Рішення

від 28.11.2012 по справі 5023/4398/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р.Справа № 5023/4398/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Юніфуд Інтернешнл", м. Харків до ТОВ "Рокфор маркет", м. Харків простягнення 49995,87 грн.

за участю представників:

позивача - Філатов П.А. за довіреністю № б/н від 01.09.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфуд Інтернешнл" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 44237,04 грн. загальної суми боргу; 1778,31 грн. штрафу; 663,96 грн. 3% річних та 3316,56 грн. подвійної облікової ставки НБУ, у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару поставленого йому позивачем на підставі договору поставки № 410212 від 01.02.2012р.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 28.11.2012 р. за вх. № Д1098/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 27.11.2012 р. за вх. № 19855, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 34,80 грн., оскільки згідно видаткової накладної (повернення) постачальнику № 1870 від 22.02.2012 р. відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 34,80 грн. з ПДВ, який отримано співробітником позивача, про що міститься відповідна відмітка в накладній, та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки та 3% річних. Також, згідно відзиву представник позивача вказував, що відповідач заперечує проти позовних вимог повністю, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 22.11.2012 р. за вх. № 19331, надав письмові пояснення до позовних вимог, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих письмових поясненнях представник позивача вказував, що посилання відповідача на видаткову накладну (повернення) постачальнику № 1870 від 22.02.2012 р. не відповідають дійсності, оскільки Чуб Є.С., чиї дані використовуються у зазначеній накладній, став працівником позивача з 01.03.2012 р., що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 4-ОК від 01.03.2012 р. та податковим розрахунком форми 1 ДР за 1-й квартал 2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01.02.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 410212 (надалі - договір).

02.02.2012 року між сторонами було укладено протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 410212 від 01.02.2012 року (надалі - протокол).

Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього встановлену згідно умов даного договору грошову суму.

Пунктом 1.3. договору було передбачено, що у будь якому разі підписання відповідачем прибутково-видаткової накладної свідчить про узгодженість сторонами істотних умов поставки товару та про відсутність з боку відповідача претензій щодо якості товару, тари та щодо наявності/відсутності товароросупровідних і інших документів (у тому числі - сертифікатів, висновків, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактури тощо).

Пунктом 2.2. договору було передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару, але не пізніше дати наступної поставки товару. У випадку, якщо відповідач оплачує товар частинами, позивач має право відносити отриману оплату на рахунок погашення самої ранньої неоплаченої заборгованості поза залежністю від призначення платежу, вказаного відповідачем (п. 2.5. договору).

Згідно п.3.2. договору приймання-передача товару оформлюється прибутково-видатковими накладними, що підписуються повноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.4.3. договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору у випадку несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів, відповідач сплачує штраф у розмірі 3% річних від суми боргу.

У виконання своїх зобов'язань за договором, позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 78587,04 грн., а саме:

- 07.02.2012 року на суму 5446,80 грн. (видаткова накладна № РН-000004 від 07.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000007 від 07.02.2012 року);

- 11.02.2012 року на суму 8863,20 грн. (видаткова накладна № РН-000011 від 11.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000016 від 11.02.2012 року);

- 16.02.2012 року на суму 6852,00 грн. (видаткова накладна № РН-000016 від 16.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000022 від 16.02.2012 року);

- 22.02.2012 року на суму 10419,84 грн. (видаткова накладна № РН-000020 від 22.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000028 від 22.02.2012 року);

- 27.02.2012 року на суму 4827,60 грн. (видаткова накладна № РН-000027 від 27.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000034 від 27.02.2012 року);

- 06.03.2012 року на суму 3780,00 грн. (видаткова накладна № РН-000035 від 06.03.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000047 від 06.03.2012 року);

- 13.03.2012 року на суму 10749,60 грн. (видаткова накладна № РН-000042 від 13.03.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000054 від 13.03.2012 року);

- 31.03.2012 року на суму 3456,00 грн. (видаткова накладна № РН-000079 від 31.03.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000078 від 31.03.2012 року);

- 06.04.2012 року на суму 10368,00 грн. (видаткова накладна № РН-000091 від 06.04.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000092 від 06.04.2012 року);

- 12.04.2012 року на суму 13824,00 грн. (видаткова накладна № РН-000098 від 12.04.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000099 від 12.04.2012 року).

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем були прострочені відповідні платежі за оплату товару, та відповідач частково розрахувався за здійснені поставки товару за договором на загальну суму 34350,00 грн.

Таким чином, відповідач порушив строки виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з чим борг відповідача за договором складає 44237,04 грн.

При цьому, суд зазначає, що доказів сплати загальної суми у розмірі 44237,04 грн. за договором відповідачем позивачу в матеріалах справи не міститься, а посилання відповідача щодо повернення позивачу товару на суму 34,80 грн. на підставі видаткової накладної (повернення) постачальнику № 1870 від 22.02.2012 р. не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки Чуб Є.С., чиї дані використовуються у зазначеній накладній, став працівником позивача з 01.03.2012 р. про що свідчить наказ позивача про прийняття Чуб Є.С на роботу № 4-ОК від 01.03.2012 р. та податковий розрахунок форми 1 ДР за 1-й квартал 2012 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що загальна сума боргу у розмірі 44237,04 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи умови договору щодо нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що розрахунок пені позивачем був зроблений не вірно за період з 07.03.2012 р. по 12.09.2012 р., оскільки нарахування позивачем пені за даний період здійснювалося більше чим за період 6-ть місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем. За таких обставин розмір пені становить 3314,86 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмір 1778,31 грн. господарський суд зазначає, що позовні вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню, оскільки п.4.3. договору за прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів був визначений штраф у розмірі 3% річних від суми боргу, а позивачем згідно розрахунку сума штрафу у розмір 1778,31 грн. була визначена як сума у розмірі 3% від суми боргу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сума 3% річних у розмірі 663,96 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми боргу у розмірі 44237,04 грн., пені у розмірі 3314,86 грн. та 3% річних у розмірі 663,96 грн., всього - 48215,86 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, який становить 1545,12 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 134-Б, код ЄДРПОУ 37658078, п/р 26002035536980 у філії "Слобожанське РУ", АТ "Банк "Фінанси та кредит" м. Харкова, МФО 350697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд Інтернешнл" (юридична адреса: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, 4; поштова адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11; код ЄДРПОУ 36986246) загальну суму боргу у розмірі 44237,04 грн.; пеню у розмірі 3314,86 грн.; 3% річних у розмірі 663,96 грн. та суму судового збору у розмірі 1545,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.