Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-10905/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/11653/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолюкс інвестмент", третя особа Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИЛА

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ "Технолюкс інвестмент"), третя особа - Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація в якому просить визнати недійсним запис про державну реєстрацію, припинити юридичну особу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року у задоволені позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрований Голосіївською районною державною адміністрацією м. Києва за адресою: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 35645287.

Судами попередніх інстанцій вірно визначено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІУ.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України ). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Пунктом 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з положень п. 17 ст. 11 , п. 3 ч. 1 ст. 10 , ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених ст. 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 року № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров