Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-14876/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14876/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Олійник Ю.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Т» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-Т» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012р. № 001532220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Фенікс-Т" з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Полонез-17" (код ЄДРПОУ 32845733) за період з 01.07.11 р. по 31.07.11 р., за результатами якої було складено Акт № 3123/22-222-37035725 від 26.09.2012 року (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Фенікс - Т" з зазначеним у акті постачальником (ТОВ "Полонез-17") за період з 01.07.11 р. по 31.07.11 р.; п. 198.2., 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2011 року на загальну суму 13 037, 00 гривень.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532220 від 18.10.2012 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 296,00 гривень, з яких, сума грошового зобов'язання за основним платежем 13 037,00 гривень та сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 259,00 гривень.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції, на час існування спірних правовідносин, зокрема, на час оформлення податкових накладних, контрагент позивача, - ТОВ "Полонез-17", було належним чином зареєстрованим як юридична особа, було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також індивідуальний податковий номер, відповідно, контрагент позивача, - ТОВ "Полонез-17", мало належний рівень правосуб"єктності для здійснення господарської операцій, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно рахунків № 127 від 01.07.2011 р., № 139 від 08.07.2011 р., № 148 від 20.07.2011 р. ТОВ "Полонез-17" було поставлено позивачу лабораторне обладнання згідно переліку у вказаних рахунках.

На виконання вказаного усного договору ТОВ "Полонез-17" було виписано видаткові накладні № 86 від 20.07.2011р., № 85 від 14.07.2011р., № 79 від 04.07.2011р.; податкові накладні № 121 від 20.07.2011р., на загальну суму 22924,92 грн., в тому числі ПДВ на суму 3820,82 грн., № 115 від 14.07.2011р., на загальну суму 23503,68 грн., в тому числі ПДВ на суму 3917,28 грн., № 19 від 04.07.2011р. на загальну суму 31795,50 грн., в тому числі ПДВ 5299,25 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснено у повному обсязі (78224,10 грн.) оплату ТОВ "Полонез-17" за поставлене лабораторне обладнання, що підтверджується відповідними банківськими виписками, дослідженими судом та не заперечувалось відповідачем.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться щодо доводів та тверджень відповідача відносно фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Полонез-17", які грунтуються на відомостях, відображених у вказаному Акті перевірки ТОВ "Полонез-17", згідно з яким, підписи, вчинені на установчих документах та документах податкової звітності є різними, що є недостатнім для висновків про фіктивність правочинів та про порушення позивачем вимог законодавства.

Відповідно до чинного законодавства України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.. 234 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те що, позивачем надано суду першої інстанції докази використання отриманого від ТОВ "Полонез-17" лабораторного обладнання у господарській діяльності, зокрема, таке лабораторне обладнання було реалізовано наступним контрагентам та отримано оплату від контрагентів за лабораторне обладнання, що підтверджується відповідними накладними та банківськими виписками.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.