Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-1670/6720/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6720/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представників позивача Булочкіної Т.В., Краснопір В.М.

представника відповідача Чирва Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. по справі № 2а-1670/6720/12

за позовом Науково-виробниче підприємство "Фероліт"

до Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби

про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Науково - виробниче підприємство " Фероліт "( далі - позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

-№ 0000852301/845 від 22.06.2012 р., про донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 86 362,73 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.;

-№0000842301/846 від 22.06.2012 р., яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 219 659 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС № 0000842301/846 від 22.06.2012 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000852301/845 від 22.06.2012 р. в частині донарахування основних зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 24 862,90 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування висновків апеляційної скарги посилається на не врахування акту перевірки ПП « АС Груп», порушення ч.1,5 ст.203, п.1.,2 ст.215,228 ЦК України, ст..198 Податкового кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти вимог апеляційною скарги, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВП "Фероліт" по питанню взаємовідносин з ПП "АС- Груп" за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 01.06.2012 р. №1563/22-209/31103705.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

-пп.14.1.27, 14.1.36, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.5 ст135, п.138.2. 138.4 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1-2 квартали 2011 року на загальну суму 219 659 грн.,

-п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за березень - квітень 2011 року на загальну суму 86 361,73 грн.

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000852301/845 від 22.06.2012 р, яким позивачу донараховано грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 86 362,73 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 1 грн.

-№0000842301/846 від 22.06.2012 р., яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 219 659 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

За наслідками адміністративного оскарження подані позивачем скарги залишено без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що постачальник позивача не має основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності, свідоцтво платника ПДВ скасовано, не звітує, угоди , укладені цим контрагентом визначені нікчемними, посилаючись на акт перевірки ПП « АС Груп» від 10.06.2011р. складений Кременчуцькою ОДПІ.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу нікчемність укладених позивачем господарських операцій з ПП «АС Груп» та порушення позивачем податкового та іншого законодавства не підтвердженні належними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.03.2011 р. між НВП "Фероліт" (покупець) та ПП "АС Груп" (продавець) укладено договір № 28/03-2011 , за умовами якого ПП « АС Груп» зобов'язується поставити товару (металоконструкції б/в чорних металів) у кількості, строки, за родовими ознаками та ціною відповідно до специфікацій, погоджених сторонами, а позивач зобов'язується оплатити товар (т.1, а.с.52-55).

На підтвердження реальності проведення операцій за вказаним правочином позивачем до податкової перевірки так і суду надано первинні документи: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяги з журналу реєстрації металобрухту та готової продукції, що провозилася автотранспортом через прохідну підприємства позивача за 2011 р., а також прибуткові ордери, за якими поставки прийнято та оприбутковано по підприємству, рахунки та платіжні доручення банківським установам про перерахунок коштів контрагенту позивача в оплату вартості поставлених товарів згідно рахунків, виробничі звіти, накладні та відпуск металобрухту, що підтверджують подальше використання ТМЦ за угодою від 28.03.2011 р. у господарській діяльності позивача, а саме, в технологічному процесі виробництва тіл молольних з відбіленого чавуну, що є основною продукцією позивача. (т.1, а.с 56-135)

На момент укладення та виконання правочину сторони мали повну дієздатність юридичних осіб, а саме в період березня 2011р. та до 11.04.2011р. (час здійснення поставок) позивач та ПП « АС Групп» були платниками податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.2. статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В акті перевірки позивача відповідач зазначив про недотримання встановлених юридичних вимог щодо обов'язкових реквізитів у наданих до перевірки видаткових накладних, а саме, у вказаних документах відсутній посилання на посади осіб, відповідальних за проведення операцій та правильність їх оформлення, а також товарно-транспортних накладних щодо не зазначення реквізитів автопідприємства перевізника та номерів ТТН.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на неправильну оцінку вказаних обставин судом першої інстанції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судам обох інстанції позивачем доведено реальність операцій між позивачем та його контрагентом за угодою від 28.03.2011 р. системним відображенням проведених поставок у бухгалтерських та облікових господарських документах по підприємству позивача.

Окремі недоліки первинних документів не впливають на обставину дійсності проведення поставок та розрахунків між контрагентами за вказаною угодою, за умови підтвердження обставин проведення поставок іншими доказами.

За таких умов, вказані відповідачем в акті перевірки недоліки не можуть бути підставою для позбавлення позивача права відносити суми понесених витрат до валових з наступним коригуванням на відповідні суми показниками звітності з податку на прибуток, рівно як і сплачених в ціні товару сум ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду згідно податкових накладних, виписаних контрагентом.

Висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства при формуванні валових витрат за рахунок сплачених ПП "АС Груп" коштів з цих підстав є необґрунтованими.

Щодо податкового кредиту позивача, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що правомірно формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним, виписаним ПП «АС Груп» до 11.04.2011р.

За наявними у справі матеріалами НВП "Фероліт" з початку березня 2011 року до 11.04.2011 року включено до складу податкового кредиту за рахунок операцій з ПП "АС Груп" суму коштів 24 862,90 грн. (податкові накладні за 28.03.11, 05.04.11, 07.04.11, 08.04.11 (т. 1 а.с. 30).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000852301/845 від 22.06.2012 р. про визначення позивачу платежів і штрафів з ПДВ у відповідній частині, з огляду на те, що позивачем доведено реальність операцій за угодою з ПП "АС Груп".

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції актів перевірки ПП "АС Груп" (№ 3842/15-322/34958348 від 10.06.2011 р.; №848/22-209/34958348 від 17.04.2012 р.), якими, зокрема, зафіксовано порушення ст. 203, 215, 227 ЦК України внаслідок нікчемність угод, що укладалися підприємством з третіми особами по ланцюгу постачання, відсутністю у підприємства контрагента позивача трудових, матеріальних, адміністративно-господарських ресурсів, не підтвердження ним наявності об'єктів оподаткування, та з огляду на інформаційні бази ДПС, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатнім доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту (валових витрат) у зв'язку з порушенням його контрагентами, а тим більше контрагентами контрагента позивача порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Господарська діяльності контрагентів позивача, не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Тим більше, судовим розглядом встановлено та підтверджено наявність у позивача матеріальної бази, щодо для забезпечення діяльності якої поставлялися товари за договором з ПП "АС Груп", і доказів протилежного відповідачем не надано.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу від контрагента позивача до інших контрагентів не підтверджений доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо. Одне лише припущення в акті перевірки податкового органу не є доказом порушення позивачем вимог портового закону позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між контрагентами позивача третіми особами визнані недійсними судом. Підстав, з якими закон пов'язує нікчемність угод між позивачем та його безпосередніми контрагентами, контролюючим органом не зазначено.

Суду не надано доказів умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників господарюючих суб'єктів, з якими контрагент позивача укладав угоди.

Твердження відповідача про не звітування (неналежне звітування) контрагентом позивача по податках з посиланням на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, як про підставу висновку щодо не підтвердження податкового кредиту позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Доводи податкового органу щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП « АС Груп» колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як анулювання свідоцтва платника ПДВ відбувалося 11.04.2011р., тобто пізніше у часі ніж вчинення господарських правовідносин з позивачем.

В процесі розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів у підтвердження фактів, на які він посилається в акті податкової перевірки позивача, за таких умов, дані вище наведених інформаційних систем не є належним доказом, з огляду на приписи ч. 4 ст. 72 КАС України.

Крім того, надаючи оцінку правочину між позивачем та контрагентом на відповідність вимогам цивільного законодавства, податковий орган, на акти перевірки якого посилається відповідач, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою застосувавши ст. 203, 215, 227 ЦК України.

Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

Посилання в резолютивній частині вказаних актів перевірки на положення цивільного законодавства взагалі є безпідставним, так як наслідки згідно зазначених норм закону можуть застосовуватися лише в межах судової оцінки правочинів.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано.

Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача не наведено.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2012р. по справі № 2а-1670/6720/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2013 р.