Постанова

від 05.12.2012 по справі 2а/1270/8724/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8724/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Мазура Ю.Ю.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю сторін:

представника позивача: Гаврилової В.О.,

представника відповідача: Шеховцова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Клімат Мастер» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області ДПС про визнання противоправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2012 року Приватне підприємство «Клімат Мастер» (далі - позивач) звернулось з вказаним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач - ПП «Клімат Мастер» зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.11.2003 року, про що зроблено запис №13821070008009808 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС з 27.11.2003 року та згідно свідоцтва 100338189 від 01.06.2011 року був платником ПДВ.

Позивачем до Ленінської МДПІ у м. Луганську було подано декларацію з ПДВ за липень 2011 року з додатками, в якій було задекларовано певні суми податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту. Задекларовані показники відповідають обсягу фактично здійснених господарських операцій, здійснених у липні 2011 року.

05.10.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська було складено акт №765/23/32742395 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клімат Мастер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року». Вказаний акт було отримано позивачем лише в жовтні 2012 року.

У позові зазначено, що Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок встановлений п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України. Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1232. Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236.

Так, згідно п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами держави податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Порядок) з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкове служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що орган державної податкової служби, який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором та її документального підтвердження.

У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірені печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкт господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.6 Порядку).

Крім того, згідно п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232, зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, але за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Отже, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на адресу позивача запит про подання інформації та її документального підтвердження не надходив. Крім того, в акті про неможливість проведення звірки відповідачем зовсім не зазначено інформації про направлення позивачу такого запиту.

Таким чином, податковим органом проведено зустрічну звірку фактично за відсутності підстав для її проведення, передбачених п. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Також, у позові зазначено про те, що відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та ведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у разі встановлення фактів. що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - акт), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - журнал реєстрації довідок/актів) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, у випадку не встановлення місцезнаходження платника податку податковий орган складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки, який, зокрема містить загальні відомості про платника податків, перелік заходів податкового органу, вжитих для проведення зустрічної звірки, дані про податкову звітність платника

податків, про останні перевірки платника податків. Тобто, акт про неможливість проведення зустрічної звірки повинен містити лише загальну інформацію про платника податків. При цьому під час складання такого акту у податкового органу відсутні повноваження надавати оцінку господарській діяльності суб'єкта господарювання, а тим більше робити висновки про правомірність відображення

даних у податковій звітності платника податків.

Таким чином, в акті про неможливість проведення звірки відповідачем викладено висновки, які за змістом не відповідають назві та інформаційному призначенню документа.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 05.10.2011 р. за №765/23/32742395, складений відповідачем з перевищенням своїх повноважень.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо з фактичного проведення 28.02.2012 року зустрічної звірки ПП «Клімат Мастер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та оформлення її результатів.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення на позов, в обґрунтування яких зазначив наступне.

Визначення нормативно - правового акту та правового акту індивідуальної дії дано у «Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення її державної реєстрації», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року №381/10661. Ним визнається офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормо творення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру - індивідуальних актів, то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані. Зважаючи на викладене, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження у адміністративній справі. Він лише фіксує певні факти і сам по собі не породжує виникнення певних обов'язків у того суб'єкта, щодо якого складений. Дана позиція підтримана Вищим адміністративним судом та викладена в ухвалі ВАС України від 24.04.12 року №2а-6152/11/1270.

З вищевикладеного вбачається, що оскарження самого акту, як і дій по його складанню, який не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єктом владних повноважень компетенції. Правові наслідки для позивача несуть акт індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення, які мають вплив на права та обов'язки позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до такого.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - приватне підприємство «Клімат Мастер» (ідентифікаційний код юридичної особи 32742395) зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 21.11.2003 року за реєстраційним №1 382 107 0008 009808, місцезнаходження: м. Луганськ, вул.4-та Донецька, будинок 94 А (а.с.5, 6).

Крім того, позивач з 12.01.2005 року є платником податку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100338189 (а.с.7).

Позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області ДПС було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року з додатками.

07 вересня 2012 року позивачем до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області ДПС було надіслано лист, в якому позивач просить надати інформацію щодо проведення посадовими особами ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області ДПС відповідних перевірок позивача у період з 01.01.2011 року по 07.09.2012 року.

14 вересня 2012 року №10847/22-113 відповідачем було надано відповідь на зазначений лист, в якому вказав, що в рамках відпрацювання податкової інформації щодо встановлення органами Державної податкової служби нереальності операцій по господарських відносинах із платниками податків та у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою, про що фахівцями ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську складені акти про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 30.09.2011 року № 8900/7/26-0131, було складено акти від 05.10.11 №765/23/32742395 та від 28.02.2012 року №653/23/32742395 (а.с.24).

Відповідно до висновків акту ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області від 05.10.2011 року за № 765/23/32742395 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Клімат Мастер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.17.2011 року по 31.07.2011 року» позивачем порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Виявлено нереальні господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), а також у зв'язку з наявністю податкових ризиків по взаємовідносинам з «сумнівними» контрагентами по ланцюгу постачання, ПП «Клімат Мастер» безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів за липень на суму ПДВ 426684, 55 грн. Крім того, позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Виявлено нереальні господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), а також у зв'язку з наявністю податкових ризиків по взаємовідносинам з «сумнівними» контрагентами по ланцюгу постачання, ПП «Клімат Мастер» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям продажу товарів (робіт, послуг) за липень 2011 року на загальну суму 479517, 17 грн. Зроблено висновок про те, що у директора ПП «Клімат Мастер» не було права підписувати жодні документи стосовно ПП «Клімат Мастер», відповідно до ч.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 Цивільного кодексу України, встановлено, що операції ПП «Клімат Мастер» з продажу та придбання за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. є нікчемними у розумінні статей 203, 215, 216 та частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними та спрямовані на незаконне оволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.(а.с.25-28).

Висновки акту звірки спричинили внесення змін до облікових даних позивача. Дані щодо завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань внесені до усіх інформаційних та звітних баз податкового органу, чим фактично спростовано факт декларування позивачем певних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень 2011 року.

Висновки відображені зокрема у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Згідно з п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до запрошення №14655/23 від 19.09.11 надісланого відповідачем позивачу на адресу: вул. 4-А Донецька, 94-А, м. Луганськ ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська просила позивача надати перелік наступних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за період 01.07.2011 року по 31.07.2011 року. Відповідно до акту №390 від 06.10.2011 року позивач не отримав дане запрошення оскільки за юридичною адресою не знаходиться (а.с.36).

У позивача були наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо формування показників податкового кредиту у липні 2011 року.

В акті звірки податковий орган не навів жодного доводу в підтвердження факту неправомірності застосування цін при укладенні позивачем договорів та їх реалізації. За відсутності мотивації неправильного застосування цін (тобто вище звичайних) посилання в акті на порушення ПП«Клімат Мастер» положень п. 198.3 Податкового кодексу України є цілком безпідставним.

Порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку щодо формування показників податкового кредиту у липні 2011 року відповідач не довів через їх відсутність під час проведення зустрічної звірки, що відбулося внаслідок неотримання позивачем запиту про надання документів та пояснень. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, жодний з висновків відповідача, що викладені в акті від 05.10.2011 р. за №765/23/32742395 не відповідає дійсності та не ґрунтується на положеннях Цивільного та Податкового кодексів України.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів.

Згідно п. 1.3 розділу 1 зазначеного порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Висновки акту неможливості проведення зустрічної звірки спричинили внесення змін до облікових даних позивача. Дані щодо завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань внесені до усіх інформаційних та звітних баз податкового органу, чим фактично спростовано факт декларування позивачем певних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень 2011р.

Висновки акту також були відображені зокрема у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Згідно п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку (п. 6 Порядку).

На підставі п.п. 4.4., 5.1, 5.2 «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22.04.2011 року N 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

У разі неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання разом із Актом органу ДПС - ініціатору надсилаються належним чином засвідчені копії наявних матеріалів, що підтверджують цей факт, матеріалів щодо вжитих заходів з метою проведення зустрічної звірки, а також інших наявних в органі ДПС матеріалів, що мають або можуть мати відношення до питань запиту і не підтверджують дані платника податків, наведені у такому запиті.

Отримана від суб'єкта господарювання інформація та її документальне підтвердження в подальшому використовується для проведення зустрічних звірок та повинна бути відпрацьована в комплексі з іншими документами суб'єкта господарювання при проведенні чергової документальної планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання із метою підтвердження повноти відображення результатів здійснених господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Таким чином податковим органом проведено зустрічну звірку фактично за відсутності підстав для її проведення, передбачених п. 6 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Відповідно до п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Зустрічна звірка, згідно п.73.5 Податкового кодексу України, не є перевіркою, а тому в рамках її проведення податковий орган не може робити висновки про порушення платником податку податкового законодавства.

Таким чином, під час оформлення результатів зустрічної звірки відповідачем також порушено норми чинного законодавства України, оскільки Податковим кодексом України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок передбачено складання за результатами зустрічної звірки саме довідки а не акту.

Планової або позапланової перевірки відповідачем не проводилося.

Висновки в акті від 05.10.2011 року №765/23/32742395, на підставі яких відповідачем видалені дані про задекларовані позивачем суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, ґрунтуються на встановленні нікчемності операцій у зв'язку з порушенням п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що є необґрунтованими доводами з огляду на таке. Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПКУ передбачено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платникаподатків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни доподаткової звітності.

З аналізу вищезазначених норм ПКУ вбачається, що податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків внести відповідні зміни до податкової звітності за результатами перевірки, дані якої свідчать про завищення суми його податкових зобов'язань.

Враховуючи те, що зустрічна звірка не є перевіркою, що виключає можливість прийняття податковим органом відповідного повідомлення - рішення, перевірка не проводилася та податкове повідомлення-рішення не приймалося, у посадових осіб відповідача за результатами зустрічної звірки не було законних підстав для видалення даних про задекларовані ПП «Клімат Мастер» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень 2011 року із «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Враховуючи те, що на підставі акту податковим органом не приймалося податкове повідомлення - рішення, оскарження дій відповідача щодо видалення даних про задекларовані ПП «Клімат Мастер» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень 2011 року із «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є єдиним засобом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин та враховуючи аналіз вищенаведених норм законодавства суд вважає, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати противоправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби України з фактичного проведення 28.02.2012 року зустрічної звірки Приватного підприємства «Клімат Мастер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та оформлення її результатів.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби України щодо видалення даних про задекларовані Приватним підприємством «Клімат Мастер» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за липень 2011 року із «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби України поновити задекларовані Приватним підприємством «Клімат Мастер» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2011 року у «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Стягнути на користь Приватного підприємства «Клімат Мастер» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України .

Повний текст постанови складено та підписано 10 грудня 2012 року.

Суддя Ю.Ю. Мазур