Постанова

від 03.12.2012 по справі 2а-14377/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03 грудня 2012 року 12 год. 48 хв. № 2а-14377/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Сая В.І., Чернишової А.М., представників відповідача Мильнікової М.М., Шевченка В.О., Колодяжної Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Енергіястрой" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 03 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 жовтня 2012 року надійшов позов приватного підприємства "Енергіястрой" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 жовтня 2012 року № 0000552260 та № 0000562260 (також далі за текстом - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно збільшив позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) по вітчизняних товарах (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 2477887,00 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20 листопада 2012 року судом на підставі ч. 4 ст. 65 КАС України здійснено виклик свідків - директорів товариства з обмеженою відповідальністю "Ентхілл" (також далі за текстом - ТОВ "Ентхілл") , однак, такі особи у судове засідання 03 грудня 2012 року не прибули, про причини неможливості прибуття за викликом суд не повідомили.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 листопада 2012 року.

Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 по 17 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2012 року № 3098/22-621-32684082 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ентхілл" за лютий, березень, квітень 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 966980,00 грн., у тому числі за: лютий 2012 року - 187090,00 грн., березень 2012 року - 380749,00 грн., квітень 2012 року - 399141,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) , а також занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1015329,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 596231,00 грн., ІІ квартал 2012 року - 419098,00 грн., чим порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 28 вересня 2012 року № 28/09-1, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення від 04 жовтня 2012 року № 11563/10/22-611 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 08 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000552260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1015329,00 грн. за основним платежем та у розмірі 253833,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000562260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах у розмірі 966980,00 грн. за основним платежем та у розмірі 241745,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу викладених положень вбачається, що обов'язковою умовою проведення документальної позапланової перевірки є направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про її призначення до початку проведення перевірки.

У ході судового розгляду справи представники позивача пояснили, що копію вказаного наказу позивач не отримував, хоча у вступній частині акту перевірки зазначено про вручення його копії під розписку уповноваженому представнику позивача.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ "Ентхілл" суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між позивачем та ТОВ "Ентхілл" укладено договори від 31 січня 2012 року № 310101, від 29 лютого 2012 року № 290201 та від 30 березня 2012 року № 300301, за умовами яких ТОВ "Ентхілл" на замовлення позивача зобов'язалось виконати відповідні будівельні роботи.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Ентхілл" виписано акти приймання виконаних підрядних робіт від 29 лютого 2012 року №№ 1-5, від 30 березня 2012 року №№ 1-8 та від 30 квітня 2012 року №№ 1-14, а також податкові накладні від 29 лютого 2012 року № 379, від 30 березня 2012 року № 397 та від 30 квітня 2012 року № 203.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що відповідачем під час перевірки позивача враховано висновки акту від 06 липня 2012 року № 400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ентхілл" (також далі за текстом - акт перевірки ТОВ "Ентхілл") , згідно з якими, вказане товариство здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а первинні документи, виписані від імені ТОВ "Ентхілл", є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Вказані обставини, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, стали підставою для висновку відповідача про відсутність правових підстав для формування позивачем валових витрат на підставі первинних документів, виписаних ТОВ "Ентхілл". Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу викладеного положення, на яке посилається відповідач як на підставу збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, вбачається, що платник податків не має права включати до складу валових витрат ті витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами. Разом з тим, наявні у матеріалах справи копії документів, зокрема, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт та банківських виписок свідчать, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати, понесені ним у результаті господарських взаємовідносин із ТОВ "Ентхілл".

Стосовно посилання відповідача на акт перевірки ТОВ "Ентхілл" суд зазначає наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Однак, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про можливі протиправні дії ТОВ "Ентхілл", зокрема, здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності, представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії ТОВ "Ентхілл".

Стосовно тверджень відповідача щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем у ході перевірки виявлено протиправне завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 966980,00 грн., нарахованого на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ентхілл".

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Недійсність чи неподання звітності з ПДВ контрагентами позивача не позбавляє права на податковий кредит, оскільки саме контрагенти несуть відповідальність за своєчасність сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та складення податкової звітності.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, яким є відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податків положеннями ПК України не передбачено.

Таким чином, сформувавши податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ентхілл" у зв'язку із фактичним здійсненням господарських операцій за укладеними між товариствами договорами, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач, за переконанням суду, діяв відповідно до чинного законодавства.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року у справі № 2а-7480/12/2670.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Енергіястрой" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов приватного підприємства "Енергіястрой" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 08 жовтня 2012 року: № 0000552260, яким приватному підприємству "Енергіястрой" (ідентифікаційний код 32684082) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) (з урахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1269162,00 грн. (Один мільйон двісті шістдесят дев'ять тисяч сто шістдесят дві гривні 00 копійок); № 0000552260, яким приватному підприємству "Енергіястрой" (ідентифікаційний код 32684082) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (код платежу 3014010100) (з урахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1208725,00 грн. (Один мільйон двісті вісім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).

3. Стягнути на користь приватного підприємства "Енергіястрой" (ідентифікаційний код 32684082) здійснений ним судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 10 грудня 2012 року