Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а-14876/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2012 року 11:40 № 2а-14876/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Т" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001532220 від 18.10.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача, Овдієнко А. М., довіреність № б/н, від 15.10.12 р.;

від відповідача, Колодяжна Л. В., довіреність № 1794/9, від 29.05.12 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Т", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001532220 від 18.10.2012 р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем не допущено порушень вимог законодавства України, зокрема, при здійсненні господарської діяльності з ТОВ "Полонез" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., а висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необгрунтованими та спростовуються наданими позивачем доказами, представник позивача звертала увагу суду, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ "Полонез -17", до податкового кредиту, оскільки вказані господарські операції носили реальний характер, були належним чином оформлені документально, позивачем було сплачено у повному обсязі за отриманий товар, який в подальшому був реалізований наступним контрагентам, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила, що відповідачем правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, що висновки відповідача щодо встановлених порушень є обгрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 001532220 від 18.10.2012 р. є правомірним та обгрунтованим.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Т" зареєстровано 15.07.2010 р. Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва за № 22217 19.07.2010 р., є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100294866 від 27.07.2010 р.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД згідно довідки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є виробництво електронних компонентів, виробництво комп"ютерів і периферійного устаткування, установлення та монтаж машин і устаткування. Згідно положень розділу 2 статуту позивача, позивач, зокрема, здійснює оптову і роздрібну торгівлю широким асортиментом товарів.

Відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Фенікс-Т" з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Полонез-17" (код ЄДРПОУ 32845733) за період з 01.07.11 р. по 31.07.11 р., за результатами якої було складено Акт № 3123/22-222-37035725 від 26.09.2012 року (далі -Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Фенікс - Т" з зазначеним у акті постачальником (ТОВ "Полонез-17") за період з 01.07.11 р. по 31.07.11 р.; п. 198.2., 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2011 року на загальну суму 13 037, 00 гривень.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532220 від 18.10.2012 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 296,00 гривень, з яких, сума грошового зобов'язання за основним платежем 13 037,00 гривень та сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 259,00 гривень.

Висновок відповідача про порушення позивачем вказаних норм законодавства України грунтується, зокрема, на даних, відображених в Акті про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Полонез-17" № 12852/23-02/32845733 від 23.11.2011 р., складеному ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, у якому встановлено, що діяльність ТОВ "Полонез-17" підпадає під ознаки фіктивної діяльності, передбачені у ст. 55-1 Господарського кодексу України, а також, що перевіркою встановлено відсутність об"єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у липні-серпні 2011 р., які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, зокрема, на час оформлення податкових накладних, контрагент позивача, - ТОВ "Полонез-17", було належним чином зареєстрованим як юридична особа, було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також індивідуальний податковий номер, відповідно, контрагент позивача, - ТОВ "Полонез-17", мало належний рівень правосуб"єктності для здійснення господарськиї операцій, що не заперечувалось представником відповідача.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, що згідно рахунків № 127 від 01.07.2011 р., № 139 від 08.07.2011 р., № 148 від 20.07.2011 р. ТОВ "Полонез-17" було поставлено позивачу лабораторне обладнання згідно переліку у вказаних рахунках.

На виконання вказаного усного договору ТОВ "Полонез-17" було виписано видаткові накладні № 86 від 20.07.2011р., № 85 від 14.07.2011р., № 79 від 04.07.2011р.; податкові накладні № 121 від 20.07.2011р., на загальну суму 22924,92 грн., в тому числі ПДВ на суму 3820,82 грн., № 115 від 14.07.2011р., на загальну суму 23503,68 грн., в тому числі ПДВ на суму 3917,28 грн., № 19 від 04.07.2011р. на загальну суму 31795,50 грн., в тому числі ПДВ 5299,25 грн.

Судом досліджено перелічені вище документи та встановлено, що вони оформлені відповідно до вимог законодавства України та містять усі реквізити, передбачені для первинних документів.

Судом також встановлено, що позивачем здійснено у повному обсязі (78224,10 грн.) оплату ТОВ "Полонез-17" за поставлене лабораторне обладнання, що підтверджується відповідними банківськими виписками, дослідженими судом та не заперечувалось відповідачем.

Суд звертає увагу, що доводи відповідача щодо фіктивності господарських операцій між позивачем таТОВ "Полонез-17" грунтуються на відомостях, відображених у вказаному Акті перевірки ТОВ "Полонез-17", згідно з яким, підписи, вчинені на установчих документах та документах податкової звітності є різними, що є недостатнім для висновків про фіктивність правочинів та про порушення позивачем вимог законодавстваі.

Відповідач, в Акті перевірки, посилаючись на положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України, стверджує, що правочин між позивачем та ТОВ "Полонез-17" є фіктивним, так як у вищевказаних осіб відсутні адміністративно -господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить і наміру реального створення правових наслідків, які обумовлені правочином.

Відповідно до положень ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Полонез-17" виконало своє зобов'язання з поставки товарів позивачу, а позивач прийняв товар та сплатив за нього визначену сторонами суму.

Таким чином, суд не погоджується з висновком відповідача про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Полонез-17" є фіктивним.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем було порушено приписи ст. 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки позивача не містить жодних посилань, яким чином та в чому саме, на думку відповідача, правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Полонез-17" порушує публічний порядок. Зокрема, у вказаному Акті перевірки відсутні посилання на ухилення позивача від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам позивача чи контаргента позивача, - ТОВ "Полонез-17", або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не заперечувалось належне ведення та своєчасне подання відповідачу позивачем податкової звітності та реєстру отриманих податкових накладних, зокрема, позивачем відображено за липень належним чином валові витрати та, зокрема, суму податку на додану вартість 13037,35 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р., а податкові накладні, отримані від ТОВ "Полонез-17" належним чином вказані у реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2011 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що правочин між позивачем та ТОВ "Полонез-17", був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також, що позивачем допущено порушення вимог законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Полонез-17" за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.

Також позивачем надано суду докази використання отриманого від ТОВ "Полонез-17" лабораторного обладнання у господарській діяльності, зокрема, таке лабораторне обладнання було реалізовано наступним контрагентам та отримано оплату від контрагентів за лабораторне обладнання, що підтверджується відповідними накладними та банківськими виписками, дослідженими судом.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Полонез-17" та, як наслідок, не було допущено заниження податку на додану вартість на суму 13037,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем надано суду достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Т" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби №0001532220 від 18.10.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 162,69 грн. (сто шістдесят дві гривні шістдесят дев"ять коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Т" (ідентифікаційний код 37035725) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 30.11.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко