Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-2327/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р. Справа № 2а-2327/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.,

при секретарі Бурда М.Р.,

за участю:

представника позивача -Гоцуляка В.В.,

представника відповідача -Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Спецбудмонтаж 111»

до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0001092330 від 23.07.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2012 року Приватне підприємство «Спецбудмонтаж 111» (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001092330 від 23.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 25.06.2012 року по 03.07.2012 року Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Спецбудмонтаж 111» з питань повноти та достовірності декларування податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх.№32579 від 23.12.2011 року до декларації за вересень 2011 року, за результатами якої складений акт № 373/2250/37383563 від 09.07.2012 року. Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення п.189.4, 198.2 Податкового кодексу України, шляхом включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за отриманою відповідно до Договору комісії на продаж товарів №2 від 09.09.2011 року, від комітента - ТзОВ «Біо-Топ-Аграр» податковою накладною №3 від 12.09.2011 року, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у вересні 2011 року в сумі 59974,00 грн. Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими. На підставі викладеного просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції від 23.07.2012 року № 0001092330.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, що міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с.66-69). Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку, визнаються суб'єктами господарювання.

Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 25.06.2012 року по 03.07.2012 року відповідачем відповідно до наказу Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції № 233-п від 22.06.2012 року, з врахуванням вимог: акту перевірки ДПІ у Тисменицькому районі з окремих вимог від 15.02.2012 року №385/8/14-00, наказу Державної податкової служби України від 16.03.2012 року 3210 «Про результати перевірки» проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Спецбудмонтаж 111» (код ЄДРПОУ 37383563) з питань повноти та достовірності декларування податкового кредиту згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх.№32579 від 23.12.2011 року до декларації за вересень 2011 року (а.с.8-13).

За результатами перевірки складено акт за № 373/2240/37383563 від 09.07.2012 року, в якому зафіксовані порушення п.189.4, 198.2 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у вересні 2011 року в сумі - 59974,00 грн. (а.с.8-13).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001092330 від 23.07.2012 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 74968,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 59974,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 14994,00 грн. (а.с.14).

Оцінюючи правомірність винесеного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

В силу частини 2 ст. З цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що в ході перевірки на запит податкового органу про надання інформації щодо проведення розрахунків між ТзОВ «Біо-Топ-Аграр», а саме: придбання товарів, робіт, послуг, правомірності декларування податкового кредиту по вказаному контрагенту та документальне підтвердження за вересень 2011 року по даних операціях були надані, зокрема, договір комісії на продаж № 2 від 09.09.2011 року, Додаток 1 до Договору комісії на продаж товару від 09.09.2011 року №2, видаткова накладна № РН-0000002 від 12.09.2011 року та податкова накладна № 3 від 12.09.2011 року, акт приймання-передачі від 12.09.2011 року.

Актом перевірки зафіксовано складання відповідних первинних бухгалтерських документів щодо наданих ПП «Спецбудмонтаж 111» послуг, не вказуючи при цьому про будь-які недоліки цих первинних бухгалтерських документів. Крім того, акт перевірки не містить обставин, які б свідчили про факт відмови посадових осіб ПП «Спецбудмонтаж» від надання до перевірки відповідних документів.

Судом досліджені документи, надані відповідачу у ході перевірки та встановлено наступне.

Так, 09.09.2011 року між ПП ''Спецбудмонтаж 111'' та ТзОВ «Біо-Топ Аграр» укладено Договір комісії на продаж №2, згідно з яким ТзОВ «Біо-Топ Аграр» (Комітент) уповноважує ПП «Спецбудмонтаж 111» (Комісіонер) укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених у Додатку 1 (Специфікації) до цього Договору, тобто за рекомендованими цінами, які вказані у Специфікації (а.с.29-32).

Відповідно до п.1 Договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах викладених в Додатку №1 (Специфікації) до цього Договору (п. 1 Договору).

Належним виконанням Комісіонером своїх безпосередніх зобов'язань за Договором вважається продаж Комісіонером Товару за рекомендованими цінами (які також зазначаються у Специфікації) (п.2 Договору). Відповідно до п.4 Договору поставка товару здійснюється за письмовою заявкою Комісіонера згідно з погодженими Сторонами строками, кількістю, асортиментом товару, після підписання угоди Комісіонера із третіми особами щодо продажу Товару (п.4,5 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року (п.21 Договору).

12.09.2011 року ТзОВ «Біо-Топ Аграр» (Комітент) надано ПП «Спецбудмонтаж 111» (Комісіонер) усі необхідні супровідні документи до Товару, необхідні для виконання договору комісії позивачем з покупцями товару, про що складено акт прийому-передачі товару та документації на комісію від 12.09.2011 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН0000002 від 12.09.2011 року та податкової накладної №3 від 12.09.2011 року Комітент надав Комісіонеру товар (Причіп бункер Термінатор) на комісію на загальну суму 359844,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 59974,00 грн. (а.с. 34-35).

Відповідно до статті 1011 Цивільного Кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1012 Цивільного Кодексу України визначено умови договору комісії.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч.1,2,3 ст.1012 ЦКУ).

Аналізуючи наведе, предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачають вчинення одного або кілька правочинів. Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, зокрема послуга, що ним надається, а не сам правочин, як результат діяльності комісіонера. Таким чином договір комісії припускає виконання договірних зобов'язань Комісіонером щодо укладення від свого імені угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах договору без фактичного постачання товару безпосередньо Комітентом Комісіонеру, оскільки істотними умовами договору комісії є умови про це майно (товар) та його ціну.

Згідно з п. 189.4 статті 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.189.4 ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно закону.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними. У підтвердження формування податкового кредиту за вересень 2011 року до податкового органу ПП «Спецбудмонтаж» були надані, зокрема, податкова накладна № 3 від 12.09.2011 року на суму ПДВ 59974,00 грн., виписана ТзОВ «Біо-Топ-Аграр», яка з урахуванням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом.

Виходячи з положень вказаних норм закону, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкової накладної, виписаної платником податку на додану вартість ТзОВ «Біо-Топ-Аграр» ПП «Спецбудмонтаж» суд зазначає, що формування податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, яка відповідно до приписів Податкового Кодексу засвідчує факт придбання платником податку товарів і робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалося правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого оскаржуваного рішення, а тому податкове повідомлення-рішення за № 0001092330 від 23.07.2012 року про нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та такими, що підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 749,68 грн., підтверджується платіжним дорученням за №195 від 31.07.2012 року (а.с.2).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції у Івано-Франківській області від 23.07.2012 року №0001092330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Спецбудмонтаж 111" судовий збір в розмірі 749,68 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 12.12.2012 року.