис, розрахунок вартості робіт та інші документи, що передували укладанню договору на будівельно-ремонтні роботи.

За таких підстав, висновки відповідача про неможливість формувати валові витрати та податковий кредит по операції позивача з ТОВ «Комплекс+»є безпідставними та зроблені при довільному трактуванні фактичних обставин та застосуванні норм законодавства, що визначає повноваження органів ДПС.

Судом першої інстанції був досліджені договори № 212 від 22.02.10 р. та № 230 від 15.03.10 р., укладені позивачем з АТЗТ «Конкурент», предметом яких є поставка вузлів та комплектуючих електророзподільної та контрольної апаратури на загальну суму 99960,0 грн. і комплектуючих до світлового, звукового, електроустаткування, сигналізації на рух, температуру та тиск на загальну суму 99960,0 грн. На виконання договорів поставки були видані позивачу видаткові накладні № 86 від 28.04.10 р., 26.05.10 р. № 104 та № 105, податкові накладні № 97 від 22.04.10 р., від 28.04.10 р. № 105 та № 106. Оплата проведена платіжними дорученнями від 22.04.10 р. № 2330 та № 2331, від 28.04.10 р. № 2392 та № 2393.

За твердженням відповідача порушення позивачем податкового законодавства по вказаній операції обумовлено тим, що ДПІ Московського району був встановлений факт здійснення нікчемних правочинів по ланцюгу до виробника щодо ПМП «Імпульс»та ТОВ «Атос Інвестгруп». Проте висновки про нікчемність правочинів зроблені органом ДПС з перевищенням повноважень. Крім того, враховуючи індивідуальний характер відповідальності в сфері оподаткування та те, що на суб'єкта господарювання не покладені обов'язки контролювати виконання іншим платником податків вимог податкового законодавства, слід зробити висновок про безпідставність та недоведеність тверджень відповідача стосовно вищевикладених обставин.

Судом першої інстанції був досліджений договір № 551 від 22.08.11 р., укладений позивачем з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», предметом якого є роботи по монтажу кондиціонерів вартістю 99968,0 грн. Об'єми робіт, календарний план, розрахунок договірної цини, відомість ресурсів та локальний кошторис на дані роботи були узгоджені сторонами і копії цих документів залучені до матеріалів справи. Виконання робіт було оформлено актами від 31.08.11 р., на вимогу позивача були видані податкові накладні № 112 від 06.09.11 р. та № 356 від 31.08.11 р. Оплата за виконані роботи проведена платіжними дорученнями № 1337 від 26.09.11 р. та № 1663 від 21.10.11 р. Наявність у позивача на час проведення перевірки вказаних документів відповідач не заперечує.

В апеляційній скарзі, як і в акті перевірки, порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з відсутністю цього підприємства за місцезнаходженням, не підтвердженням даних його податкової звітності та з тим, що особа, яка значиться головним бухгалтером підприємства, надала пояснення відділу ПМ про те, що не має відношення до діяльності підприємства. Крім того, відповідач послався на висновки почеркознавчої експертизи, яка встановила, що підписи на податковій звітності не належать гр. ОСОБА_2 та на те, що операції з контрагентами по ланцюгу до виробника не мають розумних економічних причин (ділової мети), а тому всі правочини за участю ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»не спричиняють реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що здійснення робіт по монтажу кондиціонерів на підприємстві позивача не може бути пов'язано із здійсненням ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»операцій з іншими контрагентами, оскільки вони не мають відношення до виконання цих робіт. Також висновки про суперечність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», інтересам держави та суспільства зроблені з перевищенням повноважень органу ДПС. Є безпідставними і посилання відповідача на почеркознавчу експертизу, оскільки її висновкам має дати оцінку суд при розгляді кримінальної справи, а без цього цей висновок не може вважатися належним доказом по даній справі.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів невиконання робіт за вказаним договором, а наявність у позивача належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів не заперечується, то слід зробити висновок про безпідставність тверджень відповідача в цій частині.

В акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язується з безпідставним віднесенням до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціям з ФОП ОСОБА_1, оскільки операції носили безтоварний характер, а тому є нікчемними в розумінні ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з ФОП ОСОБА_1 договори № 77 від 26.01.11 р., предметом якого є поставка печатної продукції згідно специфікації на загальну суму 99666,36 грн. (бланків «Шляховий лист вантажного автомобілю», «Наряд-допуск», «Звіт про використання коштів», «Шляховий лист легкового автомобілю», амбарна книга, «Прибутковий ордер»та інші); № 159 від 16.02.11 р., предметом якого є поставка приладдя канцелярські згідно специфікації (сегрегатор, ручка, дирокол, коректор, стікер, степлер, скотч, папір та інше). При виконані поставки постачальник надав позивачу видаткові накладні та податкові накладні (перелік наведений в акті перевірки та в судовому рішенні), оплата проведена на підставі платіжних доручень (перелік наведений в акті перевірки та в судовому рішенні), наявність належним чином оформлених документів на час проведення перевірки відповідач не заперечував.

Зважаючи на те, що у відповідача відсутні законні підстави та права на встановлення факту нікчемності правочинів, слід зробити висновок про те, що твердження відповідача про неможливість позивачу формувати валові витрати та податковий кредит по ПДВ по вказаній операції є безпідставними і ґрунтуються на довільному трактуванні як власних повноважень, так і на оцінці фактичних обставин.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи те, що у позивача були всі належним чином оформлені документи, які підтверджують виконання робіт та поставку товарів, ці операції були належним чином обліковані в документах бухгалтерського обліку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.12 р. по справі № 2а-6675/12/2070 прийнята з урахуванням приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-6675/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі № 2а-6675/12/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій