Рішення

від 31.01.2008 по справі 12/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/15

31.01.08

За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛХВ”

До                               Державного підприємства Державний Київський

дослідний завод «Дніпро»

Про                              стягнення 18 000 грн.

                                                                                                                                Суддя        Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                      Ільницький С.В. –предст. (дов. б/н від 15.01.08 р.)

Від відповідача          Кобаль І.І. –предст. (дов. №26/1 від 05.06.07 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “ЛХВ”, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства Державний Київський дослідний завод „Дніпро” про стягнення суми боргу в розмірі 18 000 грн., який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду № 26/03-06 від 14.03.06 р.

Ухвалою суду від 25.01.08р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.01.08 р.

В судовому засіданні 31.01.08р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 565 419 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та в судовому засіданні 31.01.08 р. подав "відгук до заяви про уточнення до позовної заяви щодо стягнення заборгованості в сумі 565419,60 грн.", відповідно до якого відповідач не згоден з позовними вимогами та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 565419,60 грн., проте обґрунтованих пояснень та відповідних доказів не надано.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2006р між сторонами було укладено договір підряду № 26/03-06 (далі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1. Договору позивач зобов'язувався виконати за замовленням відповідача ремонтні роботи нежилих приміщень чотирьохповерхової будівлі та нежилих приміщень першого поверху виробничого корпусу, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня 36, а відповідач зобов'язувався  здійснити  оплату вартості робіт на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1 Договору конкретні обсяги та вартість виконаних для відповідача робіт визначається на підставі щомісячних актів приймання робіт, в яких вказується загальна вартість робіт, виконаних позивачем за місяць в гривнях.

За період з 14.03.06р. по 01.07.06р. вартість робіт, які виконано позивачем для відповідача, складає 795435,60грн., що підтверджується відповідними актами приймання робіт. За виконані роботи розрахунки позивачем проведені частково. Так, за період з 01.05.06р. по 01.07.06р. позивачем виконані роботи, загальна вартість яких складає 565419,60грн.

Надані позивачем акти за травень, червень 2006 року відповідачем підписані з вказівкою про необхідність усунення недоліків. Листом № 1/09 від 01.09.06р. позивач звернувся до відповідача про усунення недоліків та прийняття робіт. Відповідач отримав вказаний лист, що підтверджується відповідною відміткою на листі, але розрахунок за роботи, які виконані в  травні, червні 2006р. відповідачем не проведені.

Листом № 31/07 від 31.07.07р., № 20/12 від 20.12.2007р. позивач звернувся до відповідача з проханням терміново провести розрахунок та підписати акти про усунення недоліків.

Відповідачем отримано листи, що підтверджується відповідними відмітками на листах, але повний розрахунок з позивачем не проведено, акти не підписані.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача за послуги, становить 565419,60грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 565419,60грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 526, 625, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

     1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

     2. Стягнути з державного підприємства Державний Київський дослідний завод “Дніпро” (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, р/р № 260020230030 в банку КРУ ТОВ “Укрпромбанк” м. Києва, МФО 380076, код за ЄДРПОУ 14307375, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛХВ" ( Адреса: Україна, 03194, м. Київ, бульв. Кольцова 12, р\р 2600300590177 АКБ “Правекс-банк” МФО 321983,код за ЄДРПОУ 33943608) 565419 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. -  суму основного боргу, 5654,00 грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

    4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

       Суддя                                                                                                    Л.В. Прокопенко