Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-1670/6731/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/6731/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2012р. по справі № 2а-1670/6731/12

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703, від 12 жовтня 2012 року №0003251703, №0003241703.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 р. позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 12 жовтня 2012 року №0003251703 та №0003241703. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 04 жовтня 2002 р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 14 травня 2012 р. по 01 червня 2012 р. проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з а період з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2011 р. за результатами якої був складений акт від 11 червня 2011 р. № 1326/1703/НОМЕР_1, яким встановлені наступні порушення: пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого, додатково визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності у сумі 71746,15 грн.; та пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого, додатково визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2011 рік на суму ПДВ 84311 грн., у тому числі по періодам лютий - 10000 грн., квітень 21700 грн., травень 13800 грн., червень - 7277 грн., липень - 31534 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 92159,50 грн., у тому числі 84311,00 грн. за основним платежем, 7884,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0002041703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 89682,69 грн., у тому числі 71746,15 грн. за основним платежем, 17936,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 19/.

12 жовтня 2012 року ДПІ у м. Полтаві на підставі Акту перевірки від 11 червня 2012 року №1326/1703/НОМЕР_1 з урахуванням рішення від 30 серпня 2012 року №246/м/10-215 про результати розгляду скарги, винесено податкові повідомлення-рішення №0003251703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 91359, 50 грн., у тому числі 83511,00 грн. за основним платежем, 7884,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); та №0003241703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 88180, 15 грн., у тому числі 70544,12 грн. за основним платежем, 17636, 03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень від 12 жовтня 2012 року №0003251703 та №0003241703.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем були оскаржені у адміністративному поряду податкові повідомлення - рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703, за наслідками якого рішенням Державної податкової служби у Полтавській області прийнято рішення від 30 серпня 2012 року №246/м/10-215 про результати розгляду скарги, залишеним без змін рішенням Державної податкової служби України від 24 вересня 2012 року №132910/141-12/м/10-2315 про результати розгляду повторної скарги, скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 в частині.

Згідно підпункту 60.1.3. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0002051703, №0002041703 вважаються відкликаними за наслідками процедури їх адміністративного оскарження, а тому, відсутні підстави для скасування їх у судовому порядку.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 12 жовтня 2012 р. № 0003251703, № 0003241703, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 цього ж Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/ ).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 201.1. статті 201 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судовим розглядом встановлено, що у позивача були господарські відносини з ТОВ «Лінда Стар».

04 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ "Лінда Стар" укладено договір купівлі-продажу №1/04 , згідно умов якого Продавець зобов'язується продати Покупцю належний Продавцю Товар: корпуса, комплектуючі, матеріали і обладнання, згідно ТУ і ГОСТА, по цінам виставленим в рахунку Продавця. Орієнтована сума Договору складає 700000 грн.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Товар вважається прийнятим, з моменту підписанням представниками відповідних документів: накладної на відпуск Товару на сторону, податкової накладної. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок продавця.

На підтвердження зазначеного договору ТОВ "Лінда Стар" виписані податкові накладні копії яких знаходяться в матеріалах справи, які оформлені згідно вимог 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Лінда Стар", яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Приймання - передача товару підтверджується підписаними представниками накладними на відпуск товару та податковою накладною.

Факт реалізації придбаного товару підтверджується копією договору від 27 грудня 2010 року №15/10,згідно якого ФО - П ОСОБА_1 доручив, а Науково-інженерний центр "Матеріалообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона бере на себе роботи щодо виготовлення зарядів кумулятивних типу ЗП2 в обсязі до 100.0 тисяч зарядів у 2011 році.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що доводи податкового органу про те, що при проведенні перевірки не виявлено документів, згідно яких відбувалося списання давальницьких запчастин, необґрунтовані та спростовуються наявними у матеріалах справи копіями протоколу узгодження договірної ціни на виготовлення зарядів від 27 грудня 2010 р. структури ціни на науково-технічну продукцію, накладними на отримання від позивача, довіреностей на право отримання товару від позивача, специфікаціями, заявками на виготовлення зарядів, актами прийому-передачі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стовно того, що позивач діяв на підставі діючого законодавства, оскільки податкові накладні, видаткові накладні, які були виписані контрагентами, банківські виписки мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отриманий позивачем товар своїм властивостям задовольняли потреби товариства виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не подав до суду доказу на підтвердження висновків того, що первинна документація не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» №996 від 16.07.99, не довів того, що вказані товари позивач використав в іншій діяльність підприємства ніж у господарській.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2012р. по справі № 2а-1670/6731/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.