Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а-1670/6720/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6720/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Краснопір В.М., Булочкіна Т.В. ,

представника відповідача - Чирва Є.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Науково - виробничого підприємства " Фероліт " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2012 року Науково - виробниче підприємство " Фероліт "( надалі по тексту - Позивач, НВП "Фероліт" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі по тексту - Відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000852301/845 від 22.06.2012 року, яким йому донараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 86 362,73 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. та податкове повідомлення №0000842301/846 від 22.06.2012 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 219 659 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач, як і представники позивача у поясненнях, що були надані в судовому засіданні, посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесено на підставі акту перевірки від 01.06.2012 року №1563/22-209/31103705 (надалі по тексту -Акт), який складено за результатами позапланової виїзної перевірки взаємовідносин НВП "Фероліт" з ПП "АС- Груп" (код ЄДРПОУ34958348) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року та у висновках якого відображено порушення позивачем пп.14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14 , п.135.1, п.135.5 ст135, п.138.2. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1-2 квартали 2011 року на загальну суму 219 659 грн., та п.198.1 ст. Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень - квітень 2011 року на загальну суму 86 361,73 грн. Наголошував на помилковості таких висновків податкового органу та протиправності оскаржуваного рішення, оскільки господарські операції з ПП "АС Груп" , що стали об'єктом оподаткування та за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит , належним чином підтверджені первинними документами з необхідними реквізитами для таких документів. Наголошував на тому, що первинні документи фіксують факти реального здійснення оподаткованих господарських операцій та на час їх здійснення продавець та покупець мали належний обсяг цивільної праводієздатності.

Стверджував, що НВП "Фероліт" виконано у повному обсязі всі вимоги норм, на порушення яких посилається податковий орган, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів ( послуг), підтверджені податковими накладними, які оформлені відповідно до приписів ст.201 Податкового Кодексу України, та, відповідно, з дати отримання яких у позивача виникло право на формування податкового кредиту у спірному звітному періоді. Позивач посилався на відсутність повноважень у податкового органу робити висновок про нікчемність договорів, на підставі яких здійснювались оподатковані господарській операції, щодо яких проведено донарахування грошового зобов'язання, оскільки відповідачем не встановлено обґрунтованих фактів, які б підтверджували, що вказані договори суперечать інтересам держави і суспільства, а наміри платників були спрямовані на ухилення від сплати податків. Крім того, зазначав про безпідставність висновків податкового органу про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту від операцій з ПП "АС Груп", вмотивованих відсутністю у останнього основних фондів, виробничих потужностей , трудових ресурсів, транспортних засобів, що, як на думку податкового органу, виключає можливість виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП "АС Груп" має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Відтак, як на думку позивача, висновки податкового органу, на підставі яких винесено спірне податкове - повідомлення рішення є безпідставними, ґрунтуються лише на припущеннях без наведення підтверджуючих фактичних обставин про порушення платником приписів податкового законодавства. Тому оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими та протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Додатково із залученням документів надали пояснення стосовно проведення оподаткованих господарських операцій, оформлення документів на підтвердження їх здійснення та використання купленого товару у господарській діяльності позивача. Крім того, наголошували, що формуючи спірний податковий кредит, у позивача була відсутня інформація про анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента - ПП "АС Груп", що підтверджували витягами з офіційного сайту ДПА України, у яких відсутня інформація про опублікування рішення про анулювання такого свідоцтва.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначав про те, що перевіркою встановлено відсутність у ПП "АС Груп" необхідних умов для здійснення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань в силу відсутності у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відтак, угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом, носять фіктивний характер, а сформований позивачем податковий кредит не є дійсним. Стверджував, що діяльність НВП "Фероліт" та ПП "АС Груп" спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, у зв'язку з чим позивач здійснив лише видимість придбання товарів ( послуг) від контрагента, які в дійсності ними не придбавались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Крім того наголошував, що стосовно ПП "АС Груп" внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням, в результаті чого 11.04.2011 року ПП "АС Груп" анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту у спірному звітному періоді за рахунок операцій зі вказаним контрагентом. Відтак, як на думку відповідача, встановлені податковим органом факти виключають право позивача на формування податкового кредиту від сплачених сум ПДВ в ціні отриманих товарів від ПП "АС Груп" у відповідному звітному періоді. Тому, оскаржувані рішення Кременчуцької ОДПІ є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Науково - виробниче підприємство "Фероліт" (ідентифікаційний код -311037016028) зареєстроване як юридична особи виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 02.08.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 160) .

Позивач взятий на податковий облік Кременчуцькою ОДПІ 08.08.2000 року, зареєстрований платником податку на додану вартість 08.08.2000 року, про що видане свідоцтво №100335987 (а.с. 163) .

Згідно реєстраційних документів види діяльності позивача за КВЕД:

28.75.0 Виготовлення інших готових металевих виробів.

27.10.0 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів.

74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу.

45.21.1 Будівництво будівель.

52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

55.51.0 Діяльність їдалень.

Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлення від 21.05.2012 року №2417/002417 та наказу від 21.05.2012 року №941 проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВП "Фероліт" по питанню взаємовідносин з ПП "АС- Груп" (код ЄДРПОУ 34958348) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

За результатами вказаної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт від 01.06.2012 року №1563/22-209/31103705, у висновках якого відображено порушення позивачем пп.14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.5 ст135, п.138.2. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1-2 квартали 2011 року на загальну суму 219 659 грн., та п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень - квітень 2011 року на загальну суму 86 361,73 грн.

Позивачем було подано заперечення до Акту перевірки від 01.06.2012 року, яке листом відповідача від 22.06.2012 року №17049/10 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства Кременчуцькою ОДПІ на підставі Акту було винесені податкові повідомлення-рішення № 0000852301/845 від 22.06.2012 року, яким позивачу донараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 86 362,73 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 1 грн. та податкове повідомлення №0000842301/846 від 22.06.2012 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 219 659 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС у Полтавській області про результати розгляду скарги №2088/10/10-215 від 08.08.2012 року та рішенням ДПС України №1884/0/61-12/10-2115 від 14.09.2012 року залишено без задоволення скарги позивача, а винесені податкові повідомлення -рішення -без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, слід зазначити наступне.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем пп.14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.5 ст135, п.138.2. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1-2 квартали 2011 року на загальну суму 219 659 грн., та п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень - квітень 2011 року на загальну суму 86 361,73 грн.

Норми, про порушення яких позивачем стверджував податковий орган, викладені в законі наступним чином.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок визначення доходів та витрат платника податку врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Вказуючи на порушення вищезазначених положень Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму, начебто понесених ВНП "Фероліт" витрат у зв'язку з придбанням у ПП "АС Груп" товару ( металоконструкцій б/в) по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства (стверджували про безтоварність відповідних операцій).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 1-2 квартали 2011 року в сумі 219 659 грн.

З приводу донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган вказував на порушення таких норм.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що НВП "Фероліт" фактично не здійснювало придбання товару (металоконструкцій б/в) у ПП "АС Груп", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції фактично контрагентом позивача не виконувалися, а лише полягали у їх документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за березень -квітень 2011 року в сумі 86 361, 73 грн.

Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.

У ході проведення Кременчуцькою ОДПІ перевірки встановлено укладення між НВП "Фероліт" (Покупець) і ПП "АС Груп" (Продавець) договору № 28/03-2011 від 28.03.2011 року, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити металоконструкції б/в (Товар), відповідно до умов Договору та Специфікацій №1,№2,№3,№4. (а.с.52-59).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, згідно яких придбано за вищевказаним договором металоконструкції б/в із визначенням кількості та якості. На підтвердження транспортування купленого товару та оплати господарських операцій позивачем були надані оформлені належним чином товарно-транспортні накладні та платіжні доручення. (а.с.60-118)

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Також в ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару у господарській діяльності та подальшої його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплений товар був використаний в технологічному процесі виробництва тіл молольних з відбіленого чавуну, що є основною продукцією Позивача.

На підтвердження реальності даних операції представником позивача було надано виробничі звіти виробництва тіл молольних за березень, квітень, травень 2011 року (стосовно витрат сировини та основних матеріалів ), матеріальні звіти за березень, квітень, травень 2011 року по рах. 201 "Сировина і матеріали", що фіксують факт відпуску у виробництво придбаної сировини. (а.с. 119-128)

Таким чином, в ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання металоконструкцій б/в, встановлено факт понесення позивачем витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як недоведене припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у ПП "АС Груп" основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання вказаним контрагентом своїх договірних зобов'язань. Суд зазначає, що жодною нормою закону не встановлено залежність права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки ПП "АС Груп" має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум, в т.ч. ПДВ в ціні господарських операцій, ПП "АС Груп", оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях відповідача.

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності ПП "АС Груп", яке, за твердженням податкового органу, спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "АС Груп".

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відтак, висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства при формуванні валових витрат за рахунок сплачених ПП «АС Груп»коштів суд вважає необґрунтованими й недоведеними, а відтак -протиправними. Відповідно протиправним є податкове повідомлення-рішення № 0000842301/846 від 22.06.2012 року, яким донараховано з наведених підстав грошові зобов'язання з податку на прибуток, тому суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині і вказане рішення скасувати.

З тих же підстав суд вважає за протиправні висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум, сплачених ПП «АС Груп».

Однак, надаючи оцінку підстав для донарахування податку на додану вартість, суд змушений звернути увагу на таке.

Згідно матеріалів справи відповідачем було прийнято рішення про анулювання 11.04.2011 року свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП "АС Груп".

Отже, ПП «АС Груп»після 11.04.2011 року не мало статусу платника ПДВ та не мало права виписувати податкові накладні, що відповідно виключає право позивача на формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом, починаючи з 11.04.2011 року.

У матеріалах справи відсутні докази скасування вказаного рішення Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації ПП «АС Груп»у якості платника ПДВ.

Суд критично оцінює посилання представників позивача про те, що на час складання податкових накладних та подання податкової звітності, які є підставою формування податкового кредиту за спірний період, а саме станом на 31.03.2011 року та на 18.05.2011 року, у позивача була відсутня інформація про наявність рішення №54 від 11.04.2011 року.

У ході розгляду справи представники позивача, посилаючись на таке твердження, наголошували, що вказане рішення не було опубліковано на офіційному сайті ДПА України у встановлений законом строк, відтак позивач не міг знати, що його контрагент не є платником ПДВ, відтак, не міг знати і про відсутність у нього права на формування податкового кредиту за рахунок операцій з ПП "АС Груп ", починаючи з 11 квітня 2011 року.

У спростування таких посилань позивача представник відповідача надав пояснення щодо встановленої законом процедури реєстрації рішень про анулювання реєстрації платника ПДВ. На підтвердження дотримання такої процедури та внесення до загальнодоступного розділу бази даних ДПС України інформації про анулювання реєстрації платником ПДВ ПП "АС Груп" у встановлений законом строк відповідачем було надано повідомлення адміністратора веб-сайту ДПС України, з якого вбачається, що рішення №54 від 11.04.2011 року ( форма №6-РПДВ) офіційно зареєстровано й внесено до бази даних 13.04.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження представників позивача про відсутність на веб-сайті ДПС України інформації про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «АС Груп»не спростовує відсутності у ПП «АС Груп»виписувати податкові накладні, починаючи з 11.04.2012 року, а за таких обставин суми, включені позивачем до складу податкового кредиту за наслідками операцій, вчинених після 11.04.2011 року -включені до податкового кредиту неправомірно.

Відтак позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в частині нарахувань за оподаткованими спірними операціями, що вчинені за період з березня 2011 року по 11.04.2011 року, а саме до моменту скасування ПП "АС Груп" свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно матеріалів адміністративної справи, НВП «Фероліт»з початку березня 2011 року до 11.04.2011 року включено до складу податкового кредиту за рахунок операцій з ПП «АС Груп»суму коштів 24 862,90 грн. (податкові накладні за 28.03.11, 05.04.11, 07.04.11, 08.04.11 (т. 1 а.с. 30).

В цій частині суд вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів у повній мірі правомірність прийнятих ним податкових повідомлень -рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який частково довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000842301/846 від 22.06.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000852301/845 від 22.06.2012 року в частині донарахування основних зобов"язань з податку на додану вартість у сумі 24 862,90 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дві гривні дев"носто копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь НВП "Фероліт" частину витрат зі сплати судового збору у сумі 1 715 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков