Постанова

від 23.11.2012 по справі 2а-1670/6731/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/6731/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703, від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежами податок на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 11 червня 2012 року №1326/1703/НОМЕР_1, складений на підставі проведеної ДПІ у м. Полтаві документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки, висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту на загальну суму 84311,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 71746,15 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами.

Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Лінда Стар", ТОВ "Селена Трейд" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Зміст договорів, укладених з ТОВ "Лінда Стар", ТОВ "Селена Трейд" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагенти позивача ТОВ "Лінда Стар", ТОВ "Селена Трейд" на момент укладення договорів та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Зауважував, що ФОП ОСОБА_4 у своїй господарській діяльності безпосередньо не виробляє, не зберігає та не здійснює перевезення вибухових матеріалів промислового призначення, тому діяльність з виготовлення комплектуючих деталей (корпуса, кришки, фіксатори) до кумулятивного заряду ЗП2-67-150 не підпадає під діяльність на яку закон вимагає отримання ліцензії у відповідності до пункту 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" - виробництво вибухових речовин і матеріалів.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 11 червня 2012 року №1326/1703/НОМЕР_1 про завищення, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що згідно технічних умов ТУ У 24.6-13936163.009-2004 кришка використовується на виготовлення 1 заряду ПШ 00.105, реалізація яких не відбувалася ФОП ОСОБА_4, отже не могла бути використана при виготовленні заряду ЗП2-67. Крім того, контрагент позивача ТОВ "Лінда Стар" має стан платника - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Враховуючи доказовість вчинення непідтверджених господарських операцій з ТОВ "Лінда Стар'" а саме - поставка запчастин до зарядів на суму 445866,00 грн., у тому числі ПДВ - 74311,00 грн., які не використовувалися платником в господарській діяльності, встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Також, перевіркою встановлено невикористання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 комплектуючих запчастин (кришок) при спорядженні зарядів ЗП2-67, придбаних у ТОВ "Селена Трейд" на суму 60000,00 грн. (ПДВ 10000,00 грн.), що призвело до завищення суми валових витрат на придбання комплектуючих (кришки) та не може бути віднесено до складу витрат на придбання товару в сумі 50000,00 грн. (без ПДВ).

Враховуючи вищевикладене, за результатами документальної перевірки додатково визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності в сумі 71746,15 грн. та податкового кредиту 84311,00 грн. Вважає, що винесені за результатами виявлених порушень за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення відповідають нормам чинного законодавства та є такими, що не підлягають скасуванню /том ІІ, а.с.6-8/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04 жовтня 2002 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що видане свідоцтво серії НОМЕР_2, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 68/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11 жовтня 2002 року НОМЕР_3, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 69/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що у період з 14 травня 2012 року по 01 червня 2012 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (РНОК НОМЕР_1) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 11 червня 2012 року №1326/1703/НОМЕР_1 /том І, а.с. 22-67/, у якому відображено порушення вимог пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого, додатково визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності у сумі 71746,15 грн.; та пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого, додатково визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2011 рік на суму ПДВ 84311,00 грн., у тому числі по періодам лютий - 10000,00 грн., квітень 21700,00 грн., травень 13800,00 грн., червень - 7277,00 грн., липень - 31534,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що поставка товарів від контрагента ТОВ "Лінда Стар" відбулася віртуально, податкові накладні та накладні та накладні виписані позивачу з метою формування валових витрат та податкового кредиту, а в підсумку - заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість у травні та червні 2011 року /том І, а.с. 42/.

Так, за результатами проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "Лінда Стар" податковому органу не видалось можливим встановити адреси знаходження складських, офісних приміщень, наявності виробничих потужностей ТОВ "Лінда Стар" /том І, а.с. 42/.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, відповідачем встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ТОВ "Лінда Стар" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року /том І, а.с. 43/.

Платником не надано на перевірку документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, а саме: у ФОП ОСОБА_4 відсутні товарно-транспортні документи, що підтверджують, що запчастини поставлялися дійсно від ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810) по маршруту - м. Харків - м. Полтава /том І, а.с. 44/.

Платником було придбано товару (запчастин) від ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810) в 2011 році на суму 445866,00 грн., у тому числі ПДВ - 74311,00 грн. або 371555,00 грн. (без ПДВ).

Оплата за товар проведена в безготівковому порядку та в повному обсязі. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що у періоді, що перевіряється, ФОП ОСОБА_4 завищено валові витрати на придбання товару (запчастин) від ТОВ "Лінда Стар" у сумі 371555,00 грн.

Також у Акті перевірки відповідач посилається на невикористання у господарській діяльності комплектуючих запчастин (кришок) при спорядженні зарядів ЗП2-67 від ТОВ "Селена-Трейд" (код ЄДРПОУ 314953300) - на суму 60000,00 грн. (з ПДВ) або 50000,00 грн. (без ПДВ).

Згідно технічних умов ТУ У 24.6-13936163.009-2004 кришка використовується на виготовлення 1 заряду ПШ 00.105, реалізація яких не відбувалася ФОП ОСОБА_4, отже, не могла бути використана при виготовленні заряду ЗП2-67, реалізацію яких здійснював ФОП ОСОБА_4 згідно наданих документів/том І, а.с. 46/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 92159,50 грн., у тому числі 84311,00 грн. за основним платежем, 7884,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)/ том І, а.с. 18/ та №0002041703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 89682,69 грн., у тому числі 71746,15 грн. за основним платежем, 17936,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 19/.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень 30 серпня 2012 року Державною податковою службою у Полтавській області прийнято рішення №246/м/10-215 про результати розгляду скарги, згідно якої скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 в частині /том І, а.с. 80-84/.

Рішенням Державної податкової служби України від 24 вересня 2012 року №132910/141-12/м/10-2315 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін рішення від 30 серпня 2012 року №246/м/10-215 , прийняте за результатом розгляду скарги, а скаргу без задоволення /том І, а.с. 95-98/.

12 жовтня 2012 року ДПІ у м. Полтаві на підставі Акту перевірки від 11 червня 2012 року №1326/1703/НОМЕР_1, з урахуванням рішення від 30 серпня 2012 року №246/м/10-215 про результати розгляду скарги, винесено податкові повідомлення-рішення №0003251703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 91359,50 грн., у тому числі 83511,00 грн. за основним платежем, 7884,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 20/; та №0003241703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 88180,15 грн., у тому числі 70544,12 грн. за основним платежем, 17636,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 21/.

Однак, позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703, від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703 та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 оскаржив податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 у адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області прийнято рішення від 30 серпня 2012 року №246/м/10-215 про результати розгляду скарги /том І, а.с. 91-94/, залишеним без змін рішенням Державної податкової служби України від 24 вересня 2012 року №132910/141-12/м/10-2315 про результати розгляду повторної скарги /том І, а.с. 95-98/, скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 в частині.

Згідно підпункту 60.1.3. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 вважаються відкликаними за наслідками процедури їх адміністративного оскарження, а тому, відсутні підстави для скасування їх у судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703, суд виходить з наступного.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 цього ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.1. статті 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені вимоги пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.1 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Лінда Стар" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з купівлі-продажу товарів.

Так, судом встановлено, що 04 квітня 2011 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Лінда Стар" укладено договір купівлі-продажу №1/04 /том І, а.с. 99/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується продати Покупцю належний Продавцю Товар: корпуса, комплектуючі, матеріали і обладнання, згідно ТУ і ГОСТА, по цінам виставленим в рахунку Продавця.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що орієнтована сума Договору складає 700000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Товар вважається прийнятим, з моменту підписанням представниками відповідних документів: накладної на відпуск Товару на сторону, податкової накладної.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Лінда Стар", позивачу виписано:

- накладну від 27 квітня 2011 року №27 на загальну суму 61800,00 грн., у тому числі ПДВ 10300,00 грн. /том І, а.с. 102/; податкову накладну від 27 квітня 2011 року №159 на загальну суму 61800,00 грн., у тому числі ПДВ 10300,00 грн. /том І, а.с. 114/;

- накладну від 29 квітня 2011 року №29, на загальну суму 68400,00 грн., у тому числі ПДВ 11400,00 грн. /том І, а.с. 102/; податкову накладну від 29 квітня 2011 року №185 на загальну суму 68400,00 грн., у тому числі ПДВ 11400,00 грн. /том І, а.с. 115/;

- накладну від 05 травня 2011 року №5 на загальну суму 82800,00 грн., у тому числі ПДВ 13800,00 грн. /том І, а.с. 103/; податкову накладну від 05 травня 2011 року №63 на загальну суму 82800,00 грн., у тому числі ПДВ 13800,00 грн. /том І, а.с. 116/;

- накладну від 22 червня 2011 року №387 на загальну суму 43662,00 грн., у тому числі ПДВ 7277,00 грн. /том І, а.с. 104/; податкову накладну від 22 червня 2011 року №387 на загальну суму 43662,00 грн., у тому числі ПДВ 7277,00 грн. /том І, а.с. 116, зворотній бік/;

- накладну від 05 липня 2011 року №54 на загальну суму 114000,00 грн., у тому числі ПДВ 19000,00 грн. /том І, а.с. 104/; податкову накладну від 05 липня 2011 року №54 на загальну суму 114000,00 грн., у тому числі ПДВ 19000,00 грн. /том І, а.с. 117/;

- накладну від 17 липня 2011 року №129 на загальну суму 38004,00 грн., у тому числі ПДВ 6334,00 грн. /том І, а.с. 105/; від 17 липня 2011 року №129 на загальну суму 38004,00 грн., у тому числі ПДВ 6334,00 грн. /том І, а.с. 117, зворотній бік/;

- накладну від 25 липня 2011 року №159 на загальну суму 37200,00 грн., у тому числі ПДВ 6200,00 грн. /том І, а.с. 105/; податкову накладну від 25 липня 2011 року №159 на загальну суму 37200,00 грн., у тому числі ПДВ 6200,00 грн. /том І, а.с. 118/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Лінда Стар" (код ЄДРПОУ 37363810), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том ІІ, а.с. 5/ та було зареєстровано платником ПДВ /том І, а.с. 101, зворотній бік/, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи /том І, а.с. 106-113/.

Приймання-передача товару здійснювалася у відповідності з пунктом 2.1. Договору шляхом підписанням представниками відповідних документів: накладної на відпуск Товару, податкової накладної.

Із пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що згідно пункту 2.2. Договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця, тому, жодних витрат з перевезення товару до місця його призначення ФОП ОСОБА_4 не поніс, а наявність товарно-транспортних документів є необхідною умовою для відправника вантажу.

Також, судом встановлено, що 01 липня 2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Селена Трейд" укладено договір купівлі-продажу №1/07 /том І, а.с. 119/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується продати Покупцю належний Продавцю Товар: корпуса, комплектуючі, матеріали і обладнання, згідно ТУ і ГОСТА, по цінам виставленим в рахунку Продавця.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що орієнтована сума Договору складає 700000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Товар вважається прийнятим, з моменту підписанням представниками відповідних документів: накладної на відпуск Товару, податкової накладної.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Селена Трейд", позивачу виписано:

- накладну від 10 лютого 2011 року №04 на загальну суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 50000,00 грн. /том І, а.с. 121/;

- податкову накладну від 10 лютого 20111 року №4 на загальну суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 50000,00 грн. /том І, а.с. 121, зворотній бік/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Селена Трейд" (код ЄДРПОУ 31495330), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том І, а.с. 120/ та було зареєстровано платником ПДВ /том І, а.с. 120, зворотній бік/, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 21 лютого 2011 року № 34 та від 28 лютого 2012 року №39 на загальну суму 60000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи /том І, а.с. 122/.

Приймання-передача товару здійснювалася у відповідності з пунктом 2.1. Договору шляхом підписанням представниками відповідних документів: накладної на відпуск Товару, податкової накладної.

Із пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що згідно пункту 2.2. Договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця, тому жодних витрат з перевезення товару до місця його призначення ФОП ОСОБА_4 не поніс, а наявність товарно-транспортних документів є необхідною умовою для відправника вантажу.

Посилання представника відповідача на Закон України "Про автомобільний транспорт" та на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат та податкового кредиту без наявності товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, не приймаються судом до уваги, оскільки, ні Правила, ні Закон не передбачають товарно-транспортну накладну та дорожній лист як єдино можливий спосіб підтвердження витрат. Тому, суд дійшов висновку, що валові витрати та податковий кредит можуть бути підтверджені й іншими первинними документами, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує, що перевірені ДПІ у м. Полтаві податкові накладні та накладні мають реквізити первинних, а тому можуть бути враховані для бухгалтерського обліку.

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт реалізації придбаного у ТОВ "Лінда Стар", ТОВ "Селена Трейд" товару.

Так, із пояснень позивача встановлено та підтверджено наявною у матеріалах справи копією договору від 27 грудня 2010 року №15/10, що ФОП ОСОБА_4 доручив, а Науково-інженерний центр "Матеріалообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О.Патона бере на себе роботи щодо виготовлення зарядів кумулятивних типу ЗП2 в обсязі до 100.0 тисяч зарядів у 2011 році /том І, а.с.123-124/.

Доводи податкового органу про те, що під час проведення перевірки згідно наявних документів не виявлено документи, по яких відбувалося б списання давальницьких запчастин, спростовуються наявними у матеріалах справи копіями протоколу узгодження договірної ціни на виготовлення зарядів від 27 грудня 2010 року /том І, а.с. 126, зворотній бік/, структури ціни на науково-технічну продукцію /том І, а.с. 127-129/ накладних на отримання від ФОП ОСОБА_4 товару /том І, а.с. 130-136/, довіреностей на право отримання товару від ФОП ОСОБА_4 /том І, а.с. 137-142/, а також специфікаціями, заявками на виготовлення зарядів, актами прийому-передачі /том І, а.с. 177-216/.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання таких товарів та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Таким чином, висновки податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Суд вважає, що Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для визначення податкових зобов'язань.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Доводи відповідача, викладені в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду від 06 листопада 2012 року про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення ДПІ у м. Полтаві як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лінда Стар", ТОВ "Селена Трейд" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою в судовому засіданні.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 12 жовтня 2012 року №0003251703 та №0003241703.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а згідно частини третьої цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 12 жовтня 2012 року №0003251703 та №0003241703.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1066,16 грн. /одна тисяча шістдесят шість гривень шістнадцять копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова