Постанова

від 14.01.2013 по справі 5023/4398/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2013 р. Справа № 5023/4398/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Філатов П.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3936 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.12 р. у справі № 5023/4398/12

за позовом ТОВ "Юніфуд Інтернешнл", м. Харків

до ТОВ "Рокфор Маркет", м. Харків

про стягнення 49 995,87 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 44237,04 грн. загальної суми боргу; 1778,31 грн. штрафу; 663,96 грн. 3% річних та 3316,56 грн. подвійної облікової ставки НБУ, у зв'язку з не виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару поставленого йому позивачем на підставі договору поставки № 410212 від 01.02.2012р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2012 р. по справі №5023/4398/12 ( суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача загальну суму боргу у розмірі 44237,04 грн.; пеню у розмірі 3314,86 грн.; 3% річних у розмірі 663,96 грн. та суму судового збору у розмірі 1545,12 грн., з посиланням на невиконання відповідачем умов договору в частині повної оплати отриманого товару. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду частково не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення боргу у сумі 34,8 грн., пені та річних скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цієї частині відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що товар на суму 34,8 грн. був повернутий позивачу та прийнятий працівником позивача Чуб Є.С., невірно визначений строк початку порушення зобов'язання та розмір пені і річних.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.12.2012р.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01.02.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № 410212 ( договір), підписаний з протоколом узгодження розбіжностей від 2.02.2012р. до договору поставки № 410212 від 01.02.2012 року (протокол), за яким позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього встановлену згідно умов даного договору грошову суму.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що у будь якому разі підписання відповідачем прибутково-видаткової накладної свідчить про узгодженість сторонами істотних умов поставки товару та про відсутність з боку відповідача претензій щодо якості товару, тари та щодо наявності/відсутності товароросупровідних і інших документів (у тому числі - сертифікатів, висновків, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактури тощо).

У п. 2.2. договору зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару, але не пізніше дати наступної поставки товару. У випадку, якщо відповідач оплачує товар частинами, позивач має право відносити отриману оплату на рахунок погашення самої ранньої неоплаченої заборгованості поза залежністю від призначення платежу, вказаного відповідачем (п. 2.5. договору).

Пунктом.3.2. договору передбачено, що приймання-передача товару оформлюється прибутково-видатковими накладними, що підписуються повноваженими представниками сторін.

У п. 4.3. договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору зазначено, що у випадку несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів, відповідач сплачує штраф у розмірі 3% річних від суми боргу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 78587,04 грн., а саме: 07.02.2012 року на суму 5446,80 грн. (видаткова накладна № РН-000004 від 07.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000007 від 07.02.2012 року); 11.02.2012 року на суму 8863,20 грн. (видаткова накладна № РН-000011 від 11.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000016 від 11.02.2012 року); 16.02.2012 року на суму 6852,00 грн. (видаткова накладна № РН-000016 від 16.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000022 від 16.02.2012 року); 22.02.2012 року на суму 10419,84 грн. (видаткова накладна № РН-000020 від 22.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000028 від 22.02.2012 року); 27.02.2012 року на суму 4827,60 грн. (видаткова накладна № РН-000027 від 27.02.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000034 від 27.02.2012 року); 06.03.2012 року на суму 3780,00 грн. (видаткова накладна № РН-000035 від 06.03.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000047 від 06.03.2012 року);13.03.2012 року на суму 10749,60 грн. (видаткова накладна № РН-000042 від 13.03.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000054 від 13.03.2012 року); 31.03.2012 року на суму 3456,00 грн. (видаткова накладна № РН-000079 від 31.03.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000078 від 31.03.2012 року); 06.04.2012 року на суму 10368,00 грн. (видаткова накладна № РН-000091 від 06.04.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000092 від 06.04.2012 року); 12.04.2012 року на суму 13824,00 грн. (видаткова накладна № РН-000098 від 12.04.2012 року, рахунок-фактура № СФ-0000099 від 12.04.2012 року).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачем прострочені відповідні платежі за товар, та відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 34350,00 грн., заборгованість відповідача за договором складає 44237,04 грн.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що посилання відповідача щодо повернення позивачу товару на суму 34,80 грн. на підставі видаткової накладної (повернення) постачальнику № 1870 від 22.02.2012 р. не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки Чуб Є.С., чиї дані використовуються у зазначеній накладній, став працівником позивача з 01.03.2012 р. про що свідчить наказ позивача про прийняття Чуб Є.С на роботу № 4-ОК від 01.03.2012 р. та податковий розрахунок форми 1 ДР за 1-й квартал 2012 р.

Крім того, в видатковій накладній (повернення) постачальнику № 1870 від 22.02.2012 р. відсутня печатка або штам позивача та посилання на довіреність на отримання матеріальних цінностей.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення сум боргу у розмірі 44237,04 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.3 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені та штрафу.

Згідно зі ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання обов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що враховуючи умови договору щодо нарахування пені, розрахунок пені позивачем зроблений не вірно за період з 07.03.2012 р. по 12.09.2012 р., оскільки нарахування позивачем пені за даний період здійснювалося більше чим за період 6-ть місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано відповідачем та стягнув пеню у сумі 3314,86 грн.

Господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафу, оскільки п.4.3. договору за прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів визначений штраф у розмірі 3% річних від суми боргу, а позивачем згідно розрахунку сума штрафу у розмір 1778,31 грн. визначена як сума у розмірі 3% від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 663,96 грн.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права та невірний розрахунок санкцій необґрунтоване та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. 232 ГК України, ст. ст. 610, 611, 625, 712 ЦК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ", ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від "28" листопада 2012 р. по справі № 5023/4398/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 14.01.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.