Постанова від 23.10.2014 по справі 2а-15717/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15717/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0003561703.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є власником 1/3 частини земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

21 червня 2011 року Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві проведена перевірка з питання виконання вимог земельного законодавства ОСОБА_4

За результатами перевірки, Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві складено Акт № А 388/17 від 21 червня 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, цільовим призначенням земельної ділянки є: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Перевіркою також встановлено, що на вказаній земельній ділянці фактично розташована станція технічного обслуговування по ремонту титанових дисків автомобілів.

За фактом використання земельної ділянки не за цільовим призначенням Головним управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 388/17 від 21 червня 2011 року.

Приписом Головного управлінням Державного комітету України із земельних ресурсів у м. Києві від 21 червня 2011 року № П 388/17 зобов'язано позивача усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства та привести використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у м. Києві до її цільового призначення, зазначеного в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ № 124483 від 31 травня 2005 року.

Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 14 серпня 2012 року проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у м. Києві, кадастровий номер 72:265:001.

За результатами обстеження Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено Акт № 1120/09 від 14 серпня 2012 року, яким встановлено нецільове використання земельної ділянки, оскільки на земельній ділянці розміщена та експлуатується станція технічного обслуговування по ремонту титанових дисків автомашин.

28 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0003561703, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 7 423,43 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а тому спірне рішення прийнято відповідачем правомірно.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

В силу ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, які містять сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 цього Кодексу).

В силу п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Таким чином, власники земельних ділянок та землекористувачі обчислюють суму плати за землю з урахуванням даних державного земельного кадастру, який, згідно підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником частини земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з технічної документації № ФІ-05986/2012 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:265:0001) від 20 квітня 2012 року № 129, нормативна грошова оцінка частини, що складає 1/3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 196 567,42 грн.

Судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було нараховано земельний податок за 2012 рік, у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки, яка належить позивачу на праві спільної часткової власності.

Так, згідно п. 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно ч. 1-3 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, статтею 21 Земельного кодексу України передбачено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, при цьому, такі порушення не тягнуть для землекористувача зміни в оподаткуванні, оскільки є правопорушенням у сфері земельних правовідносин.

Разом з тим, нормами Податкового кодексу України не вказано, що порядок обчислення земельного податку залежить від дотримання платником умов цільового використання земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведене, факт використання позивачем спірної земельної ділянки для розміщення СТО (тобто не за цільовим призначенням), не може бути підставою для віднесення даної ділянки до іншої категорії земель та зміни розміру земельного податку, що підлягає сплаті.

Вищевказана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 09 липня 2014 року у справі № К/9991/42172/12.

Таким чином, колегія суддів вважає протиправним нарахування Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби земельного податку за 2012 рік з підстав порушення позивачем порядку користування земельною ділянкою.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0003561703 від 28 травня 2012 року таким, що прийняте протиправно, а тому постанова суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0003561703.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст постанови виготовлено 29.10.2014 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.