Постанова від 17.12.2012 по справі 2а-15717/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2012 року 08:30 № 2а-15717/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0003561703 від 28 травня 2012 року.

В судовому засіданні 28 листопада 2012 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0003561703 підлягає скасуванню, оскільки Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби з порушенням норм чинного законодавства визначила йому суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб в розмірі 7 423,43 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав заперечення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 28 листопада 2012 року, суд розглядає справу у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог посилаючись на те, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб в розмірі 7 423,43 грн., оскільки нарахування земельного податку за 2012 рік проведено з урахуванням фактів нецільового використання земельної ділянки, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 388/17 від 21 червня 2011 року Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником 1/3 частини земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Податковим повідомленням-рішенням форми «Ф»від 28 травня 2012 року № 0003561703 Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання в розмірі 7 423,43 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу: НОМЕР_2.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Абзацом «а»частини першої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту «в»частини першої статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок. Згідно з пунктом «в»частини першої статті 96 цього ж Кодексу землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У відповідності до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 276.1 статті 276 Податкового кодексу України встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування податку за землю є дані Державного земельного кадастру.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 надана ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно витягу з технічної документації № ФІ-05986/2012 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:265:0001) від 20 квітня 2012 року № 129, нормативна грошова оцінка частини, що складає 1/3 земельної ділянки по провулку Новонародний, 7 складає 196 567,42 грн.

Отже, позивач вважає, що розмір земельного податку складає 58,97 грн.

Судом встановлено, що 21 червня 2011 року Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві на підставі статей 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»була проведена перевірка з питання виконання вимог земельного законодавства ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки № А 388/17 від 21 червня 2011 року.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Перевіркою встановлено, що на вказаній земельній ділянці фактично розташована станція технічного обслуговування по ремонту титанових дисків автомобілів.

За фактом використання земельної ділянки не за цільовим призначенням Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 388/17 від 21 червня 2011 року.

Приписом Головного управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві від 21 червня 2011 року № П 388/17 зобов'язано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства та привести використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві до її цільового призначення, зазначеного в державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 124483 від 31 травня 2005 року.

14 серпня 2012 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890, статей 187, 189 Земельного кодексу України та на підставі листа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 09 липня 2012 року № 3340/9/17-3 проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 72:265:001.

За результатами обстеження Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акт № 1120/09 від 14 серпня 2012 року, яким встановлено нецільове використання земельної ділянки, оскільки на земельній ділянці розміщена та експлуатується станція технічного обслуговування по ремонту титанових дисків автомашин.

Отже, як встановлено під час розгляду справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було нараховано земельний податок за 2012 рік у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки, розташованої у місті Києві по АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві спільної часткової власності.

Позивач в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що станція технічного обслуговування розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Києві.

З наведеного вбачається, що висновок органу державної податкової служби про нецільове використання позивачем належної йому на праві спільної часткової власності земельної ділянки у місті Києві по АДРЕСА_1 є обґрунтованим.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

За правилами встановленими пунктом 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Враховуючи те, що нарахування Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби земельного податку за 2012 рік відповідно до вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України відбулося з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Ф»№ 0003561703 від 28 травня 2012 року, яким позивачеві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб»за 2012 рік в розмірі 7 423,43 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач під час розгляду справи надав докази правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби рішення.

Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачем, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський