Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-12505/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12505/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 жовтня 2012 року у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001072202, №0001082202, №0001092202 від 04 вересня 2012 року. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Едвертайзинг експерт», ТОВ «Континент Ком Плюс». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, посянення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 серпня 2012 року по 10 серпня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Прінттім»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Едвертайзинг експерт»за жовтень 2011 року та ТОВ «Континент Ком Плюс»за березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 17 серпня 2012 року №651/22-2/35018886, в якому встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті завищення податкового кредиту встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 242511 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 139718 грн., за березень 2012 року на суму 53750 грн. та зменшення від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 49043 грн.; порушення п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 273513 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року -188761 грн., за І квартал 2012 року -53750 грн.

На підставі акту перевірки №651/22-2/35018886 від 17 серпня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м.Києва винесено податкові повідомлення-рішення №0001072202 від 04 вересня 2012 року, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 241835 грн., в тому числі 193468 грн. за основним платежем та 48367 грн. штрафних санкцій; №0001082202 від 04 вересня 2012 року, згідно якого за порушення п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 287623 грн., в тому числі 273513 грн. за основним платежем та 14110 грн. штрафних санкцій; №0001092202 від 04 вересня 2012 року, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 49043 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 31 травня 2012 року №1630/22-8/35195412 ТОВ «Едвертайзинг експерт», підприємство за юридичною (фактичною) адресою не знаходиться, з 07 листопада 2011 року прийнято рішення про припинення юридичної особи, розпочато ліквідаційну процедуру. Згідно даних податкової звітності ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС встановлено, що у штаті ТОВ «Едветайзинг-Експерт»0 працівників, основні фонди відсутні, за період з 01 квітня 2011 року по 30 травня 2011 року ТОВ «Едвертайзинг експерт»здійснило операції, що формують податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 9761520,00 грн., а податковий кредит в сумі 9760365,00 грн. Крім того, як зазначено в акті від 31 травня 2012 року №1630/22-8/35195412 засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ «Едвертайзинг експерт»ОСОБА_2 пояснила, що фінансово-господарською діяльністю підприємства вона не займалася, а підприємство зареєструвала за винагороду.

Крім того, між ТОВ «Прінттім»та ТОВ «Континент Ком Плюс»в лютому-березні 2012 року виникли фінансово-господарські взаємовідносини на підставі усних договорів щодо виготовлення рекламної продукції, надання послуг (робіт) з друку та поліграфічних послуг (робіт), на підставі яких ТОВ «Прінттім» були перераховані на адресу контрагента кошти разом із сумою ПДВ, що була віднесене позивачем до складу податкового кредиту в березні 2012 року. Також, відповідно до акту ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС від 17 липня 2012 року № 414/22-6/36566861 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континент Ком Плюс»підприємство не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою, трудові ресурси та основні фонди відсутні, відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період березень 2012 року в розумінні ст.ст.134, 185 Податкового кодексу України.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань та існування фінансово-господарських відносин з ТОВ «Континент Ком Плюс»у лютому-березні 2012 року, які виникли на підставі усного договору, були надані податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами виконання ТОВ «Континент Ком Плюс»робіт, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку виконання робіт (надання послуг), у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування, які саме роботи (послуги) були виконані, їх видів та опису, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, відсутні прізвища, ім'я, по батькові та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав вважати наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, а також документи, які були вилучені згідно протоколу виїмки та огляду, первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товарів (послуг, робіт) ТОВ «Едвертайзинг експерт» та ТОВ «Континент Ком Плюс», оскільки позивачем не було надано жодних пояснень щодо предмету договорів, не вказано про характер таких відносин, не зазначено, які товари чи послуги були надані контрагентом та яким чином використовувались в господарській діяльності позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС №0001072202, №0001082202, №0001092202 від 04 вересня 2012 року, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Едвертайзинг експерт», ТОВ «Континент Ком Плюс»та використання їх результатів в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Прінттім»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 жовтня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.